Рішення № 107903056, 14.12.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/75/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 Справа № 908/1581/22

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши матеріали справи № 908/1581/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», ідентифікаційний код юридичної особи 37408018 (вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 1 694 384 грн 40 коп.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Лазарук В.В., ордер № 1098784 від 19.09.2022;

від відповідача: Мальчев В.Є., посвідчення адвоката № ЗП 001294 від 30.05.2017

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» від 30.08.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022 у розмірі 1 641 803 грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 492 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 7 961 грн 63 коп., пені у сумі 33 126 грн 29 коп. та судові витрати.

Позов поданий на підставі ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного України, ст.ст. 20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 справу № 908/1581/22 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1581/22. Присвоїти справі номер провадження 34/75/22. Розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 20.09.2022 о 12 год. 00 хв.

Запропоновано відповідачеві, відповідно до ст. 165 ГПК України, подати до суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду: відзив на позовну заяву і докази на його обґрунтування (нормативне та документальне обґрунтування своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог); всі наявні документи, що спростовують позицію позивача; контррозрахунок заявлених до стягнення сум; правовстановлюючі документи; судову практику зі спірного питання, зокрема, Верховного Суду. Одночасно з надісланням наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачеві, докази направлення/вручення надати суду (додати до відзиву). Позивачеві запропоновано надати всі докази, які підтверджують викладені у позові обставини; протягом п`яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив, який направити відповідачеві; судову практику зі спірного питання, зокрема, Верховного Суду. Запропонувано сторонам здійснити звірку взаєморозрахунків за спірними правовідносинами та заходи щодо мирного врегулювання спору (належним чином оформлені докази звірки та мирного врегулювання спору надати суду).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

20.09.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з необхідністю подання відзиву на позов у строк, що спливає 22.09.2022.

В судовому засіданні 20.09.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Права та обов`язки представникові відповідача зрозумілі. Відводів складу суду не заявлено.

Суд відкрив підготовче засідання та оголосив про подане відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача підтримав подане клопотання.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

Враховуючи клопотання відповідача, суд відклав підготовче засідання у даній справі на 04.10.2022 об 11 год. 40 хв.

22.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 04.10.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін.

Суд оголосив про надходження від відповідача відзиву на позовну заяву.

Судом прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив.

Враховуючи необхідність позивачеві підготувати відповідь на відзив відповідача, суд відклав підготовче засідання у даній справі на 20.10.2022 о 12 год. 20 хв.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.10.2022 у даній справі підготовче засідання було призначено на 08.11.2022 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 08.11.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд продовжив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін, оголосив заяви позивача про відкладення підготовчого провадження та про збільшення розміру позовних вимог.

Судом задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи її подання до початку розгляду справи по суті, оплати судовим збором та направлення її копії відповідачеві та прийнято до розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022 у розмірі 1 641 803 грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 60 746 грн 74 коп., 3% річних у розмірі 17 947 грн 39 коп., пені у сумі 74 679 грн 09 коп. та судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 23.11.2022 о 10 год. 00 хв., про що представник відповідача був повідомлений в судовому засіданні.

В судовому засіданні 23.11.2022 здійснювалось фіксування судового процесу.

Представник відповідача повідомив суд про можливе врегулювання даного спору.

Представники сторін зазначили про надання всіх документів до справи та не заперечували проти призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 06.12.2022 о 10 год. 00 хв.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи по суті, під розписку.

В судовому засіданні 06.12.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд відкрив судове засідання. Перевірив явку представників сторін та оголосив про надходження від відповідача клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 355 525 грн 12 коп., сплаченого платіжним дорученням № 1392 від 30.11.2022.

Представник відповідача підтримав подане клопотання.

Судом прийнято до розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення 355 525 грн 12 коп.

Також, представник відповідача просив суд оголосити перерву в судовому засідання для надання часу сторонам врегулювати даний спір.

Судом задоволено клопотання представника відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2022 о 12 год. 15 хв.

В судовому засіданні 14.12.2022 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу Акорд.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Судом задоволено клопотання відповідача про закриття провадження у справі стягнення щодо 355 525 грн 12 коп. заборгованості.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022, 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 грн 39 коп. 3% річних, 74 679 грн 09 коп. пені та судовий збір. При цьому, щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача до початку судових дебатів зазначила про подання позивачем відповідної заяви згідно з законом.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив у позові відмовити, посилаючись на п. 4.2 договору щодо настання строку оплати лише після отримання оригіналу рахунку на оплату товарів.

За наслідками судового засідання судом ухвалено рішення, вступну та резолютивну частини якого проголошено присутнім представникам сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2022 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ВК Альянс» (далі - Постачальник, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі Замовник, Відповідач) було укладено договір поставки № 220221-2 (далі - Договір).

Так, згідно умов пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товарі, зазначені в Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору.

За умовами пунктів 3.1. 3.2. Договору, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 6 038 012,85 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 006 335,48 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору.

Згідно умов пункту 5.1. Договору, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 5 (п`яти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): України, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника (пункт 5.4. Договору).

Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами / представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (пункт 5.5. Договору).

До Договору складено Специфікацію № 1 на суму 6 038 012,85 грн.

Так, згідно з видатковою накладною № 21 від 21.02.2022 Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 644 474 грн 88 коп.; згідно з видатковою накладною № 22 від 21.02.2022 на суму 402 423 грн 06 коп.; згідно з видатковою накладною № 23 від 21.02.2022 на суму 969 055 грн 98 коп.; згідно з видатковою накладною № 24 від 21.02.2022 на суму 125 849 грн 94 коп.

Всього поставлено товару за Договором та Специфікацією на суму 2 141 803 грн 86 коп.

Відповідач поставлений Позивачем товар прийняв без зауважень, однак розрахунки за товар не здійснив в повному обсязі.

Всього за отриманий товар Відповідач сплатив Позивачеві 500 000 грн 00 коп. платіжним дорученням № 3359 від 26.05.2022.

Зазначені обставини та наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в сумі 1 641 803 грн 86 коп. за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» заборгованості за Договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022 в сумі 1 641 803 грн 86 коп., інфляційних втрат у розмірі 60 746 грн 74 коп., 3% річних у розмірі 17 947 грн 39 коп., пені у сумі 74 679 грн 09 коп. та судових витрат було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним договору сторонами не надано.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставки, згідно з видатковими накладними: № 21 від 21.02.2022; № 22 від 21.02.2022; № 23 від 21.02.2022; № 24 від 21.02.2022 поставив товар на суму 2 141 803 грн 86 коп.

Відповідач поставлений Позивачем товар прийняв без зауважень, однак розрахунки за товар не здійснив в повному обсязі.

Всього за отриманий товар Відповідач сплатив Позивачеві 500 000 грн 00 коп. платіжним дорученням № 3359 від 26.05.2022.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе за договором поставки зобов`язання, поставивши товар відповідачеві.

Відповідач поставлений позивачем товар прийняв без зауважень, однак за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, заборгованість в сумі 1 641 803 грн 86 коп. станом на день подання позову не сплатив.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отриманням замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Згідно з п. 5.12. договору, підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи п. 4.2. договору Відповідач повинен був в повному обсязі розрахуватися з Позивачем за поставлений товар до 27.06.2022 року включно, разом з тим до цієї дати відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив в повному обсязі.

Тобто, з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.2. договору перебіг строку прострочення розрахунків Відповідачем за поставлений Позивачем товар розпочався за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних з 28.06.2022 року.

Всього за отриманий товар Відповідач сплатив Позивачеві 500 000 грн 00 коп. платіжним дорученням № 3359 від 26.05.2022.

Таким чином, відповідач прострочив виконання грошових зобов`язань за договором на суму 1 641 803 грн 86 коп.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не доведено факт відсутності підстав для оплати позивачеві простроченої заборгованості з оплати поставленого товару та відсутності простроченого боргу, заявленого до стягнення, перед позивачем.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 641 803 грн 86 коп. заборгованості за поставлений товар.

Однак, в процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено спірну заборгованість частково, в сумі 355 525 грн 12 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1392 від 30.11.2022.

Таким чином, відповідачем частково, після подання позову, сплачено вищевказану суму позивачеві.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність предмету спору щодо стягнення 355 525 грн 12 коп. заборгованості за договором станом на день розгляду даної справи, суд, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, закриває провадження у даній справі в частині стягнення 355 525 грн 12 коп. заборгованості за договором.

Таким, чином з відповідача підлягає стягненню 1 286 278 грн 74 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 7.2.1. договору, у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у сумі 74 679 грн 09 коп. за загальний період з 28.06.2022 по 07.11.2022.

Судом перевірено розрахунок пені.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 74 679 грн 09 коп. за загальний період з 28.06.2022 по 07.11.2022 підлягають задоволенню у заявленому до стягненні розмірі.

Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача 17 947 грн 39 коп. 3% річних за період з 28.06.2022 по 07.11.2022 та 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат за липень вересень 2022 року.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені розрахунки позивача вищевказаних сум 3% річних та інфляційних втрат та визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 947 грн 39 коп. 3% річних за період з 28.06.2022 по 07.11.2022 та 60 746 грн 74 коп. інфляційних втрат за липень вересень 2022 року.

Таким чином, судом частково задовольняються позовні вимоги у даній справі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вищевикладеним та наступним.

Так, як встановлено судом, найменування товару у видатковій накладній відповідає найменуванню товару, вказаного у специфікації до договору, а не зазначення у товарно-транспортній накладній про рахунок, не свідчить про його не надання та відсутність підстав для оплати поставленого позивачем відповідачеві і отриманого останнім товару.

Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, а не надання сторонами письмової заявки на постачання товару не спростовує факту поставки та отримання товару позивачем саме на підставі підписаної сторонами без зауважень видаткової накладної і згідно умов договору.

Клопотання відповідача щодо зменшення пені до 1 грн судом не задовольняється.

Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач звернувся з заявою про зменшення розміру пені до 1 грн посилаючись на стратегічне значення підприємства відповідача та воєнний стан в Україні.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши обставини справи та клопотання відповідача про зменшення пені до 1 грн, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань.

До того ж, зменшення пені до 1 грн нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом в сумі 21 594 грн 78 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з закриттям провадження у даній справі в частині стягнення 355 525 грн 12 коп. основного боргу, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачеві підлягає поверненню з держбюджету 5 332 грн 88 коп. судового збору за позовом відповідною ухвалою суду, після вступу рішення в законну силу.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після подання відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі щодо стягнення 355 525 грн 12 коп. заборгованості.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», ідентифікаційний код юридичної особи 01056273 (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС», ідентифікаційний код юридичної особи 37408018 (вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035) 1 286 278 (один мільйон двісті вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят вісім) грн 74 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-2 від 21.02.2022, 60 746 (шістдесят тисяч сімсот сорок шість) грн 74 коп. інфляційних втрат, 17 947 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 39 коп. 3% річних, 74 679 (сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн 09 коп. пені та 21 594 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири) грн 78 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 16.12.2022.

Суддя А.О. Науменко