Рішення № 107920200, 19.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/10691/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУПП" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21, оф. 213)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" (01203, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12)

про стягнення 49 710,89 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУПП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" про стягнення 49 710,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №01/12-18 від 10.12.2018 у останнього виникла заборгованість у розмірі 49 710,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10691/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2022.

Станом на 01.12.2022 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з поверненням конверту з ухвалою про відкриття провадження до суду, для належного повідомлення відповідача, судом було повторно направлено ухвалу суду від 17.10.2022 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак остання була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі інтернет (www.court.gov.ua) було оприлюднено оголошення із повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" про відкриття провадження у справі № 910/10691/22.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУПП" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір № 01/12-18 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця продукти харчування (надалі - продукція або - товар), а покупець зобов`язується прийняти продукцію від постачальника та у випадку відсутності зауважень оплатити її загальну вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.3. договору продукція, вказана в п. 1.1. цього договору, поставляється партіями на умовах DDP (м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12) відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, або на умовах вказаних специфікацій.

За умовами п. 3.5. договору датою поставки продукції є дата видачі постачальником видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. Оплата проводиться покупцем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дні, з дати поставки відповідної партії товару (п. 4.3. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року (включно). У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня до 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік (п. 8.1. договору).

За доводами позивача в період з 01.01.2022 по 10.05.2022 року здійснювались поставки товару відповідачу на загальну суму 84 332,72 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема:

- видаткова накладна № 41 від 06.01.2022 на суму 7 990,40 грн та товарно-транспортна накладна № Р41 від 06.01.2022 на суму 7 990,40 грн;

- видаткова накладна № 115 від 12.01.2022 на суму 9 317,60 грн та товарно-транспортна накладна № Р115 від 12.01.2022 на суму 9 317,60 грн;

- видаткова накладна № 245 від 21.01.2022 на суму 4 418,40 грн та товарно-транспортна накладна № Р245 від 21.01.2022 на суму 4 418,40 грн;

- видаткова накладна № 213 від 26.01.2022 на суму 14 402,28 грн та товарно-транспортна накладна № Р213 від 26.01.2022 на суму 14 402,28 грн;

- видаткова накладна № 342 від 28.01.2022 на суму 5 552,52 грн та товарно-транспортна накладна № Р342 від 28.01.2022 на суму 5 552,52 грн;

- видаткова накладна № 419 від 02.02.2022 на суму 2 630,88 грн та товарно-транспортна накладна № Р419 від 02.02.2022 на суму 2 630,88 грн;

- видаткова накладна № 454 від 03.02.2022 на суму 2 427,60 грн та товарно-транспортна накладна № Р454 від 03.02.2022 на суму 2 427,60 грн;

- видаткова накладна № 516 від 08.02.2022 на суму 2 479,20 грн та товарно-транспортна накладна № Р516 від 08.02.2022 на суму 2 479,20 грн;

- видаткова накладна № 590 від 11.02.2022 на суму 8 400,00 грн та товарно-транспортна накладна № Р590 від 11.02.2022 на суму 8 400,00 грн;

- видаткова накладна № 648 від 15.02.2022 на суму 2 169,20 грн та товарно-транспортна накладна № Р648 від 15.02.2022 на суму 2 169,20 грн;

- видаткова накладна № 821 від 23.02.2022 на суму 2 179,44 грн та товарно-транспортна накладна № Р821 від 23.02.2022 на суму 2 179,44 грн;

- видаткова накладна № 854 від 30.03.2022 на суму 5 360,76 грн;

- видаткова накладна № 860 від 05.04.2022 на суму 2 368,80 грн та товарно-транспортна накладна № Р860 від 05.04.2022 на суму 2 368,80 грн;

- видаткова накладна № 880 від 19.04.2022 на суму 3 413,28 грн та товарно-транспортна накладна № Р880 від 19.04.2022 на суму 3 413,28 грн;

- видаткова накладна № 898 від 27.04.2022 на суму 5 873,88 грн та товарно-транспортна накладна № Р898 від 27.04.2022 на суму 5 873,88 грн;

- видаткова накладна № 915 від 03.05.2022 на суму 3 178,56 грн та товарно-транспортна накладна № Р915 від 03.05.2022 на суму 3 178,56 грн;

- видаткова накладна № 954 від 10.05.2022 на суму 2 169,92 грн та товарно-транспортна накладна № Р954 від 10.05.2022 на суму 2 169,92 грн.

За доводами позивача, відповідач всупереч виставлених рахунків на оплату, зокрема: № 686 від 06.01.2022 на суму 7 990,40 грн; № 687 12.01.2022 на суму 9 317,60 грн; № 688 від 21.01.2022 на суму 4 418,40 грн; № 689 від 26.01.2022 на суму 14 402,28 грн; № 690 від 28.01.2022 на суму 5 552,52 грн; № 691 від 02.02.2022 на суму 2 630,88 грн; № 692 від 03.02.2022 на суму 2 427,60 грн; № 693 від 08.02.2022 на суму 2 479,20 грн; № 694 від 11.02.2022 на суму 8 400,00 грн; № 695 від 15.02.2022 на суму 2 169,20 грн; № 696 від 23.02.2022 на суму 2 179,44 грн; № 697 від 30.03.2022 на суму 5 360,76 грн; № 698 від 05.04.2022 на суму 2 368,80 грн; № 699 від 19.04.2022 на суму 3 413,28 грн; № 700 від 27.04.2022 на суму 5 873,88 грн; № 701 від 03.05.2022 на суму 3 178,56 грн; № 702 від 10.05.2022 на суму 2 169,92 грн здійснив лише часткове перерахування коштів за поставлений товар у розмірі 34 621,83 грн, що підтверджується додатком № 1 до довідки Першого українського банку № КІЕ-07.8/2436 від 31.08.2022.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом, позивачем на підставі видаткових накладних № 41 від 06.01.2022, № 115 від 12.01.2022, № 245 від 21.01.2022, № 213 від 26.01.2022, № 342 від 28.01.2022, № 419 від 02.02.2022, № 454 від 03.02.2022, № 516 від 08.02.2022, № 590 від 11.02.2022, № 648 від 15.02.2022, № 821 від 23.02.2022, № 854 від 30.03.2022, № 860 від 05.04.2022, № 880 від 19.04.2022, № 898 від 27.04.2022, № 915 від 03.05.2022, № 954 від 10.05.2022 був поставлений відповідачу товар за договором на загальну суму 84 332,72 грн.

Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання за договором щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що за умовами договору оплата за товар проводиться протягом 21 (двадцяти одного) календарного дні, з дати поставки відповідної партії товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з додатку № 1 до довідки Першого українського банку № КІЕ-07.8/2436 від 31.08.2022 наданої позивачем, відповідач на виконання умов договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 34 621,83 грн. Тобто, неоплаченою залишились сума у розмірі 49 710,89 грн, що також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 28.07.2022.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №176/22 від 12.09.2022 (надалі - договір), укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Порхуна Сергія», додаток №1 до договору із зазначенням специфікації детальним описом робіт (наданих послуг), виконуваних адвокатом - Виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної справничої (правової) допомоги та фільтрована виписка за період з 01.09.2022 по 21.09.2022 про сплату вищевказаної суми на корить Адвокатського бюро.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 6 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, і відповідач в порядку визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр" (01203, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12, ідентифікаційний код 35929323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРЕКА ГРУПП" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21, оф. 213, ідентифікаційний код 39068967) основний борг у розмірі 49 710 грн. 89 коп., судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.12.2022

Суддя Л. Г. Пукшин