Рішення № 107908463, 16.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 грудня 2022 р. Справа № 120/6648/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.07.2022 №UA401000/2022/000022/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2022 №UA401020/2022/001422.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що 05.07.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за зовнішньоекономічним договором №UA2022/01 від 25.04.2022 придбано у компанії виробника - Sanica ISI SANAYIA A.S. сталеві панелі радіатора типу 22 та типу 11.

З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару, 15.07.2022 було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД), яку прийнято в роботу митним постом «Вінниця» Вінницької митниці та присвоєно номер №UA401020/2021/031150.

Зазначений товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 45439,86 доларів США, про що зазначено в графах 42 та 43 ЕМД.

Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД надано наступні документи (графа 44 ЕМД): 0325 Рахунок-проформу РТ2100250496 від 28.04.2022; 0380 Рахунок-фактуру [інвойс] SВІ2022000004362 від 25.07.2022; 0730 Автотранспортну накладу № 000226 від 06.07.2022; 0865 Сертифікат про походження товару V 0419075 від 06.07.2022; 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару 1 від 25.05.2022; 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту] про транспортно-експедиційні послуги 4.07.2022 від 04.07.2022; 3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 14.07.2022; 3014 Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.04.2022; 3016 Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією б/н від 11.07.2022; 4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів UA2022/01 від 25.04.2022; 4207 Договір про надання послуг митного брокера 509 від 18.05.2022; 4301 Договір (контракт) про перевезення №1-04/07 від 04.07.2022; 9000 Каталог продукції від 18.07.2022; 9000 лист від 18.07.2022; 9000 лист № б/н від 18.07.2022; 9610 Копію митної декларації країни відправлення від 06.07.2022.

Згідно поданих документів визначено вартість імпортованого товару в сумі 48563,91 доларів США.

За результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 18.07.2022 № UA401020/2022/001422, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення Рішення про визначення митної вартості від 18.07.2022 №UA401000/2022/000022/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Позивач вважає протиправним рішення про визначення митної вартості від 18.07.2022 №UA401000/2022/000022/2 з підстав того, що воно не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосовувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний. При цьому, застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Також на переконання сторони позивача, зміст статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, за аргументами позивача, зміст норм ст. ст. 53, 318 МК дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, що кореспондується з висновками Верховного Суду, які зазначені в постанові від 01.04.2021 по справі №260/695/19.

При цьому, представник позивача в позові звертає увагу, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Також, на думку представника позивача, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, за умови того, що останнім подано належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару.

Представник позивача зазначає, що товар відправлявся на умові 100% переплати, а різниця в ціні, зазначеній у платіжному доручені № 1 від 25.05.2022 на суму 36152,1 доларів США, та задекларована - 45439,86 доларів США, відмінна з підстав помилки, допущеної при перетині кордонів Туреччини, Болгарії, Румунії та в подальшому в Україні. Вказану помилку визнав продавець, який направив митним органам України листа, датованого 18.07.2022, проте такі пояснення не були взяті до уваги.

Представник позивача крім того зазначив, що хоча і товар поставлявся на умовах EXW AKHISAR, водночас пунктом 3.4. контракту чітко встановлено, що ціна Товару включає в себе витрати на упаковку, завантаження товару в транспортний засіб. А отже, безпідставно відповідач вказує на відсутність документів, які підтверджують витрати по перевезенню товару.

Щодо доводів, які стосуються перевізника, представник позивача зазначив, що позивач звернувся до транспортно-експедиторської компанії LTD GD-TRANS, а не безпосередньо перевізника. Транспортно-експедиторська компанія не здійснює безпосереднє перевезення вантажу, а її діяльність пов`язана із організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. В даному випадку, транспортно-експедиторська компанія LTD GD-TRANS, до якої і звернувся позивач, надала послуги саме з організації перевезення товару, шляхом доручення іншій компанії-перевізнику - LTD GOGBERA. При цьому в вартість наданих послуг з організації перевезення включаються і витрати з перевезення такого товару. У зв`язку із чим, витрати на перевезення товару, які зазначені в рахунку на надання транспортних послуг № 4.07.2022 від 04.07.2022 були виставлені саме транспортно-експедиторською компанією LTD GD-TRANS, а не залученим цією компанією перевізником LTD GOGBERA.

Представник позивача також вказав, що висновок відповідача стосовно визначення митної вартості шляхом визначення одиниці виміру товару - кілограм є некоректним, з огляду на те, що товари в спірному випадку є штучними виробами та можуть мати різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та, відповідно вартість. Крім того, кожна окрема одиниця товару, яка підлягала декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.

За таких обставин позивач зазначає, що у відповідача не могло бути обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів. В свою чергу, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, а отже спірні рішення і картка є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 29.08.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

20.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що за ЕМД UA 401020/2022/031150 від 15.07.2022 до митного оформлення було заявлено товар вироби з чорних металів з неелектричним нагрівом для центрального опалення, пофарбовані. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №SBI2022000004362 від 05.07.2022, рахунок-проформа №RT2100250496 від 28.04.2022, платіжне доручення №1 від 25.05.2022, довідка про вартість перевезення вантажу від 14.07.2022, копія декларації країни відправлення №22341300EX00561879 від 06.07.2022, контракт №UA2022/01 від 25.04.2022.

Так, в поданих до митного оформлення рахунку-проформі №RT2100250496 від 28.04.2022 та рахунку-фактурі №SBI2022000004362 від 05.07.2022, зазначений однаковий асортимент товару, але за суттєво різними цінами. Також згідно контракту № UA2022/01 від 25.04.2022 товар відправлявся на умові 100% передплати, проте разом із ЕМД до митного оформлення було надано платіжне доручення № 1 від 25.05.2022 на суму 36152,1 доларів США, в той час, коли задекларована партія товару на суму 45439,86 доларів США. В той же час згідно наданих документів товар поставлявся на у мовах EXW AKHISAR (Туреччина), проте згідно наданої довідки про вартість транспортування від 14.07.2022, до митної вартості включені лише витрати понесені отримувачем безпосередньо на транспортування, однак не включені витрати на завантаження, та оформлення документів необхідних для експорту в країні відправлення, які згідно умов поставки EXW покладаються на покупця. Також довідка про вартість перевезення вантажу від 14.07.2022, та рахунок на надання транспортних послуг № 4.07.2022 від 04.07.2022, виставлений LTD GD-TRANS, в той час, коли згідно бази даних ЄАІС, перевезення здійснювало LTD GOGBERA, а на вимогу митного органу декларантом не було надано CMR, де б мав бути зазначений перевізник. Також для підтвердження митної вартості декларантом було надано Звіт про незалежну оцінку вартості товару б/н від 11.07.2022 складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Інжиніринговий центр «ЕКСКОН» із застосуванням порівняльного підходу, проте вартість зазначених аналогів у звіті суттєво вища, ніж вартість оцінюваного товару, проте незважаючи на це, в результаті порівняння, оцінювач підтверджує вартість оцінюваного товару Але слід також зауважити, що оцінювач зазначає, що він робив висновки на підставі документації, наданої керівництвом Компанії SANICA ISI SANAYI A.S. Туреччина та ФОП ОСОБА_1 .. Україна та не несе відповідальності за достовірність, точність і адекватність всієї наданої інформації, що лає підстави вважати, що даний звіт не відображає актуальну інформацію щодо вартості задекларованого товару. В той же час слід зауважити, що 27.06.2022 при попередній поставці такого ж товару цим же суб`єктом, при декларуванні було самостійно декларантом скориговано митну вартість до рівня 2,63$за кг. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ 26.05.2022 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 27.06.2022 №UA401020/2022/027165, за якою оформлено товар «Вироби з чорних металів з неелектричним нагрівом для центрального опалення, пофарбовані: стальна панель радіатора», від цього ж самого продавця, виробника та на адрес у цього ж самого отримувача, та складає 2,63$ за кг .

Отже, на думку відповідача, у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у вищенаведеному випадку.

Також, відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки такі є не обґрунтованими.

28.09.2022 надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав, що відзив є необґрунтованим, вкотре вказав, що під час митного оформлення товару жодним чином не було обґрунтовано неможливість застосування позивачем основного методу визначення митної вартості, при цьому зазначає, що позивач подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару. Також, представник позивача вказує, що у своїх рішеннях відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.

25.04.2022 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) та SANICA ISI SANAYI A.S. (далі - продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №UA2022/01.

За умовами контракту продавець продає, а покупець приймає і оплачує продукцію торгової марки SANICA, IGNIS в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в сертифікації, яка є невід`ємною частиною контракту.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW Istanbul, EXW Akhisar (Інкотермс 2010).

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Контракту, покупець зобов`язується провести 100% передплату відповідно інвойсу. Всі витрати по контракту здійснюються в доларах США шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок продавця. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

У липні 2022 товар було ввезено на митну територію України, що не заперечується відповідачем.

З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару, 15.07.2022 було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД), яку прийнято в роботу митним постом «Вінниця» Вінницької митниці та присвоєно номер №UA401020/2021/031150.

Зазначений товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості за вартістю 45439,86 доларів США, про що зазначено в графах 42 та 43 ЕМД.

Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу загалом надано наступні документи:

Рахунок-проформу №РТ2100250496 від 28.04.2022;

Рахунок-фактуру [інвойс] №SВІ2022000004362 від 25.07.2022;

Автотранспортну накладу № 000226 від 06.07.2022;

Сертифікат про походження товару №V 0419075 від 06.07.2022;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 25.05.2022;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту] про транспортно-експедиційні послуги №4.07.2022 від 04.07.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 14.07.2022;

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 22.04.2022;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією б/н від 11.07.2022;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №UA2022/01 від 25.04.2022;

Договір про надання послуг митного брокера №509 від 18.05.2022;

Договір (контракт) про перевезення №1-04/07 від 04.07.2022;

Каталог продукції від 18.07.2022;

Лист від 18.07.2022;

Лист № б/н від 18.07.2022;

Копію митної декларації країни відправлення від 06.07.2022.

Згідно поданих документів визначено вартість імпортованого товару в сумі 45439,86 доларів США.

За результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 18.07.2022 № UA401020/2022/001422, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2022 №UA401000/2022/000022/2, згідно якого зазначено, що за ЕМД №UA 401020/2022/031150 від 15.07.2022 до митного оформлення було заявлено товар вироби з чорних металів з неелектричним нагрівом для центрального опалення, пофарбовані. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №SBI2022000004362 від 05.07.2022, рахунок-проформа №RT2100250496 від 28.04.2022, платіжне доручення №1 від 25.05.2022, довідка про вартість перевезення вантажу від 14.07.2022, копія декларації країни відправлення №22341300EX00561879 від 06.07.2022, контракт №UA2022/01 від 25.04.2022.

Так, в поданих до митного оформлення рахунку-проформі №RT2100250496 від 28.04.2022 та рахунку-фактурі №SBI2022000004362 від 05.07.2022, зазначений однаковий асортимент товару, але за суттєво різними цінами. Також згідно контракту № UA2022/01 від 25.04.2022 товар відправлявся на умові 100% передплати, проте разом із ЕМД до митного оформлення було надано платіжне доручення № 1 від 25.05.2022 на суму 36152,1 доларів США, в той час, коли задекларована партія товару на суму 45439,86 доларів США. В той же час згідно наданих документів товар поставлявся на у мовах EXW AKHISAR (Туреччина), проте згідно наданої довідки про вартість транспортування від 14.07.2022, до митної вартості включені лише витрати понесені отримувачем безпосередньо на транспортування, однак не включені витрати на завантаження, та оформлення документів необхідних для експорту в країні відправлення, які згідно умов поставки EXW покладаються на покупця. Також слід зазначити, що довідка про вартість перевезення вантажу від 14.07.2022, та рахунок на надання транспортних послуг № 4.07.2022 від 04.07.2022, виставлений LTD GD-TRANS, в той час, коли згідно бази даних ЄАІС, перевезення здійснювало LTD GOGBERA, а на вимогу митного органу декларантом не було надано CMR, де б мав бути зазначений перевізник. Також для підтвердження митної вартості декларантом було надано Звіт про незалежну оцінку вартості товару б/н від 11.07.2022 складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Інжиніринговий центр «ЕКСКОН» із застосуванням порівняльного підходу, проте вартість зазначених аналогів у звіті суттєво вища, ніж вартість оцінюваного товару, проте незважаючи на це, в результаті порівняння, оцінювач підтверджує вартість оцінюваного товару Але слід також зауважити, що оцінювач зазначає, що він робив висновки на підставі документації, наданої керівництвом Компанії SANICA ISI SANAYI A.S. Туреччина та ФОП ОСОБА_1 .. Україна та не несе відповідальності за достовірність, точність і адекватність всієї наданої інформації, що лає підстави вважати, що даний звіт не відображає актуальну інформацію щодо вартості задекларованого товару. В той же час слід зауважити, що 27.06.2022 при попередній поставці такого ж товару цим же суб`єктом, при декларуванні було самостійно декларантом скориговано митну вартість до рівня 2,63$за кг. Враховуючи вищезазначене та положення ч.3 ст.53 МКУ 26.05.2022 декларанту були направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.3 ст. 53 МКУ. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

У рішенні також зазначено, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін).

Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 27.06.2022 №UA401020/2022/027165, за якою оформлено товар «Вироби з чорних металів з неелектричним нагрівом для центрального опалення, пофарбовані: стальна панель радіатора», від цього ж самого продавця, виробника та на адрес у цього ж самого отримувача, та складає 2,63$ за кг.

За результатами прийнятого митним органом рішення позивачу було збільшено митну вартість товару з 45439,86 доларів США (вартість визначена за основним методом - « 1») до 60227,00 доларів США (вартість визначена за резервним методом - « 6»).

Позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості з підстав його протиправності, тому просить його скасувати, а також просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, яка прийнята за наслідками цього рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.(частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами 1 -2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із процитованих норм видно, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність в поданих декларантом документах розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.(частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом 25.04.2022 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) та SANICA ISI SANAYI A.S. (далі - продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №UA2022/01.

За умовами контракту продавець продає, а покупець приймає і оплачує продукцію торгової марки SANICA, IGNIS в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в сертифікації, яка є невід`ємною частиною контракту.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW Istanbul, EXW Akhisar (Інкотермс 2010).

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Контракту, покупець зобов`язується провести 100% передплату відповідно інвойсу. Всі витрати по контракту здійснюються в доларах США шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок продавця. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до Рахунку-проформи (Проформи-Інвойсу) №РТ2100250496 від 28.04.2022 вартість товару склала 36152,10 доларів США, зокрема придбано у компанії виробника - SANICA ISI SANAYI A.S. сталеві панелі радіатора типу 22 наступних розмірів:

500х500 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 24,54 доларів США;

500х700 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 31,46 доларів США;

500х800 у кількості 120 шт., ціна за одиницю 34,17 доларів США;

500х900 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 38,27 доларів США;

500х1000 у кількості 180 шт., ціна за одиницю 40,99 доларів США;

500х1100 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 45,30 доларів США;

500х1200 у кількості 120 шт., ціна за одиницю 48,19 доларів США;

500х1300 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 52,72 доларів США;

500х1400 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 55,59 доларів США;

500х1500 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 59,78 доларів США;

500х1600 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 62,85 доларів США;

500х2000 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 77,89 доларів США.

А також позивачем придбано сталеві панелі радіатора типу 11 наступних розмірів:

500х600 у кількості 10 шт., ціна за одиницю 18,13 доларів США;

500х700 у кількості 10 шт., ціна за одиницю 20,50 доларів США;

500х800 у кількості 10 шт., ціна за одиницю 22,00 доларів США;

На виконання умов Контракту, відповідно до складених проформи інвойсу, позивачем сформовано платіжне доручення в іноземній валюті № 1, на підставі якого здійснено оплату за товар в сумі 36152,10 доларів США. При цьому в розділі 70 цього платіжного доручення було зазначено призначення платежу: Prepayment of steel radiators according to the contract UA2022/01 from 25.04.2022, Invoice RT2100250496 from 28/04/2022, вказаний платіж було виконано Акціонерним товариством «Кредобанк» 25.05.2022.

Поряд із цим, 05.07.2022 SANICA ISI SANAYI A.S. (Туреччина) виготовило та надало перевізнику (компанії LTD GD-TRANS) комерційний інвойс (Commercial Invoice) № SBI2022000004362, а також електронний рахунок-фактуру (e-fatura) відповідно до якого загальна вартість товару становить 45439,86 доларів США, зокрема:

За сталеві панелі радіатора типу 22:

500х500 у кількості 60 шт., ціна за одиницю визначена 30,85 доларів США;

500х700 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 39,54 доларів США;

500х800 у кількості 120 шт., ціна за одиницю 42,94 доларів США;

500х900 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 48,10 доларів США;

500х1000 у кількості 180 шт., ціна за одиницю 51,53 доларів США;

500х1100 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 56,93 доларів США;

500х1200 у кількості 120 шт., ціна за одиницю 60,57 доларів США;

500х1300 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 66,26 доларів США;

500х1400 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 69,88 доларів США;

500х1500 у кількості 60 шт., ціна за одиницю 75,14 доларів США;

500х1600 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 79,00 доларів США;

500х2000 у кількості 30 шт., ціна за одиницю 97,89 доларів США.

А також за сталеві панелі радіатора типу 11:

500х600 у кількості 10 шт., ціна за одиницю визначена 22,80 доларів США;

500х700 у кількості 10 шт., ціна за одиницю 25,76 доларів США;

500х800 у кількості 10 шт., ціна за одиницю 27,65 доларів США;

У липні 2022 товар було ввезено на митну територію України.

Слід зазначити, що фактична вартість товару, який придбаний позивачем та розмитнювався на території України становить 36152,10 доларів США, однак через системну помилку, яку підтверджує продавець SANICA ISI SANAYI A.S. у листі від 18.07.2022, ціна за одиницю товару у комерційному інвойсі (Commercial Invoice) № SBI2022000004362 від 05.07.2022 була змінена на загальну суму 45439,86 доларів США.

Враховуючи те, що перевезення товару здійснювалось перевізником, який був залучений транспортно-експедиторською компанією про наявну помилку щодо вартості товару позивачу стало відомо лише після проходження товару через митний кордон України.

Тому, митна вартість товару за митною декларацією №UA401020/2021/031150 від 15.07.2022 року була визначена позивачем за першим методом - у розмірі 45439,86 доларів США, відповідно до комерційного інвойсу від 05.07.2022.

В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що митний орган дійшов висновку, що на момент митного оформлення, додані до ЕМД документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Зокрема, згідно наданих документів товар поставлявся на умовах ЕХW № AKHISAR (Туреччина), проте згідно наданої довідки про вартість транспортування від 14.07.2022, до митної вартості включені лише витрати понесені отримувачем безпосередньо на транспортування, однак не включені витрати на завантаження, та оформлення документів необхідних для експорту в країні відправлення, які згідно умов поставки ЕХW покладаються на покупця.

Тут суд акцентує увагу, що в графі 20 розділу III наказу МФУ від 24.05.2012 р. №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" визначено, що в формі декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з Інкотермс-2010 (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 16 вересня 2010 року) постачання на умовах EXW означає, що товар і всі ризики, пов`язані з ним, переходять від продавця до покупця в момент виконання продавцем своїх зобов`язань щодо поставки товару. З цієї миті зобов`язання продавця за постачанням вважаються виконаними.

За базисом постачання EXW покупець несе усі види ризиків і всі витрати з переміщення товару з території продавця до місця призначення. На продавця ж покладаються мінімальні зобов`язання: він повинен лише надати товар у розпорядження покупця в погодженому місці. Витрати з митного оформлення товару також лежать на покупцеві.

Проте якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов`язки з навантаження товару і митного оформлення, а також ніс усі ризики та витрати за такі дії, то це повинно бути чітко обумовлено у відповідному договорі купівлі-продажу.

Як вбачається зі змісту пункту 3.4. Контракту, ціна товару включає в себе витрати на упаковку, завантаження товару на транспортний засіб.

Отже, уклавши контракт, сторони хоча і визначили умови постачання товару, разом з тим, продавець взяв на себе відповідні зобов`язання щодо завантаження товару.

Окремо слід вказати й на те, що умови Інкотермс 2010 за своєю суттю регламентують в основному момент передачі права власності на товар і всі пов`язані із цим ризики, а тому сторони в праві внести відповідні зміни до зовнішньоекономічних договорів щодо витрат покупця або продавця на завантаження товару, його митного очищення або страхування.

Отже аргументи відповідача стосовно того, що умови контракту в частині завантаження товару за рахунок продавця, суперечить зазначеним у контракті умовам поставки EXW є необґрунтованими , а отже не приймаються до уваги.

Щодо доводів, які стосуються перевізника, суд вказує, що позивач звернувся до транспортно-експедиторської компанії LTD GD-TRANS, а не безпосередньо перевізника.

В даному випадку транспортно-експедиторська компанія не здійснювала безпосереднє перевезення вантажу, а її діяльність пов`язана із організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Тобто, транспортно-експедиторська компанія LTD GD-TRANS, до якої і звернувся позивач, надала послуги саме з організації перевезення товару, шляхом доручення іншій компанії-перевізнику - LTD GOGBERA. При цьому в вартість наданих послуг з організації перевезення включаються і витрати з перевезення такого товару. У зв`язку із чим, витрати на перевезення товару, які зазначені в рахунку на надання транспортних послуг № 4.07.2022 від 04.07.2022 були виставлені саме транспортно-експедиторською компанією LTD GD-TRANS, а не залученим цією компанією перевізником LTD GOGBERA.

Слід також зазначити, що висновок відповідача стосовно визначення митної вартості шляхом визначення одиниці виміру товару - кілограм, у даному випадку 2,63 дол./кг, є некоректним, з огляду на те, що товари в спірному випадку є штучними виробами та мають різні антропометричні показники, характеристики, оснащення та, відповідно вартість, кожна окрема одиниця товару, яка підлягала декларуванню має власні повністю індивідуалізовані характеристики, які впливають на ціну. Відтак висновки митного органу про необхідність коригування товарів у кілограмах є помилковими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 та від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн., належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 2 статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Юрченко Т.П. (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №07/22-а/7 від 29.07.2022 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цього клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представника інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних із оскарженням рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару, а також картки відмови прийняті митної декларації.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 16000 грн. впродовж 3 днів з дня підписання та направлення відповідного рахунку.

На підтвердження понесених витрат стороною позивача також надано детальний розрахунок суми судових витрат, рахунок на оплату від 29.07.2022 №07/21-а/7, список із карткового рахунку за період з 29.07.2022 по 01.08.2022, щодо сплати коштів в сумі 16000 грн.

Разом з тим, суд враховує, що предмет спору в цій справі стосується оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості, отже, справа не вважається складною, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг та складність процесуальних документів не є значними.

Крім того, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, що додатково вказує на її малозначність.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 16000 грн. є надмірним.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці належить стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та розумності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.07.2022 №UA401000/2022/000022/2

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.07.2022 №UA401020/2022/001422.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 43997544)

Суддя Мультян Марина Бондівна