Ухвала суду № 107920022, 14.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.12.2022Справа № 910/9700/22За заявою Акціонерного товариства «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК»

про забезпечення позову в справі

за позовом Акціонерного товариства «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТУМ ТЕХНОЛОДЖІС»,

2) ОСОБА_1 ,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ ЮНІОН»,

4) ОСОБА_2

про стягнення 2 161 670, 66 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Москвічов А.С.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТУМ ТЕХНОЛОДЖІС» (надалі - відповідач-1), 2) ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ ЮНІОН» (надалі - відповідач-3) , 4) ОСОБА_2 (надалі - відповідач-4) про солідарне стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 161 670, 66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 свого грошового зобов`язання за кредитним договором №374-8873/20-РНК від 02.12.2022, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, а відповідачами 2, 3, 4 своїх обов`язків поручителів за договорами поруки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

04.10.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

26.10.2022 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача-4 за адресою зазначеною в позові.

28.10.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

15.11.2022 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача-2 за адресою зазначеною в позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 відкрито провадження в справі №910/9700/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

28.10.2022 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу-4, а саме:

- комору № 129, загальною площею (кв.м): 8, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, будинок 36Б;

- нежитлове приміщення загальною площею (кв.м): 24.3, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, б. 36Б, приміщення 119;

- нежитлове приміщення, загальною площа (кв.м): 75.6, Опис: В житловому будинку літ.А-9 - нежитлове приміщення №87, а - ганок, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Калинова б. 53, приміщення 87 .

До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаного вище нерухомого майна, яке належить відповідачу-4.

Накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах, відкритих на ім`я відповідачів 1, 2, 3, 4 в межах суми стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме 2 161 670, 66 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на даний час відповідач-1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, крім того вказує, що без згоди заставодержателя було переміщено з міста Дніпро до міста Херсон та міста Кременчуг частину заставного майна та на даний час воно знаходиться на непідконтрольній території, що позбавляє можливості звернути на нього стягнення. Також вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/14677/21 з відповідача-1 на користь ТОВ «ДСВ Логістика» було стягнуто грошові кошти в сумі 636 715,49 грн, яке відповідачем-1 було оскаржено до апеляційного суду, однак апеляційна скарга була повернута, в зв`язку з не оплатою судового збору.

Посилаючись на вказані обставини позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

У підготовчому засіданні 14.12.2022 представник позивача просив заяву про забезпечення позову задовольнити. Відповідачі в підготовче засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, предметом даної справи є майнові вимоги позивача до відповідачів про солідарне стягнення суми грошових коштів у розмірі 2 161 670, 66 грн.

Разом з тим, позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт, у томи числі, на нерухоме майно відповідача-4, однак у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме майно не належить до предмета спору в даній справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач-4 вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна. Тобто в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище та оскільки позивачем не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна відповідача-4, суд не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.

Також суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідачів можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємств. При цьому будь-яких відомостей стосовно наявних у відповідачів активів так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і позивачем до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів 1, 2, 3, 4 від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду також не надано.

Суд наголошує, що посилання позивача на наявність іншого судового рішення про стягнення боргу з відповідача-1, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, оскільки є припущеннями, не підтвердженими належними доказами. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18 та від 02.04.2019 у справі №918/702/18.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

При цьому суд зазначає, що позивач вже звертався до суду з аналогічною заявою про забезпечення позову, в задоволення якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 було відмовлено та в ухвалі суду вже надавалася оцінка аналогічним доводам позивача. Будь-яких інших доказів щодо можливості ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову, позивачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду надано не було.

З огляду на наведене вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача-4 та заборони вчиняти дії щодо вказаного нерухомого майна, а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать відповідачам, а тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст складено та підписано 19.12.2022.

Суддя Я.А.Карабань