Постанова № 10791924, 09.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2010 р. Справа № 2а-4604/10/1470

м.Миколаїв

17:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н..А.,

представника позивача: Головченко А.В. дов. №2 від 03.01.2010,

представників відповідача: Могутова А.М. дов. №3/9/10-011 від 11.01.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "Дорпром", вул. Декабристів, 23-А, кв. 79,Миколаїв,54017, поштова адреса: а/с 129, м.Миколаїв, 54017 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 провизнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочину, укладеного позивачем з контрагентом експедитором ТОВ «Транзитсервісресурс» за жовтень 2009 року таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства та є нікчемним в силу припису закону; зобовязання відповідача не вносити недостовірну інформацію, викладену в акті перевірки від 29.06.2010 №1050/23-300/33730050 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення відносин з ТОВ «Транзитсервісресурс» за жовтень 2009 року, до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочину, укладеного позивачем з контрагентом експедитором ТОВ «Транзитсервісресурс»за жовтень 2009 року таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства та є нікчемним в силу припису закону, а також зобовязання відповідача не вносити недостовірну інформацію, викладену в акті перевірки від 29.06.2010 №1050/23-300/33730050 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення відносин з ТОВ «Транзитсервісресурс»за жовтень 2009 року, до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки не має законних повноважень на визнанню нікчемними правочинів, а саме договорів укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що перевірка була здійснена відповідно до вимог діючого законодавства; акт перевірки є результатом діяльності податкової служби при проведенні перевірки, він не носить характеру нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, він не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 09.08.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 25.06.2010 по 29.06.2010 відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача щодо взаємовідносин з філією «Миколаївська ДЕД»ДП «Миколаївський облавтодор»в період з серпня по жовтень 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1050/23-300/33730050 від 29.06.2010.

Крім іншого в акті зазначено, що між позивачем та ТОВ «Транзитсервісресурс»укладені правочини без мети настання реальних наслідків, отже в силу п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 ЦК України вони є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Позивач оскаржуючи дії ревізорів-інспекторів по зазначенню у акті перевірки, що правочин, укладений позивачем з контрагентом експедитором ТОВ «Транзитсервісресурс»за жовтень 2009 року є таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства та є нікчемним в силу припису закону, фактично не погоджується зі змістом акту перевірки та його висновками.

Відповідно до п.6 ст.3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Тобто предметом оскарження може бути рішення: нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Стаття 3 КАС України містить поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, відповідно до розяснень Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2-2005 справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними субєктами суспільства стосовно їх прав та обовязків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один субєкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) субєктів, а ці субєкти зобовязані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визначенням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 №02-5/35, акт державного чи іншого органу це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обовязки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола субєктів), якому вони адресовані.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що рішення, за висновками акту перевірки №1050/23-300/33730050 від 29.06.2010, відповідачем не приймалось.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що акт перевірки №1050/23-300/33730050 від 29.06.2010 не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не має ознак здійснення владних управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень щодо позивача з боку відповідача, оскільки не породжує права та обовязки у позивача.

Оскаржуваний акт не є рішенням субєкта владних повноважень, яке підпадає під компетенцію адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а є письмовою фіксацією дій ревізорів-інспекторів, оскільки не містить приписів чи вимог про зобовязання позивача виконати будь які дії.

Що стосується зобовязання відповідача не вносити недостовірну інформацію, викладену в акті перевірки від 29.06.2010 №1050/23-300/33730050 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення відносин з ТОВ «Транзитсервісресурс»за жовтень 2009 року, до системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, то, по-перше, позивачем не надано відповідних доказів вчинення відповідачем зазначених дій, по-друге, не зазначено, в чому полягає порушення права та інтересів позивача у разі внесення зазначених відомостей та не доведено заподіяння такої шкоди належними доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 16 серпня 2010 року.