Рішення № 107886277, 15.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 грудня 2022 р. Справа № 120/8643/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів -Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) з позовною заявою до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі Ямпільський ВДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький, відділ, відповідач) про скасування постанови від 15.09.2022 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 13 000 грн. у межах виконавчого провадження № 68964976.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження або про повернення, закінчення виконавчого провадження. При цьому, постанова про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження не виносилась. Також зазначено , що відповідачем не виносились постанови про повернення виконавчого документа стягувачу або про закінчення виконавчого провадження, а відтак постанова відповідача від 15.09.2022 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28.10.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строку для усунення її недоліків.

15.11.2022 року до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2022 року через електронну пошту та 13.12.2022 року засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказує, що старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. 09.05.2022 р винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68964976, в якій зазначено про стягнення виконавчого збору. Однак після відкриття виконавчого провадження, попереднім виконавцем не винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відтак після прийняття виконавчого провадження, виконавцем відділу винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

09.05.2022 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68964976 щодо виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/12938/20.

У вказаній постанові зазначено про необхідністю виконання боржником (позивачем) рішення суду протягом 10 робочих днів, а також про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 12 000 грн.

11.05.2022 року старшим державним виконавцем Заверухою Ж.А. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 68964976 до Ямпільського відділу державної виконавчої служби.

16.05.2022 року головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання.

15.09.2022 р. начальником Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.05.2022 р.

15.09.2022 року старшим державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 13 000 грн.

Не погоджуючись із цією постановою, позивачка звернулась до суду з позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень ст.3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Також ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Із процитованих норм випливає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься на стадії відкриття виконавчого провадження, а у разі, якщо виконавчий збір на даній стадії не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, для стягнення виконавчого збору після відкриття виконавчого провадження необхідно настання відповідних умов:

1) виконавчий збір підлягає стягненню, якщо він не був стягнутий з боржника;

2) виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону або виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Якщо ці умови виконуються одночасно, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. При цьому, державний виконавець примусове виконання рішення розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідна правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704), від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).

Суд акцентує увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Судом встановлено, що 15.09.2022 року старшим державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби Кабаком Р.М. винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 13 000 грн., при цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 09.05.2022 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. В ній вказано про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000грн.

Винесення оскаржуваної постанови відповідач обґрунтовує тим, що при відкритті виконавчого провадження вона не виносилась.

Отже, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог ст. 27 Закону №1404-VIII, зокрема в контексті строків її винесення. Окрім того, сума збору, визначена у постанові про відкриття виконавчого збору не відповідає сумі збору у постанові про його стягнення.

Проте, суд враховує, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII).

Однак, суд вказує, що Закон № 1404-VIII не наділяє органи державної виконавчої служби повноваженнями приймати рішення про стягнення виконавчого збору у будь-який час та за будь-яких подій, та вони повинні діяти вчасно, в належний і послідовний спосіб.

Окремо , суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII або ж постанова про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 вказаного закону, що не заперечується відповідачем.

Оскільки на стадії відкритття виконавчого провадження не було вирішено питання про стягнення виконавчого збору та станом на дату винесення спірної постанови не вирішено питання про повернення виконавчого документа чи про закінчення виконавчого провадження, винесення постанови про стягнення виконавчого збору 15.09.2022 р. є передчасним.

Суд вкотре вказує на те, що законодавцем чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме, у разі якщо при відкритті виконавчого провадження не вирішено питання про стягнення виконавчого збору, то постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження або ж про повернення виконавчого документу з визначених законом підстав. При цьому постанова про стягнення виконавчого збору приймається не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 01.04.2020 року у справі № 802/848/18-а, від 24.10.2019 року у справі № 580/1328/19.

Окремо суд звертає увагу на зміст Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), згідно п. 1. 2 р. VI якої фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених ст. 42 Закону №1404-VIII.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Аналізуючи процитовані норми суд вкотре зазначає, що стягнення виконавчого збору, пов`язується з початком примусового виконання, яке розпочинається на підставі виконавчого документа. А отже, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню та винести постанову про стягнення виконавчого збору. Тобто, стягнення виконавчого збору виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

У разі якщо після завершення виконавчого провадження виконавчий збір не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Однак, у досліджуваному випадку державним виконавцем Заверхою Ж.А. не виносилось постанов про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи, що державним виконавцем не виносилась постанова про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору до вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження, в силу закону, є передчасним та всупереч встановленому Законом порядку.

Інші, передбачені Законом № 1404-VІІІ підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору відсутні.

Окремого окреслення потребує й на те, що постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання від 16.05.2022 року винесено головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби Павлюк Л.С., в свою чергу оскаржувана постанова винесена старшим державним виконавцем Кабаком Р.М.

При цьому, відповідно до п. 5 р. V Інструкції № 512/5 виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

При цьому, в матеріалах справи відсутня постанова про прийняття виконавчого провадження державним виконавцем Кабаком Р.М., відтак, суд доходить , що оскаржувана постанова винесена з порушенням Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5 .

Окремо, суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. 245 КАС України, обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, суд доходить висновку, що слід визнати протиправною та скасувати спірну постанову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992 грн.40 коп. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 15.09.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 13 000 грн. у межах виконавчого провадження № 68964976.

Стягнути з Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 272 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених цією статтею, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ямпільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Б. Хмельницького, 50, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 34244044 ).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна