Рішення № 107895162, 12.12.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48169/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/48169/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу та процентів, -

представник позивача - адвокат Пушок С. В.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») на користь ОСОБА_1 за договором №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт» від 30 жовтня 2008 року грошові кошти у розмірі 20 075, 40 грн, з яких 2 000, 00 грн - сума вкладу, 2 339, 78 грн - сума невиплачених відсотків, 42, 80 грн - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 69, 61 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 15 623, 21 грн - 3 % за кожен день прострочення відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.10.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт») на строк 1 місяць до 30.11.2008 року включно. Процентна ставка по вкладу складає 16 % річних, період нарахування відсотків по вкладу 1 місяць, мінімальний строк вкладу - 1 місяць.

На виконання умог договору №SAMDN26000704561444 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який позивачем було внесено грошові кошти у сумі 2 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 6 договору №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт») у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строк вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим іще на один строк, який вказано в п. 1 договору. Строк вкладу продовжується необноразово без явки клієнта.

Зазначає, що таким чином договір №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт») автоматично продовжувався кожен рік, даний договір є діючим.

Вказує, що позивач звернулась до відповідача із листом від 27.04.2021 року, направивши його поштовим відправленням засобами поштового зв`язку «Укрпошта» на юридичну адресу відповідача, в якому повідомила про дострокове розірвання договору від 30.08.2008 року та просила повернути належні їй кошти з врахуванням нарахованих відсотків. Повторно звернулась із вказаним листом 13.05.2021 року, який отримано 15.05.2021 року.

Вважає, що оскільки відповідач не виконав своїх обов?язків з повернення позивачу вказаних коштів, грошові кошти за договорами банківського вкладу від 30.11.2008 року, з врахуванням нарахованих процентів, трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені, підлягають стягненню із відповідача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 року, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Писанця В. А. (а. с. 70-72).

Відповідно до розпорядження №381 від 21.10.2021 року, у зв`язку із смертю судді Писанця В. А. вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а. с. 73).

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а. с. 74-76).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2021 року відкрито провадження у вказаній справі та вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 77).

Копію ухвали від 21.10.2021 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено сторонам на відомі адреси електронної пошти сторін (а.с. 87).

Відповідно до рекомендованого повідомлення позивач отримав копію ухвали - 08.12.2021 року (а.с. 79).

Відповідно до рекомендованого повідомлення відповідач отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 17.12.2021 року (а.с. 80).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

25.01.2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що позивачем невірно подано розрахунок нарахування відсотків на вклад, оскільки у період починаючи із 15.05.2021 року договір вкладу було розірвано за вимогою позивача, також із ваказаного періоду відсутні підстави для нарахування пені (а.с. 81-91).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30.10.2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт») на строк 1 місяць до 30.11.2008 року включно. Процентна ставка по вкладу складає 16 % річних, період нарахування відсотків по вкладу 1 місяць, мінімальний строк вкладу - 1 місяць.

Відповідно до пункту 6 договору №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт») у випадку, якщо в строк не пізніше дня закінчення строк вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад автоматично вважається продовженим іще на один строк, який вказано в п. 1 договору. Строк вкладу продовжується необноразово без явки клієнта (а.с. 10-12).

На виконання умог договору №SAMDN26000704561444 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який ОСОБА_1 було внесено грошові кошти у сумі 2 000, 00 грн (а.с. 13-20).

27.04.2021 року адвокат Гладкий Р. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування грошових коштів за договором від 30.11.2008 року, яку отримано 29.04.2021 року (а.с. 21-26).

Листом від 05.05.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» відмовив у розгляді даної заяви, з підстав відсутності дозволу клієнта на розкриття банківської таємниці (а.с. 27-29).

11.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування грошових коштів за договором від 30.11.2008 року, яку отримано 13.05.2021 року (а.с. 29-34).

Листом від 19.05.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що вказані кошти будуть повернуті ОСОБА_1 після сплати заборгованості, яка наявна у неї перед АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 35-36).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладення і виконання банківських договорів врегульовані нормами Цивільного кодексу України та банківського законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з п. 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Зокрема, такий документ, що є підтвердженням внесення коштів, повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час, час виконання операції), також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ (підпункт 2.9 пункту 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2011 року № 174).

Із наведених норм законодавства випливає, що договори банківського вкладу та банківського рахунку укладаються в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий обов`язково надається клієнту, письмова форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний рахунок підтверджено договором банківського вкладу з видачею документу, що відповідає вимогам, установленим законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Частиною 3 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у вказаній справі майном позивача є грошові кошти.

З огляду на зазначене, власник вкладів мав легітимні очікування на видачу останніх на його вимогу, тобто законні очікування щодо реалізації свого права власності.

Посилання позивача, що АТ КБ «ПриватБанк» не виконав своїх обов?язків з повернення позивачу вказаних коштів, грошові кошти за договором банківського вкладу від 30.11.2008 року, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, та не спростовано доводами відповідача. Матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського вкладу.

Так, у матеріалах справи міститься підтвердження про отримання АТ КБ «ПриватБанк» вимоги ОСОБА_1 щодо повернення банківських вкладів - 29.04.2021 року та 13.05.2021 року, а отже суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов?язок повернення позивачу вказаних коштів, з врахуванням нарахованих процентів.

Тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму за депозитними вкладами, з врахуванням нарахованих процентів.

При цьому, суд вважає за можливе при стягнення коштів за депозитними вкаладами, взяти за основу розрахунок нарахованих процентів, наданий позивачем, відповідно до якого сума нарахованих процентів за договором від 30.11.2008 року, становить 2 339, 78 грн, а сума вкладу - 2 000, 00 грн.

Також суд наголошує на тому, що відподачем не надано іншого розрахунку нарахованих процентів, та не надано доказів на спростування розрахунку позивача.

Щодо стягнення трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку із не виплатою на вимогу позивача банківського вкладу, та індексу інфляції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Після розірвання договорів банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі ст. 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічною є правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року по справі №320/5115/17.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем з відповідача на користь позивача слід стягнути 69, 61 грн інфляційних втрат та 42, 80 грн як 3% річних, вказаний розрахунок не спростований відповідачем, тому суд вважає за можливе взяти його за основу, та стягнути із відповідача на користь позивача 69, 61 грн інфляційних втрат та 42, 80 грн як 3% річних.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача суми пені згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачамем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Виходячи з того, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, з відповідача підлягає до стягнення пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, що відповідає правовій позиції, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19 ).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З врахуванням обставин справи, суми утримуваних банком коштів, терміну прострочення виконання зобов?язання, суд вважає за можливе стягнути із відповідача пеню у загальному розмірі 15 623, 21 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 26.04.2021 року між позивачем та АО «Кравець і партнери» укладено договір про надання правової допомоги №83. Відповідно до пепереднього опису наданих послуг, вартість підготовки та подання позовної заяви становить 3 000, 00 грн, розрахунок та квитанцією від 14.07.2021 року підтвержується оплата вказаний послуг, тому суд вважає за можливе стягнути вказану суду як витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на підготовку та направлення заяви про перерахування грошових коштів від 27.04.2021 року, суд приходить до висновку про відмову у їх стягнення, оскільки дані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 137 ЦПК України.

У зв?яку із задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь держави, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 509, 524, 526, 533-535, 549, 551, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1058, 1059, 1060, 1066 ЦК України, ст. ст. 2, 10 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 137, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення банківського вкладу та процентів - задовольнити.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором №SAMDN26000704561444 (вклад «Стандарт» від 30 жовтня 2008 року грошові кошти у розмірі 20 075, 40 грн, з яких 2 000, 00 грн - сума вкладу, 2 339, 78 грн - сума невиплачених відсотків, 42, 80 грн - 3 % річних, 69, 61 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 15 623, 21 грн - 3 % за кожен день прострочення відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄРДПОУ 14360570.

Суддя Г.О. Матійчук