Рішення № 107903909, 14.12.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року Справа № 915/1755/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

без участі представників сторін, які не з`явилися в судове засідання;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1755/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області),

65114, м.Одеса, вул.Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд.22;

ідент.код 43879780;

ел.адреса: SW@dei.gov.ua;

до фізичної особи-підприємця Байди Мирослава Олександровича,

АДРЕСА_1 ;

ідент.код НОМЕР_1 ,

про грошових коштів у сумі 33340 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі Екоінспекція) пред`явлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Байди Мирослава Олександровича грошових коштів у сумі 33340 грн. ? збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення відповідачем та його співробітниками 20 дерев різного породного складу до ступеня припинення росту без наявності дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 16, 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів, п. 3 Порядку утримання зелених насаджень в населених пунктах України, про що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Лижником В.О. складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення від 19.11.2021 № 001601.

За такими вимогами ухвалою від 18.01.2022 відкрито провадження в даній справі та призначено підготовче засідання на 17.02.2022.

Ухвалою від 17.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 08.11.2022 призначено дану справу до розгляду на 14.12.2022.

Від відповідача, належним чином повідомленого про відкриття провадження в даній справі, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 18.01.2022, відзив на позовну заяву не надійшов.

Беручи до уваги те, що відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву або інших документів по суті справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце проведення судового засідання, представники не з?явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Екоінспекція, в особі державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Лижника В.О., відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.11.2019 № 001601 встановлено, що 12.11.2019 року відповідач спільно зі своїми співробітниками в м. Миколаєві по вул. Миколаївська, 22 самовільно здійснили незаконне знесення 20 дерев різного породного складу до ступеня припинення росту, а саме: 6 дерев породи Тополя діаметром 63, 65, 49, 53, 59, 64,5 см; 3 дерева породи Вишня діаметром 31, 14, 10 см; 1 дерево породи Вишня двостовбурова діаметром 16 см; 1 дерево породи Берест діаметром 46,5 см; 1 дерево породи Ясен діаметром 43 см; 3 дерева породи Шовковиця діаметром 21, 12, 20 см; 2 дерева породи Клен діаметром 12, 10 см; 3 дерева породи Айлант діаметром 19, 16, 17 см, ? без наявності дозвільних документів: рішення компетентного органу, яке виноситься на підставі акту обстеження та ордеру на видалення зелених насаджень.

У протоколі встановлено, що своїми діями відповідач порушив вимоги ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 16, 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів, п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, п. 4.2 Правил утримання зелених насаджень в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105.

Позивач зазначає, що в результаті зазначених порушень державі нанесено шкоду на загальну суму 33340 грн., що підтверджується розрахунком розміру шкоди, заподіяної державі фізичною особою-підприємцем Байдою М.О., внаслідок пошкодження до ступеня припинення росту дерев різного породного складу за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 22, виконаним 19.11.2019 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Козій М.І. та перевіреним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Лижником В.О.

Розрахунок розміру шкоди виконано відповідно до додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1789 та від 01.02.2012 № 111) Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктах; шкода обчислена у розмірі як за кожне дерево, пошкоджене до ступеня припинення росту.

Листами від 13.11.2019 № 05/01-15/2674 та від від 19.11.2019 № 05/01-15/2738 відповідач викликався до Державної екологічної інспекції для надання пояснень стосовно незаконного пошкодження зелених насаджень та складання матеріалів про адміністративне правопорушення; отримання зазначених листів відповідачем підтверджується підписами уповноваженого працівника відповідача та відповідача особисто на корінцях листів. Разом із тим, відповідач за викликом до Інспекції не з`явився.

Постановою Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 20.11.2019 № 05/221 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області направлено відповідачу лист від 21.11.2019 № 05/05-03/2749 з пропозицією про добровільне відшкодування шкоди в розмірі 33340 грн., заподіяної в результаті порушення природоохоронного законодавства.

Разом із тим, за твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, на момент звернення Екоінспекції до суду з позовом у даній справі відповідачем шкоду у добровільному порядку не відшкодовано.

Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Чинним законодавством визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Пунктом а) ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком, у тому числі Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції ліквідовано територіальні органи Державної екологічної інспекції (за переліком згідно з додатком 2), шляхом утворення міжрегіональних територіальних органів Державної екологічної інспекції (за переліком згідно з додатком 1).

На виконання вказаної постанови 22.12.2020 Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ № 502 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

Відповідно до п. 3 цього наказу Державна екологічна інспекція у Миколаївській області припиняє здійснення функцій і повноважень, визначених Положенням про Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 № 124. Пунктом 4 наказу встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є правонаступником прав та обов?язків Державної екологічної інспекції у Миколаївській області та виконує відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі ? Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі ? Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Інспекцій та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем?єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської державних адміністрацій, обласних та Київської міської рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (п.п. 1-3 розділу І Положення № 350/34633).

Згідно п. 10 розділу ІІ Положення № 350/34633, однією із функцій Інспекції є пред?явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розрахування їх розміру, а також звернення до суду з відповідними позовами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Статтею 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 34 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Статтею 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Стаття 20 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачає, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 року № 17 Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля, порубка дерев визнається незаконною, якщо вона вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про рослинний світ, охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в т.ч. орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Статтею 40 Закону України Про рослинний світ передбачено, що порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 16 Закону України Про благоустрій населених пунктів на об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.

Відповідно до частин 1-3 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів та квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, видалення зелених насаджень здійснюється у разі: будівництва об`єкта архітектури на підставі документів, визначених ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності; знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; досягнення деревом вікової межі; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації; видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених п.п. 7-10 цього Порядку);

Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник). Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.

Таким чином, в українському законодавстві закріплено необхідність дотримання спеціального порядку перед видаленням зелених насаджень на території населеного пункту, за порушення якого настає відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування шкоди, розрахованої на підстави постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 № 559 Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Пунктом є ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища серед економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

У відповідності до ст. 11, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки; підставами виникнення цивільних прав та обов?язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В даному випадку Екоінспекцією зафіксовано, і відповідачем не оспорено, що останній здійснив самовільне знесення 20 дерев різного породного складу до ступеня припинення росту за відсутності дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 16, 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів, п. 3 Порядку утримання зелених насаджень в населених пунктах України.

Ураховуючи викладене, вимога позивача про відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного знищення дерев, є обґрунтованою.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі фізичною особою-підприємцем Байдою М.О., внаслідок пошкодження до ступеня припинення росту дерев різного породного складу за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 22, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним.

З урахуванням викладеного, позов Екоінспекції належить задовольнити у повному обсязі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати Екоінспекції на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 24.11.2021 № 712 на суму 2270 грн., належить покласти на відповідача.

У судовому засіданні 14.12.2022, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Байди Мирослава Олександровича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави Україна до Державного бюджету України на р/р UA248999980333139331000014482 (Казначейство України (ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ: 37992030, Миколаїв.ГУК/Інгульськ.р-н/24062100, грошові кошти в сумі 33340 грн. ? суму шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Байди Мирослава Олександровича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), 65114, м.Одеса, вул.Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, буд.22, ідентифікаційний код 43879780, на розрахунковий рахунок № UA438201720343110001000115709, банк ДКСУ м. Київ, МФО 20172, судовий збір в сумі 2270 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2022.

СуддяО.В.Ткаченко