Постанова № 10791911, 03.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 год. 15 хв.

м. Миколаїв

03.08.2010 Справа № 2а-1373/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське підприємство з експорту обладнання",

вул. Садова, 1, оф. 309, м. Миколаїв, 54001 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2010 №0003340700/0,

за участю

представника позивача: Тростінецького С.В.

представника відповідача: Плахотної О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання»(позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про: визнання нечинним акта перевірки, складеного Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (відповідач) 01.02.2010 № 134/07-000/34992525; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0003340700/0.

Ухвалою від 05.03.2010 (ар. с. 37) у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання нечинним акта перевірки було відмовлено.

Причиною для звернення до суду позивач вказав незаконне, на його думку, зменшення відповідачем суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1065325 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову (ар. с. 68-70), в яких вказав, що безпідставність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року доведена належним чином в ході проведеної перевірки, в звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання»було зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 12.03.2007, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 450103 (ар. с. 8).

14.03.2007 відповідач був узятий на облік в якості платника податків у Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва за № 14039114, що підтверджується копією Довідки про взяття на облік платника податків від 11.12.2008 № 2274/29 (ар. с. 9).

19.11.2009 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (ар. с. 10-15), в якій зазначив:

- усього податкових зобовязань (рядок 9) - ;

- усього податкового кредиту (рядок 17) 1065325 грн.;

- відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (відємне значення суми рядків 18 і 19, рядок 21) 1065325 грн.;

- зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2) 1065325 грн.

17.12.2009 позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року (ар. с. 72-78), в якій зазначив:

- значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1) 1065325 грн.;

- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1) 1065325 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 по 31.10.2009, відповідач 01.02.2010 оформив акт № 134/07/000/34992525 (надалі акт перевірки, ар. с. 43-66).

У розділі 3.1.1 (Перевірка правильності визначення податкових зобовязань за жовтень 2009 року) акта перевірки вказано: «Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 9 Декларації в сумі 0 грн. … не встановлено заниження податкових задекларованих ТОВ «МПЕО»показників в рядках 1-9 Декларації»(ар. с. 47).

У розділі 3.1.2 (Перевірка правильності визначення податкового кредиту за жовтень 2009 року) акта перевірки вказано: «Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 17 Декларації за жовтень 2009 року в сумі 1065325 грн. на підставі таких документів: угоди, ВМД, реєстр отриманих податкових накладних, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, банківські та касові документи, журнали-ордери по бухгалтерським рахункам 10, 30, 31, 631, 685, 641 та інших первинних бухгалтерських документів не встановлено заниження або завищення задекларованих ТОВ «МПЕО»показників в рядках 10-17 Декларації за жовтень 2009 року»(ар. с. 58).

У розділі 3.2.3 (Перевірка правильності визначення відємного (позитивного) значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у листопаді 2009 року) акта перевірки вказано: «Узагальнена інформація щодо задекларованих та перевірених показників в розділі ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період»податкової декларації з ПДВ наведена в додатку 4 до акта перевірки. Перевіркою змін не внесено»(ар. с. 61).

У розділі 3.3 (Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2009 року) акта перевірки вказано, що за даними платника (позивача) частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), складає 1065325 грн., за даними перевірки (відповідача) 0 грн. Відповідно, за даними позивача сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 1065325 грн., за даними відповідача 0 грн. При цьому звязок між висновками, що були зроблені в інших розділах акта перевірки (про підтвердження даних позивача), і розділом 3.3 відсутній.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Як вказано у підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вказаним нормам, в акті перевірки відповідна інформація відсутня.

У розділі 4 (Висновок) акта перевірки вказано: «На порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями ТОВ «МПЕО»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на 1065325 грн.»(ар. с. 65).

На підставі акта перевірки 10.02.2010 відповідач склав податкове повідомлення-рішення № 0003340700/0 (ар. с. 42), яким, з посиланням на підпункт б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1065325 грн.

Як зазначив позивач в адміністративному позові, причиною, на його думку, для зменшення відповідачем заявленої суми бюджетного відшкодування стало таке. Розділами 4, 5, 6 договору комісії від 21.06.2007 № Д29-7.4/465А (ар. с. 17-36), що був укладений позивачем (комітент) і Державним підприємством «Укроборонсервіс»(комісіонер), передбачалось, що комісіонер перераховує комітенту отриману ним від покупця суму (ціну товару, переданого комітентом для продажу) не в повному обсязі, а за вирахуванням сум, що належать комісіонеру як комісійна плата та компенсація його витрат. В ході перевірки позивачем був наданий «Акт щодо виконання умов та документальну звірку розрахунків станом на 19.10.09 по договору комісії Д29-7.4/465А від 21.06.2007 р., укладеного між ТОВ «МПЕО»та ДП «Укроборонсервіс»(ар. с. 101-103). Як вказано в акті, сума ПДВ на комісійну винагороду комісіонера склала 199673,58 грн., сума ПДВ на витрати, що були понесені комісіонером і які мав компенсувати позивач, склала 865082,31 грн. Загальна сума ПДВ 1064755,89 грн. Згідно з цим актом, заборгованість комітента (позивача) перед комісіонером за надані останнім послуги відсутня, тобто підтверджено, що сторони провели належним чином розрахунки за договором. Позивач вважає, що відповідач зменшив заявлену суму бюджетного відшкодування в звязку з тим, що не було розрахунків саме у грошовій формі.

У письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що, згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з цього, зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ґрунтується саме на тому, що комітент (позивач) не сплатив комісіонеру (ДП «Укроборонсервіс») суму податку, оскільки між сторонами не було грошових розрахунків. Саме проведення грошових розрахунків, на думку відповідача, є належним доказом «фактичної сплати»податку отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг). В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на листи Державної податкової адміністрації України.

Оскільки сума ПДВ за договором комісії, як зазначено вище, склала 1064755,89 грн., виникло питання, чому сума бюджетного відшкодування була зменшена на 1065325 грн. Надати пояснення, в якій частині акта перевірки вказано порушення, що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування на 569,11 грн. (різниця), і в чому це порушення полягає, представник відповідача в судовому засіданні не змогла. За таких обставин суд (з урахуванням частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) дійшов висновку, що зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування на 569,11 грн. є безпідставним.

Суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.

В звязку з виконанням договору комісії у комітента (позивача) перед комісіонером (ДП «Укроборонсервіс») виникло грошове зобовязання (комісійна плата та відшкодування витрат комітента). В той же час, у комітента виникло грошове зобовязання (ціна проданого товару, що був переданий комітентом комісіонеру для продажу). Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Погодивши порядок розрахунків (розділ 6 договору), сторони тим самим визначили, що зустрічні грошові зобовязання припиняються шляхом зарахування.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ не містить такої умови для відшкодування ПДВ як оплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) тільки грошовими коштами, а передбачає лише встановлення факту оплати, тобто розрахунків (ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.03.2009 № К-18318/07).

Розрахунки з постачальником послуг були проведені позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунок постачальника для компенсації вартості таких послуг.

У пункті 1.17 статті 1 Закону про ПДВ вказано, що термін «бартер»для цілей даного Закону застосовується в значенні, визначеному Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Як вказано у пункті 1.19 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліків та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування грошових коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких товарів.

Проведеною відповідачем перевіркою було підтверджено, що позивач у жовтні 2009 року розрахувався з постачальником послуги (комісіонером) та правомірно включив до складу податкового кредиту жовтня 2009 року ПДВ, нарахований на вартість цієї послуги. Таким чином, позивач, у повній відповідності з підпунктами 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, заявив у декларації за листопад 2009 року бюджетне відшкодування у відповідній сумі. Враховуючи це, рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування не є таким, що ґрунтується на законі, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 №0003340700/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва.

Відшкодувати з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївське підприємство з експорту обладнання» судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 09 серпня 2010 року