Рішення № 107902795, 14.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2975/22

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Дніпроагропроект", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 373 490 грн 42 коп. за договором про постачання теплової енергії від 15.10.2006 № 040037

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру та без дати, в якому просить стягнути з Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Дніпроагропроект" заборгованість в сумі 373 490 грн 42 коп., з яких: 284 652 грн 13 коп. - основний борг, 7 068 грн 70 коп. - 3% річних, 42 441 грн 47 коп. - інфляційні втрати, 39 328 грн 12 коп. - пеня, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 15.10.2006 № 040037.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати теплової енергії, спожитої у період з січня по квітень 2021, з листопада 2021 по січень 2022.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про визнання справи малозначною та призначенні до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, справу визнано малозначною та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 19.09.2022 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930020577187, що повернулося до суду 03.10.2022, відповідачем ухвалу суду від 19.09.2022 отримано 29.09.2022.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а також не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2006 між Міським комунальним підприємством "Дніпровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпроагропроект" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 040037 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

гаряче водопостачання протягом 350 діб;

технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно з додатку №1 до договору (в редакції від 01.10.2013) об`єктом постачання споживачу теплової енергії за цим договором є прилад обліку за адресою: пр. Кірова, 28-а.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов (п. 2.2 договору).

За умовами пункту 3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості на початок опалювального сезону споживач до мереж теплопостачання підключений не буде.

Згідно правил користування тепловою енергією споживач зобов`язаний встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення по пр.. Кірова, буд. 28-а (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації у письмовій формі звіт про фактичне споживання теплової енергії, в термін до 20 числа поточного місяця (п. 5.5 договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором встановлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів (п. 6.1 договору).

Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія 1 Гкал (з ПДВ) 85 грн (п. 6.2 договору).

За умовами пункту 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Споживач зобов`язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з вказанням періоду, за який він сплачує (п. 7.3 договору).

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4 договору).

При зміні тарифів на теплову енергію її розрахункова вартість у додатку 1 змінюється енергопостачальною організацією з дати введення нового тарифу за діючим договором без додаткової угоди (п. 7.9 договору).

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов`язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Пунктом 8.2.3 договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15 жовтня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. п. 11.1, 11.4 договору).

Додатками до цього Договору є: Додаток № 1 "Обсяги постачання теплової енергії"; Додаток № 2 "Схема тепломережі, що перебуває на балансі споживача"; Додаток №3 "Умови припинення подачі теплової енергії"; Додаток №4 "Акт прийому передачі виконаних робіт до договору №____ о/р__ __ місяця ___ року (зразок)"; Додаток №5 "Перелік необхідної інформації".

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання", акту приймання-передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало засоби теплопостачання.

У зв`язку із зміною у структурі Енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання", наказу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" від 05.09.2016 № 320 "Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП "Теплоенерго", актів приймання - передачі об`єктів, ст.ст. 512-514, 520-521, 631 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем 01.10.2016 укладено додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії № 040037, відповідно п. 3.5 якої ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 22.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

В матеріалах справи міститься примірник вказаної додаткової угоди до договору, підписаний Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, підпис Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Дніпроагропроект" відсутній.

Умовами пунктів 1.1.4, 1.1.5 додаткової угоди передбачено перехід прав, зобов`язань та відповідальності за основним договором до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цією угодою, та до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цією угодою.

Згідно із ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст. 513 цього Кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених положень Цивільного кодексу України та умов додаткової угоди від 01.10.2016 до договору, позивач набув прав, обов`язків та відповідальності енергопостачальної організації за договором про постачання теплової енергії № 040037 від 15.10.2006.

Відповідно до повідомлення №2555/783 від 05.10.2016 позивач просив розглянути, погодити та підписанти додаткову угоду від 01.10.2016 та акти звіряння взаємних розрахунків (а.с. 26). Повідомлення містить підпис відповідача про отримання 06.10.2016 документів.

Рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с.78-79).

Також в матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювального періоду, а саме:

- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 № 1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у місті Дніпрі" (а.с. 80);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2022 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у місті Дніпрі" (а.с.81);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у місті Дніпрі" (а.с. 82);

- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у місті Дніпрі" (а.с.83).

На виконання умов договору, позивач у період з грудня 2020 по квітень 2021, з листопада 2021 по січень 2022 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 390 154,58грн.

На підтвердження зазначеного факту КП "Теплоенерго" ДМР суду надано підписані сторонами акти прийому-передачі теплової енергії № 040037:

- від 31.12.2020 на суму 23 898,91 грн;

- від 31.01.2021 на суму 54 285,98 грн;

- від 28.02.2021 на суму 60 016,48 грн;

- від 31.03.2021 на суму 37 988,71 грн;

- від 30.04.2021 на суму 3 863,89 грн;

- від 30.11.2021 на суму 68 536,88 грн;

а також акти прийому-передачі теплової енергії № 040037, підписані позивачем в односторонньому порядку:

- від 31.12.2021 на суму 59 845,37 грн;

- від 31.01.2022 на суму 81 718,36 грн (а.с. 46-53).

Додатково надання послуг відповідачу підтверджується актами споживання теплової енергії: з 20.11.2020 по 21.12.2020, з 21.12.2020 по 20.01.2021, з 20.01.2021 по 22.02.2021, з 22.02.2021 по 22.03.2021, з 22.03.2021 по 31.03.2021, з 25.10.2021 по 22.11.2021, з 22.11.2021 по 20.12.2021, з 20.12.2021 по 28.01.2022, з 28.01.2022 по 31.03.2022 (а.с. 65-73) .

Порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується довідкою № 76 від 27.07.2022 (а.с. 74).

Також позивачем були складені рахунки на оплату № 040037 (а.с. 38-45), акт звіряння взаємних розрахунків від 07.07.2022 за період з 01.12.2020 по 30.06.2022 та досудову вимогу на суму боргу 284 652,13грн. (а.с. 36,37).

На підтвердження надсилання та вручення відповідачу рахунків позивачем до матеріалів справи надані реєстр одержання рахунків нарахувань та актів виконаних робіт споживачами теплової енергії (січень 2021); роздруківки електронних листів про направлення відповідачу рахунків на електронну адресу, зазначену у електронному листі відповідача від 12.03.2021 (а.с. 27-33, 75).

Підтвердженням надсилання на адресу відповідача акту звірки взаємних розрахунків та досудової вимоги є опис вкладення, накладна та фіскальний чек "Укрпошти" від 08.07.2022 (а.с. 34-35).

В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач теплову енергію, спожиту у спірному періоді, оплатив частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 284 652 грн 13 коп. за період з лютого по квітень 2021, з листопада 2021 по січень 2022.

На підставі пп. 8.2.3. п. 8.2. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 39 328 грн. 12 коп. за загальний період з 18.02.2021 по 15.08.2022.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 068 грн. 70 коп. за загальний період з 18.02.2021 по 15.08.2022 та інфляційні втрати у розмірі 42 441 грн. 47 коп. за загальний період з березня 2021 по травень 2022.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За нормами ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 7.4 договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на положення спірного договору та наявні в матеріалах справи докази отримання відповідачем рахунків позивача, відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії:

- за січень 2021 до 17.02.2021;

- за лютий 2021 до 11.03.2021;

- за березень 2021 до 13.04.2021;

- за квітень 2021 до 17.05.2021;

- за листопад 2021 до 13.12.2021;

- за грудень 2021 до 17.01.2022;

- за січень 2022 до 15.02.2022;

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленої теплової енергії виконав частково, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 284 652 грн 13 коп. за період з лютого по квітень 2021, з листопада 2021 по січень 2022.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 284 652 грн 13 коп. відповідачем відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 284 652 грн 13 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пп. 8.2.3. п. 8.2. договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено.

Щодо стягнення інфляційних втрат господарський суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що сума втрат від інфляції обчислена вірно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 42 441 грн 47 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 284 652 грн 13 коп. основного боргу, 7 068 грн 70 коп. 3% річних, 42 441 грн 47 коп. інфляційних втрат, 39 328 грн 12 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 5 602 грн 36 коп. покладаються на відповідача.

Водночас, господарський суд зазначає, що позивачем у поданій позовній заяві помилково зазначено, що ціна позову складає 417 858 грн 42 коп., оскільки з огляду на заявлені до стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, ціна позову становить 373 490 грн 42 коп.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 665 грн 53 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Дніпроагропроект" (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 03577929) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄДРПОУ 32688148) 284 652 грн. 13 коп. (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят дві грн. 13 коп.) основного боргу, 39 328 грн. 12 коп. (тридцять дев`ять тисяч триста двадцять вісім грн. 12 коп.) пені, 7 068 грн. 70 коп. (сім тисяч шістдесят вісім грн. 70 коп.) 3% річних, 42 441 грн. 47 коп. (сорок дві тисяч чотириста сорок одну грн. 47 коп.) інфляційних втрат, 5 602 грн 36 коп. (п`ять тисяч шістсот дві грн. 36 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.12.2022

Суддя І.А. Рудь