Рішення № 107907811, 08.12.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18330/21

Провадження 2/127/3096/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

19.07.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення коштів, який уточнила 16.11.2021 року і мотивувала тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2017 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 11 495 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.

Виконавчий лист був пред`явлений стягувачем до примусового виконання, однак, навіть часткового відшкодування позивач не отримала.

ОСОБА_4 відбув призначене судом покарання, звільнився з місць позбавлення волі та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись: 31.05.2021 року - дружина померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батько померлого - ОСОБА_2 . Станом на 29.09.2021 року свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. не видані.

Невиконання боржником ОСОБА_4 судового рішення про відшкодування шкоди (з дати постановлення вироку до дня смерті) в загальній сумі 111 495 грн. призвело до знецінення грошових коштів, присуджених до стягнення, тому на підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України за період з 24.06.2017 року до 08.12.2020 року на суму боргу 111 495, 00 грн. інфляційні становлять 28 051, 08 грн. та 3% річних - 11 574,67 грн.

На підставі ст.ст. 11, 625 ч. 2, 1278 ЦК України позивач просила стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 інфляційні витрати у зв`язку з невідшкодуванням шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 3% річних, в загальній сумі 39 625,75 грн., в межах вартості прийнятого спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , в рівних частках з кожного, тобто, по 19 812, 88 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Чернілевська Р.В. уточнений позов підтримала і просила задоволити вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Суду пояснила, що рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди в загальній сумі 111 495 грн. боржник ОСОБА_4 не виконав, тому позов пред`явлений до спадкоємців, які прийняли спадщину у виді нерухомого майна спадкодавця. 24.10.2022 року судом задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні № 54312288 про стягнення боргу з ОСОБА_4 на його правонаступників - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_4 інфляційні та 3% річних нараховані не були, проте за період з дати постановлення вироку до дня смерті спадкодавця з відповідачів слід стягнути ці кошти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. В даний час вартість спадкового майна не визначена, самі відповідачі не надали докази вартості частки будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_4 .

В підготовчому засіданні 16.11.2021 року відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що ОСОБА_5 - її чоловік, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона та батько чоловіка - ОСОБА_2 звернулись із заявами про прийняття спадщини, однак, спадщину не оформили. В наступні судові засідання не з`явилась з невідомих причин, про день та час розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи не надавала.

В судові засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився з невідомих причин, про день та час розгляду справи був повідомлений за місцем реєстрації проживання, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалами суду від 20.07.2021 року було відкрите загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та витребувані доказі.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року було замінено первісного відповідача - Вінницьку міську раду належними відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

16.11.2021 року позивач уточнила позовні вимоги (а.с. 64).

31.01.2022 року закрите підготовче провадження із призначенням справи до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (а.с. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2017 року у справі № 127/2132/17 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Цим же вироком з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду - 11 495 грн. та моральну шкоду - 100 000 грн.

Вирок набув чинності 24.06.2017 року, були виписані та видані виконавчі листи, які ОСОБА_1 пред`явила до примусового виконання.

Постановою державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 17.07.2017 року № 54312288 відкрите виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 111 495 грн.

Постановою державного виконавця Староміського відділу ДВС м.Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 17.07.2017 року у виконавчому провадженні № 54312288 було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 .

Згідно довідки, виданої в 2017 році КП «ВМБТІ», згідно облікових даних по м. Вінниці станом на 29.12.2012 року в реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 зареєстровано 1/2 частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Відомостей про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Станом на 09.12.2020 року вирок суду в частині відшкодування шкоди не виконаний.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2022 року було замінено сторону виконавчого провадження № 54312288 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 24.05.2017 року у справі № 127/2132/17, з боржника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступників - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . При розгляді даної заяви судом було встановлено з пояснень державного виконавця, що ОСОБА_1 коштів не отримувала, оскільки ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі не працював і не сплачував борг, разом з тим, йому на праві власності належала Ѕ частка будинку і земельної ділянки, тому на це майно був накладений арешт.

З копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що 12.05.2021 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 з повідомленням про смерть боржника ОСОБА_4 та наявність непогашеного боргу в сумі 111 495 грн. за судовим рішенням. Просила вжити заходи щодо охорони спадкового майна (а.с. 41).

Із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса звернулись: 31.05.2021 року дружина померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся батько померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Свідоцтва про право на спадщину станом на 29.09.2021 року нотаріусом не видані, частка спадкоємців у майні, вартість спадкового майна не встановлені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначила, що за життя боржник ОСОБА_4 не сплатив борг, тому його спадкоємці зобов`язані в рівних частках на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за період з 24.06.2017 року до 08.12.2020 року в сумі 39 625,75 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України передбачено: одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України). Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять права та обов`язки, що належали спадкодавцям на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Отже, у спадкоємців у силу положень статті 1282 ЦК України із прийняттям спадщини виникає обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за зобов`язаннями, які існували на час відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, а тому таке зобов`язання спадкоємців може бути грошовим.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, закон пов`язує настання відповідальності за невиконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України з моменту настання обов`язку спадкоємців із повернення боргу спадкодавця та із визначенням строку виконання такого зобов`язання. Відповідно, з часу відкриття спадщини починається відлік строку прострочення виконання зобов`язання.

В судовому засіданні було встановлено, що за життя спадкодавця ОСОБА_4 3% річних і інфляційні нараховані не були, судовим рішенням не стягнуті, тому і у склад спадщини зобов`язання за ст. 625 ЦК України не увійшло. Спадкоємці ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулись з заявами про прийняття спадщини і саме з моменту відкриття спадщини почався відлік строку для кредитора для пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_4 .

Тому вимога ОСОБА_1 про нарахування інфляційних та 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з дати постановлення вироку до дня смерті ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Крім того, суду не надано достовірних доказів про обсяг спадкового майна на момент смерті спадкодавця та його вартість, з метою визначити межі відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Оскільки при зверненні до суду з позовом позивач ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за рахунок держави згідно п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 509, 625, 1216, 1218, 1282 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2

- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3

Повне судове рішення складене 16 грудня 2022 року.

Суддя: