Рішення № 107890230, 14.12.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2022 року м. Ужгород№ 260/3628/22 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у якому просить: визнати протиправними та скасувати висновок Військово-лікарської комісії при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки щодо встановлення ОСОБА_1 постановою від 28.05.2022 р. діагноз придатний до військової служби; зобов`язати Військово-лікарську комісію при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки провести ОСОБА_1 повторний медичний огляд з метою остаточного вирішення питання щодо придатності його до військової служби, враховуючи наявність хвороб, зазначених у медичній картці амбулаторного хворого №1[22] від 18.05.2022 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у військово - лікарській комісії позивач пройшов медичний огляд з метою визначення придатності на військову службу. Довідкою №435 від 28.05.2022 року ВЛК позивача визнано придатним до військової служби, яка, на переконання позивача є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на те, що у 2020 року в м. Херсоні ОСОБА_1 проходив медичний огляд під час якого він був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

07.11.2022 відповідач подав суду документи на виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.10.2012 року про витребування доказів.

Відповідач відзиву до суду не подавав.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

10.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Другого відділу Мукачівського РТЦК та СП із заявою про взяття такого на тимчасовий військовий облік у зв`язку з мобілізацію (а.с.43).

Згідно довідки ВЛК Другого відділу Мукачівського РТЦК та СП №435 від 27.05.2022 року комісією було постановлено, що ОСОБА_1 обмежено придатний до військової служби.

28.05.2022 року за наслідками проведення медичного огляду ВЛК при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (м. Свалява) у складі лікарів-експертів: нарколога, стоматолога, офтальмолога, психіатра, дерматовенеролога, ЛОРа, невропатолога, травматолога, хірурга та терапевта військовозобов`язаного ОСОБА_1 довідкою №435 від 28.05.2022 року визнано придатним до військової служби по мобілізації.

Наказом начальника Мукачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №286 від 06.06.2022 року на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 із змінами «Про загальну мобілізацію» відповідно до Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави ОСОБА_1 був призваний та направлений на проходження служби під час мобілізації.

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2022 року №144 ОСОБА_1 прибув та вступив на посаду курсанта 07.06.2022 року ВОС 124.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (надалі, також підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно із статтею 1 вищезазначеного Закону, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із статтею 4 частиною 2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

У відповідності до статті 4 частин 5 та 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно із частиною 1 абзацом 1 вищевказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Закон України "Про військову службу і військовий обов`язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 1 цього Закону регламентовано поняття військового обов`язку.

Так, згідно із статтею 1 частинами 1, 2 та 3 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Статтею 1 частинами 5 та 7 вищевказаного Закону передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Статтею 4 частиною 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.

Відповідно до статті 1 частини 10 абзаців 2, 3 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (надалі, також Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, зокрема, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Як встановлено судом, довідкою військово-лікарської комісії від 28.05.2022 за №435, позивач визнаний придатним до військової служби (а.с. 7).

Однак, позивач не погоджується з таким висновком, вважає його встановленим формально. Позивач вважає, що ВЛК неправомірно зроблено висновок щодо ОСОБА_1 яким йому встановлено статус придатний у воєнний час замість обмежено придатний у воєнний час, а відтак такий висновок ВЛК є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що надання оцінки стану здоров`я позивача та його діагнозам, що визначають ступінь придатності до військової служби, не входить до повноважень суду при вирішенні адміністративної справи.

Так, пунктом 2.3 підпунктом 2.3.3 розділу І Положення № 402 встановлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно із пунктом 2.3 підпунктом 2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Отже, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку щодо його придатності, позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.

Позивач, вважаючи неправильними висновки лікарів щодо його придатності до військової служби, вправі ініціювати їх перегляд відповідними штатними ВЛК, оскільки виключно на лікарські комісії покладений обов`язок щодо проведення військово-лікарської експертизи для визначання придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та військовозобов`язаних.

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача, проте таке звернення було не належним чином оформлене, у зв`язку з чим у подальшому було залишено без розгляду, з чого слідує, що позивач не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Натомість в матеріалах справи міститься лист Центральної військово-лікарської комісії №598/2603 від 26.08.2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 звертався до ЦВЛК ЗС України із заявою, яку в подальшому було повернуто останньому через відсутність документів, оформлених у встановленому законом порядку, які підтверджують уповноваження такого ОСОБА_1 подавати заяву в його інтересах.

Тому, підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття наразі суд не вбачає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 у справі №826/17175/18.

Щодо наданих позивачем результатів досліджень, виписок із медичних карт стаціонарного хворого, суд зазначає, що до компетенції суду не відноситься встановлення діагнозів, наявності або відсутності певних хвороб та їх ступеню, а також віднесення порушень функції органів до значних, під час судового розгляду спору судом не здійснюється перегляд висновків лікарів за результатами медичного огляду.

За наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено протиправності дій військово-лікарської комісії під час складання висновку щодо придатності позивача, а відтак у вимозі щодо визнання протиправною та скасування постанови, оформленої довідкою військово-лікарської комісії необхідно відмовити.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Окрім того, зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військово-лікарської комісії при Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (вул. Духновича, буд.89, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 09637168 ) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору