Постанова № 10791392, 08.06.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

08.06.10 <копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 р. Справа № 2а-2079/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого суддіЧабаненко С.В.

при секретаріРосітюк Є.В.

за участю позивачаОСОБА_1

представника відповідачаПашковської Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату з вимогами:

-стягнути з Обласного військового комісаріату м. Дніпропетровська на користь

позивача заборгованість по грошовому забезпеченню в сумі 2676,00грн.;

-стягнути з Обласного військового комісаріату на користь позивача відшкодування

моральної шкоди в сумі 500грн.;

-згідно Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної

плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, зобов'язати Обласний військовий комісаріат надати довідку про розмір суми компенсації та стягнути її на користь позивача.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби відповідачем не були здійснені виплати грошового забезпечення для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за 2008р.

У звязку з тим, що відповідач до теперішнього часу не сплатив заборгованість це заподіяло позивачу величезні душевні страждання. Внаслідок цього у грудні 2008 року позивач переніс важку серцеву хворобу. Дружина змушена додатково працювати у вільний від основної роботи час, що негативно вплинуло на спілкування взагалі. Тому позивач вважає, що згідно ст.16, п.9 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що наказ Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75 Указом Президента України від 18.12.2007року № 1234 втратив чинність. Відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007р. № 1234 Міністр оборони України видав наказ від 11.06.2008року № 259 «Про визнання такими що втратили чинність деяких наказів Міністра оборони України», а саме наказ № 75.Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»Міністр оборони України видав наказ від 11.06.2008р. № 260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008р. за № 638/15329. Цей наказ застосовується з 1 січня 2008року. Тому ствердження позивача про те, що даний наказ набув чинності пізніше часу нарахування передбаченої йому виплати є хибним. Згідно ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів»керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008р. № 260 надання матеріальної допомоги здійснюється виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі МОУ. У звязку з обмеженним фінансуванням та недостатністью кошторисних призначень на 2008рік матеріальна допомога для вирішення соціальнопобутових питань не виплачувалась. Дніпропетровськім ОВК направлена заявка директору Департаменту фінансів МОУ( вих. ф/205 від 23.01.2009року) про збільшення фонду грошового забезпечення для додаткових виплат.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, відповідач вважає, що вони теж задоволенню не підлягають з наступних підстав .

Позивач стверджує, що в результаті несплати матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань він у грудні 2008року переніс важку серцеву хворобу. Але у виписці з історії хвороби вказано, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у 2 інфарктному відділенні КОСМП з «23.12»по «» 12.2008року, диагноз ІБС, Мерцательна аретмія. Персистірующа форма СНо. З покращенням був виписаний до дому. Але ні печаткі ні дат коли це було немає. Також документально причини виникнення хвороби позивача та додаткової праці його жінки нічим не підтверджені.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення компенсації матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, відповідач вважає, що ці вимоги не відповідають чинному законодавству України та задоволенню не підлягають. Оскількі згідно з ст.33.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Наказ Міністра оборони України від 11.06.2008року № 260) та ч.3, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7.11.2007року № 1294 матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань одноразова винагорода і надається один раз на рік. Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»від 03.07.1991року № 1282-ХІІ та ч. 2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат»від 19.10.2000року № 2050, індексації та компенсації підлягають грошові доходи громадян, одержанні ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, так як з моменту, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, а саме грудень 2008р., і до моменту звернення до суду 11.02.2010р. пройшло більше року.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у 227 військовому представництві Міністерства оборони України на посаді начальника групи.

Директивою Міністра оборони України від 07.12.2004 року 227 військове представництво зараховано на фінансове забезпечення до Дніпропетровського обласного військового комісаріату.

На підставі наказу Начальника 227 ВП МО України № 80 від 05.05.08 року позивачу було нараховане, але не сплачено грошове забезпечення для вирішення соціально-побутових питань за 2008р. в сумі 2676,00 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського ОВК про виплату вищезазначеного грошового забезпечення.

Дніпропетровський ОВК у відповідь про звернення позивача про існуючу заборгованість надіслало лист від 26.03.09 року № 6/833 в якому посилається на недостатнє фінансування у звязку з чим грошове забезпечення не було виплачене та зазначили, що Дніпропетровськім ОВК направлена заявка директору Департаменту фінансів МОУ(вих. ф/205 від 23.01.2009року) про збільшення фонду грошового забезпечення для додаткових виплат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме п.п. 59 п. 71 цього Закону ... було зупинено на 2007 рік дію п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.3 п. 67 розділу 11 цього Закону... було виключено п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення вищезазначеного п. 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність, як такі, що є неконституційними.

Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року (№ 10-рп/2008) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визначено, що: «Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина», а також зазначено, про визнання такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), в тому числі п. 67 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Також згідно п. 1.1 ст. 1 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», яке було затверджено наказом Міністра оборони України № 75 від 5 березня 2001 року, грошове забезпечення військовослужбовців складається: з окладів грошового утримання і додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання відносяться оклад за військове звання і посадовий оклад. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові і щомісячні винагороди.

Проте цей наказ Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75 Указом Президента України від 18.12.2007року № 1234 втратив чинність. Відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007р. № 1234 Міністр оборони України видав наказ від 11.06.2008року № 259 «Про визнання такими що втратили чинність деяких наказів Міністра оборони України», а саме наказ № 75. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»Міністр оборони України видав наказ від 11.06.2008р. № 260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008р. за № 638/15329. Цей наказ застосовується з 1 січня 2008року.

Згідно п.1.1 наказу № 260 від 11.06.2008р. ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

У п.1.2 наказу № 260 від 11.06.2008р. зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу,

надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно п.п.1.3.1, п.1.3 наказу № 260 від 11.06.2008р. грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).

Відповідно до п. 33.1. та 33.2. наказу № 260 від 11.06.2008р. особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Наказом від 05.05.2008р. №80 начальника 227 військового представництва Міністерства оборони України майору ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного окладу грошового утримання.

Позивачем обраховано ціну позову грошового забезпечення для вирішення соціально-побутових питань виходячи з довідки-підтвердження № 6/575 від 04.03.2006р., виданої Дніпропетровським ОВК про неотримання матеріальної допомоги ОСОБА_1

Відсутність фінансування на виплату даного виду грошового забезпечення не є підставою для відмови у його виплаті.

Даний вид забезпечення не підлягає індексації, оскільки згідно ч.1 ч.3 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

З урахуванням даної норми Закону суд вважає, що коефіцієнт індексації грошових доходів має бути застосований лише до сум надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, оскільки дана надбавка включена у грошову забезпечення військовослужбовця.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач стверджує, що в результаті несплати матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань він у грудні 2008року переніс важку серцеву хворобу. Але у виписці з історії хвороби не відображено наявності причинного звязку між виниклим захворюванням та обставинами, що його спричинили, а саме невиплатою грошового забезпечення.

Крім цього, позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди, в чому саме полягає моральна шкода та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізічній або юридичної особі неправомірними рішеннямі, діямі чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків встановлених частиною 2 цієї статі.

Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної(немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні в якій грошової сумі чи в якій матеріальної формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить , а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ствердження відповідача про те, що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду, суд розцінює критично, оскільки після відмови позивачу у виплаті грошового забезпечення, останній оскаржив зазначене до військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, який доручив Дніпропетровському ОВК надати відповідь скаржнику.

Зазначена відповідь позивачу була надана Дніпропетровським ОВК 19.01.2010р., після одержання якої позивач 11.02.2010р. звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Таким чином позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70, 71, 86, 94, 99-100, 160-162, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08353525, адреса: м. Дніпропетровськ, вул.. Шмідта, 16) на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 2676,00 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень 00 коп.).

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 17 грн. (сімнадцять гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 09.08.2010.

Суддя С.В.Чабаненко