Рішення № 107886327, 15.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 грудня 2022 р. Справа № 120/8837/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУПФУ у Вінницькій області, управління, відповідач) про :

- визнати протиправним рішення , що вказане у відповіді №8301-8299/Л-02/8-0200/22 від 18.10.2022 р. про нарахування пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014 -2016 р. ;

- зобов`язати нарахувати та виплачувати з 10.10.2022 р. пенсію за віком згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2019 -2021 роки..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що з 2013 р. по жовтень 2022 р. отримувала пенсію за вислугу років. В жовтні 2022 р. позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах. Однак, при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був при призначенні пенсії за вислугу років.

Позивачка не погоджується з таким рішенням управління, оскільки, на її думку, вона не була пенсіонером в розумінні Закону №1058-IV, адже в 2013 році пенсія їй призначена на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення», відтак, відповідач в жовтні 2022 р. мав призначити їй пенсію і застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки.

04.11.2022 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 КАС України.

21.11.2022 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на те, що позивачку переведено на пенсію за віком на загальних підставах і застосовано показник середньої заробітної плати за 2014 -2016 роки, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

З 27.06.2013 р. по 10.10.2022 р. ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник освіти, що не заперечується сторонами та підтверджується протоколом №159370 від 28.06.2013 р .

10.10.2022 р. ОСОБА_1 подано до ГУ ПФУ у Вінницькій області заяву про призначення/перерахунок пенсії за віком.

За наслідком розгляду заяви, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №905010159370 від 14.10.2022 р. здійснено перехід з пенсії на пенсію. При цьому, при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, що підтверджується алгоритмо розрахунку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У той же час, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.

Позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звернулась вперше, а тому в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Така правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у праві № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 24 червня 2021 року у справі №243/8903/16-а від 19 січня 2022 року у справі №528/639/17 і Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі № 560/3417/22 від 14.10.2022 р.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення", із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Оскільки позивачці було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулась вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058 слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, при призначенні позивачці в жовтні 2022 р. пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною 2 статті 40 цього закону.

При цьому, оцінюючи позовну вимогу про визнання протиправним рішення , що вказане у відповіді №8301-8299/Л-02/8-0200/22 від 18.10.2022 р., суд вказує на наступне.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

В свою чергу, лист за вих.№8301-8299/Л-02/8-0200/22 від 18.10.2022 р. не є рішенням суб`єкта владних повноважень- індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача.

Відтак, в досліджуваній частині позов задоволенню не підлгяає.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як встановлено судом, відповідач не застосував при обчисленні пенсії в жовтні 2022 р. розмір середньої заробітної плати по країні за 2019 -2021 роки, відтак, така бездіяльність є протиправною.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, керуючись ст. 245 КАС України, суд обирає інший спосіб захисту і вказує, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є необхідність здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати по країні за 2019 -2021 роки.

Одночасно, надаючи оцінку вимозі "виплачувати пенсію", то суд підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливіть їх порушення у майбутньому.

Отже, вимога про зобов`язання "виплачувати пенсію", є передчасною (заявленою на майбутнє), адже спір в цій частині фактично не існує.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 496,20 грн. (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не застосування ОСОБА_1 при проведенні з 10.10.2022 р. розрахунку пенсії розміру середньої заробітної плати по Україні за 2019 -2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 10.10.2022 р. ОСОБА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати по країні за 2019 -2021 роки .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення виготовлено : 15.12.2022 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна