Рішення № 107903964, 08.12.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

_________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. м. Одеса Справа № 916/1444/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тодорашко А.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 33605895,72грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 33605895,72грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) посилається на неналежне виконання Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ умов укладеного між сторонами договору забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) від 29.12.2017р. №199-П-АМПУ-17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2022р відкрито провадження у справі №916/1444/22, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2022р о 11:15.

В підготовчому засіданні від 21.07.2022р було оголошено перерву на 30.08.2022р о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 30.08.2022р було оголошено перерву на 06.10.2022р о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2022р повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 06.10.2022р було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2022р закрито підготовче провадження у справі №916/1444/22, призначено справу до розгляду по суті на 15.11.2022р о 11:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 15.11.2022р було оголошено перерву на 08.12.2022р о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2022р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 08.12.2022р було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1444/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29.12.2017р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація, ДП «АМПУ») та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Портовий елеватор, ДП «МТП «Чорноморськ») було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалі(ів) №199-П-АМПУ-17 (далі договір) відповідно до умов якого Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14,15,16,17,18,19,20,21,22,26,27,28,29 Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за послуги (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1.,3.2., 3.4.,3.6. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015р. «Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015р. за №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місця наступного за звітним. Датою надання послуг є дата складання акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем генеральний акт або інший документ. Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Нарахування плати за додаткові послуги (роботи) Адміністрації здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) Адміністрації на дату надання (виконання) такої послуги (роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) Адміністрацією за заявкою Портового оператора, сплачуються Портовим оператором на підставі рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) Адміністрації та нарядів, довідок або актів наданих послуг, підписаних сторонами.

Пунктом 6.4. договору сторони встановили, що за порушення Портовим оператором строків оплати вказаних у договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов`язку сплатити суму заборгованості.

Згідно п.п.7.1., 7.2. договору договір набуває чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3-х років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг, однак рахунки зазначені у таблиці №1 до позовної заяви є оплаченими з порушенням строків оплати, рахунки, зазначені у таблицях №2 та № 3 станом на 05.02.2020р. є не оплаченими. Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписано та скріплено печаткою відповідача. Суми, зазначені у таблиці №2 є відсторнованими (зменшеними) на підставі листа Державної фіскальної служби України від 15.08.2016р. №27580/7/99-99-18-01-02-17, яким підтверджено доручення ДФС України Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській митницям ДФС сприяти у наданні інформації про підтвердження фактів завершення митного режиму транзиту, відповідно до звернень ДП «АМПУ».

Позивач зазначає, що в порушення п. 3.4 договору рахунки протягом 20 банківських днів з дати виставлення позивачем рахунків на оплату послуг не оплачені, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась основна заборгованість у розмірі 28677736,38грн. у т.ч. ПДВ.

Позивач стверджує, що відповідач здійснює свою господарську діяльність портового оператора, що виконує стивідорні роботи, користуючись нерухомим майном, що перебуває у віданні позивача та доступ до якого для здійснення власної господарської діяльності відповідач має на підставі договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів). Тобто, відповідач, здійснює свою господарську діяльність, користуючись нерухомим майном, що перебуває у віданні позивача згідно контрактів на перевалку вантажів, укладених з клієнтами з метою отримання прибутку та безпосередньо вартість забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) включається до собівартості послуг, які надаються відповідачу клієнтам, які, в свою чергу, сплачують послуги з навантаження-розвантаження суден, навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів, вантажних залізничних вагонів тощо.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач, на підставі п.6.4. договору нарахував відповідачу пеню у сумі 2029520,44грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України збитки від інфляції у сумі 2542425,69грн та 3% річних у сумі 356213,21грн.

Враховуючи викладене, позивач задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 28677736,38грн основного боргу, 2029520,44грн пені, 2542425,69грн інфляційних втрат, 356213,21грн 3% річних.

Відповідач проти позовних заперечує посилаючись на те, що в таблицях, де наведено розрахунки залишку заборгованості, інфляційних втрат та штрафних санкцій, позивачем невірно зазначені кінцеві строки сплати по рахункам, а саме - без урахування 20 банківських днів з дати виставлення рахунку для добровільної оплати рахунків. Невірно зазначені розрахункові періоди тягнуть за собою безпідставне збільшення розміру штрафних санкцій та інфляційних збитків. Так, в таблиці 1 в рахунках від 29.06.2021р (1-39 порядкові номери) кінцевий строк сплати зазначено 01.06.2021р тобто до дати формування рахунку. А згідно умов договору кінцевий строк сплати по рахункам від 29.06.2021р настає 27.07.2021р, і відповідно початок перебігу строку нарахування штрафних санкцій починається з 28.07.2021р Строк сплати по рахункам від 01.06.2021 настає 30.06.2021 р. і так по кожному рахунку. В таблиці №2 в рахунках від 19.07.2021р (1-38 порядкові номери) кінцевий строк сплати зазначено 29.06.2021р тобто до дати формування рахунку. І так в кожній наступній таблиці розрахунку кінцеві строки сплати по рахункам зазначені дати до дати формування самих рахунків.

Відповідач вказує, що всі акти здачі-прийняття робіт від ДП «МТП «Чорноморськ» підписано Хлопчиком А.Д. - начальником транспортно-експедиторського відділу. 04.01.2021р в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» довіреністю №18 від 04.01.2021р Хлопчика А.Д. - начальника транспортно-експедиторського відділу уповноважено, зокрема, підписувати інформацію для виставлення рахунків, акти виконаних робіт та/або наданих послуг транспортно-експедиторським відділом, що складаються при виконанні договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалів, укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ДП «АМПУ». Дана довіреність діяла до 31.12.2021р. Однак, з 05.01.2022р в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» довіреністю №29 від 05.01.2022р підписувати інформацію для виставлення рахунків, акти виконаних робіт та/або наданих послуг транспортно-експедиторським відділом, що складаються при виконанні Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалів, укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ДП «АМПУ» уповноважено заступника начальника транспортно-експедиторського відділу - Антімонова О.І. Дана довіреність видана без права передоручення та дійсна до 31.12.2022р. Тобто, протягом 2022 року особою, уповноваженою підписувати акти виконаних робіт та/або наданих послуг, що складаються при виконанні договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалів, укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ДП «АМПУ», визначено Антімонова О.І. 05.01.2022р в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» довіреністю №28 від 05.01.2022р уповноважило начальника відділу ТЕВ - Хлопчика А.Д. на вчинення в інтересах підприємства ряду інших дій. Проте, начальника відділу ТЕВ - Хлопчика А.Д. керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» не уповноважувало на підписання актів виконаних робіт та/або наданих послуг транспортно-експедиторським відділом, що складаються при виконанні договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалів, укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ДП «АМПУ». Довіреність №28 від 05.01.2022р видана без права передоручення та дійсна до 31.12.2022р. В довіреності №28 від 05.01.2022р на вчинення ряду дій в інтересах підприємства Хлопчиком А.Д. зазначено, що представник не вправі відмовитися від будь-яких майнових чи немайнових прав, які належать чи можуть належати ДП «МТП «Чорноморськ», не вправі здійснювати дії, які виходять за межі зазначених у цій довіреності повноважень. Юридично значимі дії, вчинені представником поза межами його повноважень, не породжують для ДП «МТП «Чорноморськ» жодних прав та обов`язків. Відповідно до п.7.1. Статуту ДП «МТП «Чорноморськ» органами управління Підприємства є, зокрема, директор підприємства. Враховуючи викладене виключно директор підприємства може видавати довіреності та уповноважувати працівників вчиняти юридично значимі дії в інтересах підприємства.У даному випадку керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» не вчиняло жодних дій на підтвердження або схвалення дій, вчинених начальником ТЕВ Хлопчиком А.Д. з перевищенням повноважень, визначених довіреністю №28 від 05.01.2022р. Підписання наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з 05.01.2022р особою без наявності у неї відповідних повноважень є порушенням вимог ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Отже, враховуючи все вищевикладене Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з 05.01.2022р підписано з боку ДП «МТП «Чорноморськ» особою не уповноваженою на вчинення цих дій. Саме тому, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з 05.01.2022р по 31.05.2022р не можуть бути належними доказами, які підтверджують факт надання послуг ДП «МТП «Чорноморськ». А також внаслідок підписання даних актів не уповноваженою особою, вони не можуть бути підставою для фінансових розрахунків між сторонами.

Крім того у відзиві на позов відповідач просить зменшити заявлений позивачем розмір пені до 1000,00грн.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на значне погіршення фінансового результату відповідача, що виражається у збитках. У зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: наказом від 20.12.2019р. №469 «Про зміну істотних умов праці» було встановлено з 01.03.2020р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; наказом від 31.12.2019р. №500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; наказом від 31.12.2019р. №501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; наказами від 31.12.2019р. №№503,505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП «МТП «Чорноморськ». Указом Президента України від 24.02.2022р №46/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-ї години 30 хвилин 24.02.2022р строком на 30 діб. В подальшому, указом Президента України від 17.05.2022р №341/2022 воєнний стан в Україні продовжено до 24.08.2022р.

Як вказує відповідач, враховуючи такі обставини, ДП «МТП «Чорноморськ» було вимушене видати наказ від 09.03.2022р №44 «Про заходи в період дії воєнного стану» та оголосити простій вдома працівникам підприємства, в тому числі і представникам по судовій справі, що розглядається, на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою - військова агресія Російської Федерації. Вказаним наказом передбачено лише виконання мінімально необхідного обсягу робіт задля забезпечення функціонування підприємства в цілому та для схоронності майна і території підприємства, до чого не входить здійснення представництва в суді. Також, 09.04.2022р о 07 годинні 14 хвилин стався вибух будівлі, розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 10 (ПП «КТ «Іллічівськ», код ЄДРПОУ 33140204). Внаслідок вибухової хвилі пошкоджено, зокрема, адміністративну будівлю управління ДП «МТП «Чорноморськ», за адресою: м. Чорноморськ, вул. Праці, 6 (юридична адреса та місцезнаходження підприємства), де знаходяться робочі місця представників, процесуальні документи та матеріали по справі, що розглядається. Вказане підтверджується актом від 12.05.2022р, затвердженого в.о. директора порту.

Відповідач зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні. Залишки коштів на рахунках ДП «МТП «Чорноморськ» вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату. Проте, ДП «МТП «Чорноморськ» докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед Контрагентами.

Як вказує відповідач, позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача. Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Відповідач стверджує, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є в тому числі численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед відповідачем. Загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем станом на 30.06.2022р складає 491316000,00грн.

Враховуючи усе вищевикладене, а також приймаючи до уваги майновий стан підприємства (збитки), причини неналежного виконання зобов`язання (зокрема заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ»), відсутністю будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП «МТП«Чорноморськ» порушення грошових зобов`язань, незначність прострочення виконання, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ДП «МТП «Чорноморськ» вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем пеню до 1000,00грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат та штрафних санкцій по рахунках з 05.01.2022р по 31.05.2022р., зменшити розмір заявленої пені до 1000,00грн.

Позивач у відповіді на відзив щодо розрахунків у таблицях, зазначає, що в якості додатків до усіх 11-ти таблиць додані копії сторнованих (зменшених) рахунків із позначкою «Р» після номеру рахунку. Таке сторнування здійснювалось позивачем на підставі листів-відповідей Одеської митниці держмитслужби України на листи ЧФ ДП «АМПУ» щодо завершення режиму транзиту вантажів, розвантаження яких здійснювалось відповідачем в рамках договору. В той же час разом із сторнованими рахунками до позовної заяви надані первісні рахунки - з такими ж номерами та без позначки «Р», з актами наданих послуг по таких рахунках, які відповідач також отримував та зобов`язаний був сплатити згідно п. 3.4 договору. Таким чином пеня, 3% річних та інфляційні витрати розраховані, з дати виникнення грошового зобов`язання, визначеного умовами договору, тобто з 21 дня від отримання відповідачем первісного рахунку. При цьому, оскільки на момент розрахунку санкцій позивач має інформацію про завершення режиму транзиту, відповідно сума простроченого платежу визначена згідно сторнованого рахунку, тобто розрахункові періоди зазначені вірно та відсутнє безпідставне збільшення розміру таких нарахувань.

Позивач вказує, що відповідач у відзиві також зазначає, що «керівництво ДП «МТП «Чорноморськ» не вчиняло жодних дій на підтвердження або схвалення дій, вчинених начальником ТЕВ Хлопчиком А.Д. з перевищенням повноважень» та «враховуючи все вищевикладене акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) починаючи з 05.01.2022р підписано з боку ДП «МТП «Чорноморськ» особою не уповноваженою на вчинення цих дій».

Позивач, в першу чергу, звертає увагу суду, що відповідач не заперечує сам факт отримання послуг, їх об`єму та вартості, зазначає лише про те, що акти з його боку підписані не уповноваженою особою. З огляду на викладене, позивач вказує, що дані доводи є неспроможними, не спростовують позовних вимог та не можуть бути враховані під час прийняття рішення по даній справі. Акти наданих послуг оформлюються позивачем та разом із рахунком направляються відповідачу. Акти наданих послуг за 2022 рік, аналогічно як і акти за 2021 рік передані до канцелярії відповідача (що підтверджується матеріалами справи). Відповідно до п. 2.3.21 договору Портовий оператор зобов`язаний підписувати отримані від Адміністрації акти наданих послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк Портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав зауваження до наданих послуг, цей акт вважається сторонами погодженим (підписаним), а послуги вважаються прийнятими. В даному випадку позивачем було вручено відповідачу рахунок, який останній згідно до п. 2.3.21 договору зобов`язаний був підписати та повернути адміністрації. Позивач наголошує, що одним із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Відповідно відповідач отримавши від позивача акти їх повинен був підписати саме уповноважений представник. Отже, подальші доводи відповідача, що акти які він підписав та скріпив власною печаткою підписані неуповноваженою особою є неспроможними та свідчать про недобросовісну поведінку відповідача, як учасника цивільних відносин.

Позивач також наголошує, що з моменту укладення договору в 2017 році, тобто протягом 5 років, відповідач жодного разу не заявляв про підписання актів не уповноваженою особою та не надавав доказів щодо повноважень підписантів. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №914/1954/20 наголошується на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ПК України) стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Таким чином поточну заяву та дії відповідача позивач вважає недобросовісними та такими, що суперечать тривалій попередній поведінці відповідача при виконанні договору.

Як вказує позивач, в свою чергу, в разі якщо суд, під час дослідження та оцінки доказів, прийде до висновку, що акти за 2022 рік підписані не уповноваженою особою, то позивач просить застосувати до виниклих правовідносин положення другого речення п. 2.3.21 договору. Відповідно до зазначеного пункту, якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати їх оформлення Портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав зауваження до наданих послуг, цей акт вважається сторонами погодженим (підписаним), а послуги вважаються прийнятими. Відповідно, в такому випадку акти наданих послуг вважаються неповернутими та/або такими, щодо яких відсутні зауваження щодо вартості та об`єму наданих послуг, в зв`язку із чим акти вважаються сторонами погодженим (підписаним), а послуги вважаються прийнятими.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до п. 3.4 договору оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Отже умови договору не ставлять в залежність підписання актів наданих послуг від виникнення обов`язку оплати виставлених рахунків, таким чином доводи відповідача щодо актів не впливають на суть позовних вимог.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені посилаючись на те, що в даному випадку, період прострочення оплати рахунків, зазначених у позовній заяві є значним. Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим договором, а саме не надано наприклад доказів відсутності грошових коштів на рахунках на момент (період) виникнення заборгованості. На підтвердження можливості зменшення штрафних санкцій відповідачем надано копії Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2022 року, який на думку відповідача підтверджує скрутне матеріальне становище відповідача. Сам по собі «важкий» фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення та, відповідно, не є доказом винятковості такого випадку. Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Крім того, як вбачається з додатків до клопотання, відповідач з усього об`єму фінансової звітності за 1 півріччя 2022 року надав тільки Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за формою №2, та не надав, наприклад, Баланс (Звіт про фінансовий стан) за формою №1, згідно преамбули якого одиницею виміру в звітності є «тис. грн.».

Позивач звертає увагу суду, що у відповідача були наявні грошові кошти для виконання зобов`язань як на початок, так і на кінець звітного періоду згідно звіту про фінансовий стан за 1 півріччя 2021 року https://seaport.com.ua/main/960-fnansoviy-zvt-dp-mtp-chornomorsk-za-pershe- pvrchchya-2021-roku. html., а саме по рядку « 1167» балансу на рахунках відповідача у банках станом на 30.06.2021р було 19933000,00грн., а згідно звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2021 року https://seaport.com.ua/main/996-fnansoviy-zvt-dp-mtp-chornomorsk-za-devyat-msyacv-2021-roku.html по рядку « 1167» балансу на рахунках відповідача у банках станом на 30.09.2021р вже було 35321000,00грн. В свою чергу, з аналізу інформації, яка також міститься у відкритому електронному доступі вбачається, що з новини на сайті від 28.04.2021 - НА ПЕРШОМУ ПРИЧАЛІ ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ВАНТАЖАТЬ ШРОТ https://seaport.com.ua/main/931-na- pershomu-prichal-dp-mtp-chornomorsk-vantazhat-shrot.html., з новини на сайті від 29.04.2021р - НА ДРУГОМУ ПРИЧАЛІ ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК" ТРИВАЄ ВИВАНТАЖЕННЯ КЛІНКЕРА ІЗ Т/Х «BOZOK» https://seaport.com.ua/main/933-na-drugomu-prichal-trivaye-vivantazhennya- klnkera-z-t-h-bozok.html, з новини на сайті від 26.05.2021р - НА ДРУГОМУ ПРИЧАЛІ ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ПОЧНЕТЬСЯ ЗАВАНТАЖЕННЯ ТРІСКИ НА ТУРЕЦЬКЕ СУДНО https : //seaport.com.ua/main/940-na-drugomu-prichal-dp-mtp-chornomorsk- pochnetsya-zavantazhennya-trski-na-turecke-sudno. html, з новини на сайті від 15.06.2021р - НА ПЕРШОМУ РАЙОНІ ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ТРИВАЄ ВИВАНТАЖЕННЯ ІМПОРТНОГО ВУГІЛЛЯ, А ТАКОЖ НАКОПИЧЕННЯ ІНШИХ ВАНТАЖІВ https://seaport.com.ua/main/945-na- pershomu-rayon-dp-mtp-chornomorsk-trivaye-vivantazhennya-mportnogo-vugllya- a-takozh-nakopichennya-nshih-vantazhv.html, з новини на сайті від 22.06.2021р - НА ПЕРШОМУ ВАНТАЖНОМУ РАЙОНІ ПІД ОБРОБКОЮ ЗНАХОДЯТЬСЯ ДВА СУДНА - ВАНТАЖАТЬ ЧАВУН ТА МЕТАЛОБРУХТ https://seaport.com.ua/main/948-na-pershomu-vantazhnomu- rayon-pd-obrobkoyu-znahodyatsya-dva-sudna-vantazhat-chavun-ta- metalobruht.html, з новини на сайті від 01.07.2021р - НА ПЕРШОМУ ПРИЧАЛІ ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ЗАВАНТАЖУЮТЬ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОНЦЕНТРАТ НА МАЛЬТІЙСЬКЕ СУДНО https://seaport.com.ua/main/951-na-pershomu-prichal-dp-mtp-chornomorsk-vantazhat-zalzorudniy-koncentrat-na-maltyske-sudno.html, з новини на сайті від 14.07.2021р - НА ПЕРШОМУ ВАНТАЖНОМУ РАЙОНІ РОЗВАНТАЖУЮТЬ ОДРАЗУ ДВА СУДНА https://seaport.com.ua/main/956-na- pershomu-vantazhnomu-rayon-rozvantazhuyut-odrazu-dva-sudna.html, з новини на сайті від 16.08.2021р - НА ПЕРШОМУ ПРИЧАЛІ ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ЗАВАНТАЖУЮТЬ СУДНО БЛЮМОМ https://seaport.com.ua/ main/966-na-pershomu-prichal-dp-mtp-chornomorsk-zavantazhuyut-sudno- blyumom.html, з новини на сайті від 07.09.2021 - НА ПЕРШОМУ ВАНТАЖНОМУ РАЙОНІ ЗАВАНТАЖУЮТЬ ДЕРЕВНУ ТРІСКУ ТА РОЗВАНТАЖУЮТЬ СПЕЦТЕХНІКУ, А НА СПК ПРИБУЛИ ТІРИ https://seaport.com.ua/main/973-na-pershomu-vantazhnomu-rayon-zavantazhuyut-derevnu-trsku-ta-rozvantazhuyut-spectehnku-a- na-spk-pribuli -tri .html, з новини на сайті від 20.10.2021р - НА ПОРОМНОМУ КОМПЛЕКСІ ВСТАНОВЛЕНО РЕКОРД ЗІ ШВИДКОСТІ ОБРОБКИ СУДНА ТИПУ RO-RO https://seaport.com.ua/main/985-na-poromnomu-kompleks-vstanovleno-rekord-z- shvidkost-obrobki-sudna-tipu-ro-ro.html, з новини на сайті від 02.12.2021 - ДЕРЖАВНИМ СТИВІДОРОМ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИВАНТАЖЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ВІТРОТУРБИН https://seaport.com.ua/main/ 1006-derzhavnim-stivdorom-vdbuvayetsya-vivantazhennya-komponentv- vtroturbin.html, роздруківка з новини на сайті від 23.12.2021р - ВУГІЛЛЯ, МЕТАЛ, ОБЛАДНАННЯ ТА ЛЕГКОВІ АВТОМОБІЛІ - НАПРИКІНЦІ РОКУ ОБ`ЄМ РОБІТ У ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» ЗРОСТАЄ https://seaport.com.ua/main/1016- vugllya-metal-obladnannya-ta-legkov-avtomobl-obyem-robt-dp-mtp-chornomorsk- na-sogodn.html. Тобто, як слідує з інформації, яка оприлюднена відповідачем, то проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у нього протягом періоду прострочення зобов`язання не виникало. Також, з аналізу інформації за електронним посиланням https:// prozorro. gov . ua/tender/ search вбачається, що за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» здійснено 53 процедур закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 500 тис. грн. кожна, на загальну суму більше 145 млн. грн. ДП «МТП «Чорноморськ» згідно п. 1.1 Статуту є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, тобто характер його господарської діяльності базується на одержанні прибутку, функціонуванні та розвитку за рахунок власного капіталу (прибутку). Отже, в даному випадку, позивачем надано суду докази того, що ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» отримав дохід, здійснював видатки за укладеними договорами (правова оцінка доцільності таких договорів не надається, оскільки це не є компетенцією позивача).

Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що відповідач за звітами про фінансові результати за 1 півріччя 2021 року має збиток жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. Таким чином, на кінець 9 місяців 2021 року відповідач мав усі можливості сплатити заборгованість. Посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої значної дебіторської заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів. Крім того, позивач на підставі ст. 80 ГПК України заявляє, що подана позивачем «Дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством станом на 30.06.2022» викликає сумніви з приводу її достовірності, є неналежним та недопустимим доказом виходячи з наступного: жодна сторінка «Дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством станом на 30.06.2022» не містить ознак оригіналу та бланку; «Дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством станом на 30.06.2022» не містить буд-якого посилання на джерело даних, з якого вона роздрукована; не засвідчена.

Крім того, Позивач звертає увагу суду на той факт, що «Дебіторська заборгованість контрагентів перед підприємством станом на 30.06.2022» подана до суду з відзивом 29.07.2022, тобто через майже 4 місяці після виникнення останньої суми заборгованості, що доводить її невідповідність та неналежність в якості доказу за період виникнення заборгованості за рахунками, зазначеними в позові - за червень 2021 - лютий 2022 року.

Також Позивач звертає увагу суду, що при вибірковому аналізі відомих на ринку суб`єктів підприємницької діяльності в якості дебіторів відповідача, які не перебувають у стані припинення, з сумою заборгованості понад 1 млн. грн., а саме наприклад: ТОВ «ОДЕСЬКА СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 42197434) - 2157000,00грн, ТОВ «РИСОІЛ РУДА» (код ЄДРПОУ 39880732) - 10103000,00грн, ТОВ «ТЕК-ТРАНС ГРУП ФОРВАРД» (код ЄГРПОУ 39591876) - 5504000,00грн, ТОВ «ФРАМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ» (код ЄДРПОУ 39611492) - 1110000,00грн. Натомість за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні ухвали про відкриття проваджень за позовами відповідача про стягнення, що свідчить про відсутність дій щодо стягнення такої заборгованості. Твердження відповідача про відсутність у позивача будь-яких збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строку виконання грошового зобов`язання за договором не відповідає дійсності з огляду на наступне. За п. 1.1 договору предметом його є забезпечення доступу відповідача як портового оператора до причалу, тобто витрати, які в повному обсязі враховуються відповідачем при формуванні собівартості своїх послуг при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт та які в повному обсязі та вчасно сплачуються відповідачу судновласниками та вантажовласниками.

Як зазначає позивач, відповідач також посилається на скрутне становище в зв`язку із введенням з 24.02.2022р воєнного стану, однак позивач заперечує проти таких доводів виходячи із наступного: Судова справа стосується заборгованості відповідача за 2021 рік, яка не сплачується вже більше року та виникла в період до введення воєнного стану. До наказів відповідача №43 від 28.02.2022р, №70 від 29.04.2022р та №71 від 29.04.2022р не додані додатки з переліком працівників, виведених в простій або з якими припинені трудові відносини. Юридична служба відповідача давно не знаходиться в адміністративній будівлі по вул. Праці 6, м. Чорноморськ, а фактично знаходиться в іншій двоповерховій будівлі по вул. Транспортній 6, м. Чорноморськ. Посилання на Акт від 12.05.2022р не є належним доказом скрутного становища.

Позивач наполягає на тому, що зменшення розміру штрафних санкцій лише спонукатиме відповідача і в подальшому ухилятися від своєчасної оплати виставлених рахунків.

Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 29.12.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалі(ів) №199-П-АМПУ-17 відповідно до умов якого позивач зобов`язався забезпечити доступ відповідачу до причалу(ів) №№1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14,15,16,17,18,19,20,21,22,26,27,28,29 Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні позивача для проведення відповідачем вантажно-розвантажувальних робіт, а відповідач зобов`язався сплатити позивачу плату за послуги.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг, однак рахунки зазначені у таблиці №1-11 до позовної заяви не оплачені у повному обсязі або оплачені з порушенням строків оплати. В якості додатків до усіх 11-ти таблиць додані копії сторнованих (зменшених) рахунків із позначкою «Р» після номеру рахунку. Таке сторнування здійснювалось позивачем на підставі листів-відповідей Одеської митниці держмитслужби України на листи ЧФ ДП «АМПУ» щодо завершення режиму транзиту вантажів, розвантаження яких здійснювалось відповідачем в рамках договору. В той же час разом із сторнованими рахунками до позовної заяви надані первісні рахунки - з такими ж номерами та без позначки «Р», з актами наданих послуг по таких рахунках, які відповідач також отримував та зобов`язаний був сплатити згідно п. 3.4 договору.

Відповідно до п.п.3.1.,3.2., 3.4.,3.6. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015р. «Про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015р. за №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місця наступного за звітним. Датою надання послуг є дата складання акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем генеральний акт або інший документ. Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Нарахування плати за додаткові послуги (роботи) Адміністрації здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) Адміністрації на дату надання (виконання) такої послуги (роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) Адміністрацією за заявкою Портового оператора, сплачуються Портовим оператором на підставі рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) Адміністрації та нарядів, довідок або актів наданих послуг, підписаних сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що за надані позивачем послуги відповідач не розраховувався у зв`язку з чим у нього станом на день подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість у сумі 28677736,38грн.

Посилання відповідача на те, що акти підписані не уповноваженою особою судом не приймаються до уваги, оскільки особа, яка отримала рахунки та акти та проставила свій підпис, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такий рахунок чи акт є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки відповідача на виставлених позивачем рахунках та актах виконаних робіт є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати залишку заборгованості не надав, доказів спростовуючих позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 28677736,38грн. також суду не надано у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №199-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу Портового оператора до причалі(ів) від 29.12.2017р. у сумі 28677736,38грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 2029520,44грн слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. договору сторони встановили, що за порушення Портовим оператором строків оплати вказаних у договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов`язку сплатити суму заборгованості.

Суд, перевіривши наданий позивач розрахунок пені у сумі 2029520,44грн вважає його вірним.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та на ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 1000,00грн.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається посилається на значне погіршення фінансового результату відповідача, що виражається у збитках. У зв`язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: наказом від 20.12.2019р. №469 «Про зміну істотних умов праці» було встановлено з 01.03.2020р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; наказом від 31.12.2019р. №500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; наказом від 31.12.2019р. №501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; наказами від 31.12.2019р. №№503,505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП «МТП «Чорноморськ». Указом Президента України від 24.02.2022р №46/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-ї години 30 хвилин 24.02.2022р строком на 30 діб. В подальшому, указом Президента України від 17.05.2022р №341/2022 воєнний стан в Україні продовжено до 24.08.2022р.

Як вказує відповідач, враховуючи такі обставини, ДП «МТП «Чорноморськ» було вимушене видати наказ від 09.03.2022р №44 «Про заходи в період дії воєнного стану» та оголосити простій вдома працівникам підприємства, в тому числі і представникам по судовій справі, що розглядається, на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою - військова агресія Російської Федерації. Вказаним наказом передбачено лише виконання мінімально необхідного обсягу робіт задля забезпечення функціонування підприємства в цілому та для схоронності майна і території підприємства, до чого не входить здійснення представництва в суді. Також, 09.04.2022р о 07 годинні 14 хвилин стався вибух будівлі, розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 10 (ПП «КТ «Іллічівськ», код ЄДРПОУ 33140204). Внаслідок вибухової хвилі пошкоджено, зокрема, адміністративну будівлю управління ДП «МТП «Чорноморськ», за адресою: м. Чорноморськ, вул. Праці, 6 (юридична адреса та місцезнаходження підприємства), де знаходяться робочі місця представників, процесуальні документи та матеріали по справі, що розглядається. Вказане підтверджується актом від 12.05.2022р, затвердженого в.о. директора порту.

Відповідач зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» знаходиться у скрутному становищі, пов`язаному із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні. Залишки коштів на рахунках ДП «МТП «Чорноморськ» вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату. Проте, ДП «МТП «Чорноморськ» докладає максимум зусиль для подолання фінансової кризи та оплати існуючої заборгованості перед Контрагентами.

Як вказує відповідач, позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесення таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності позивача. Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Відповідач стверджує, що причиною несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань є в тому числі численна заборгованість контрагентів та третіх осіб перед відповідачем. Загальна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем станом на 30.06.2022р складає 491316000,00грн.

Враховуючи усе вищевикладене, а також приймаючи до уваги майновий стан підприємства (збитки), причини неналежного виконання зобов`язання (зокрема заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ»), відсутністю будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП «МТП«Чорноморськ» порушення грошових зобов`язань, незначність прострочення виконання, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ДП «МТП «Чорноморськ» вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем пеню до 1000,00грн.

Позивач вважає клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00грн необґрунтованим та безпідставним.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Суд зазначає, що зменшення розміру пені до 1000,00грн, як просить відповідач фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем за час розгляду справи не було здійснено жодних дій щодо сплати заборгованості перед позивачем за договором №199-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу Портового оператора до причалі(ів) від 29.12.2017р., не було надано належних доказів неспроможності здійснювати оплати заборгованості, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00грн.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 2029520,44грн.

Щодо стягнення з відповідача 2542425,69грн інфляційних втрат, 356213,21грн 3% річних, слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 356213,21грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 356213,21грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 2542425,69грн, вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 2542425,69грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 33605895,72грн у тому числі 28677736,38грн основного боргу, 2029520,44грн пені, 2542425,69грн інфляційних втрат, 356213,21грн 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 504088,44грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 33605895,72грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 387284418) 28677736,38грн основного боргу, 2542425,69грн збитки від інфляції, 2029520,44грн пені, 356213,21грн. 3% річних, 504088,44грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 15 грудня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова