Рішення № 107886254, 15.12.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 р. Справа № 120/8190/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 27.05.2022 звернувся до Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду даної заяви органом пенсійного фонду винесено рішення № 023830018376 від 03.06.2022 яким було відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу у 28 років, підтвердивши лише 24 роки 11 місяців 12 днів. Як зазначає позивач, відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії безпідставно не зарахував період його роботи в російській федерації з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 у ПАО "СФ "Алмаз" з огляду на відсутність документального підтвердження про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ. На думку позивача, дані обставини є безпідставними та необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються наданими ним доказами, а тому жодних підстав ставити під сумнів його страховий стаж за такий період не має. У зв`язку із цим позивач стверджує, що відмова у призначенні пенсії за віком суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 12.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто останнім 19.10.2022 шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій визначено належних відповідачів у справі, а саме: відповідача 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 1) та відповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) та сформовано позовні вимоги до даних осіб, за змістом яких позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 023830018376 від 03.06.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком;

-зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.05.2022, зарахувати до його страхового стажу період роботи з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 у ПАО "СФ" Алмаз" згідно довідки про заробітну плату №104/42 від 10.02.2022, видану ПАО "СФ" Алмаз".

Надалі ухвалою від 25.10.2022 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

04.11.2022 відповідачем 2 ГУ ПФУ у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, за вимогами якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, заперечуючи проти позову відповідач 2 зазначив, що 27.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 17.07.2017 по 28.07.2020 у ПАО "СФ "Алмаз" (російська федерація) згідно довідки про заробітну плату від 10.02.2022 № 104/42, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації на обов`язкове пенсійне страхування. Відповідач вказує, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, які містять відомості про період роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів. Відповідач наголошує, що Головне управління не може здійснити перевірку наданих позивачем документів у зв`язку з введенням воєнного стану.

З огляду на викладене відповідач 2 вказує, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 24 років 11 місяці 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Отже, на думку відповідача 2, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії. За таких обставин вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а тому у їх задоволенні просить суд відмовити.

15.11.2022 на адресу суду від відповідача 1 ГУ ПФУ в Одеській області також надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Свої заперечення мотивує тим, що на підставі заяви позивача про призначення пенсії за віком та наданих документів Головним управлінням 03.06.2022 винесено рішення № 023830018376 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону № 1058-IV становить 28 років, натомість страховий стаж позивача становить 24 роки 11 місяців 12 днів. При цьому відповідач 1 фактично повторив визначені у оскаржуваному рішенні підстави, за яких ним не було не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 17.07.2017 по 28.07.2020 у ПАО "СФ "Алмаз" з причин відсутності інформації про сплату страхових внесків за даний період. Окрім того, відповідач 2 зауважив, що Держава Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією 24.02.2022, а тому перевірити достовірність вказаних у наданій позивачем довідці відомостей та обґрунтованість її видачі немає можливості. З огляду на це вважає, що підстав для задоволення позову не має.

Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 60 років, 27.05.2022 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказана заява позивача відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (із змінами), за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 023830018376 від 03.06.2021 яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в розумінні ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Мотивами прийняття такого рішення слугувало те, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становив 24 роки 11 місяці 12 днів, при необхідних 28 роках. При цьому, зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 17.07.2017 (в рішенні помилково вказано з 17.02.2017) по 28.07.2020 в російській федерації у ПАО "СФ Алмаз", згідно довідки про заробітну плату від 10.02.2022 №104/42, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації на обов`язкове пенсійне страхування.

Дане рішення було доведено до відома позивача листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 17.06.2022.

Вважаючи, що відповідачі безпідставно дійшли висновку про не зарахування вказаного вище періоду його трудової діяльності до страхового стажу та, у зв`язку з цим, протиправно відмовили йому у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Як встановлено судом органами Пенсійного фонду України позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 17.02.2017 по 28.07.2020 на території російської федерації.

Зокрема, за змістом оскаржуваного рішення від 03.06.2022 № 023830018376 слідує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи з 17.07.2017 по 28.07.2020 в РФ у ПАО "СФ "Алмаз", згідно довідки про заробітну плату від 10.02.2022 №104/42, з огляду на відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду РФ.

Надаючи оцінку викладеним вище доводам суб`єкта владних повноважень суд зважає на таке.

Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території РФ), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Як наголошувалося судом вище стаття 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачає право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

При цьому за визначенням, що міститься у статті 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Положення статті 106 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачають, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Аналіз наведених вище правових норм вказує, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно з якою несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Поряд із цим, необхідно зазначити, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок 637)

Пункт 1 Порядку №637 передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 відсутні записи про період його роботи в РФ з 17.07.2017 по 28.07.2020 у ПАО "СФ "Алмаз", у зв`язку із цим позивач на підтвердження зазначеного періоду роботи відповідно до п. 3 Порядку 637 надав довідку про заробітну плату видану ПАО «СФ Алмаз» від 10.02.2022 №104/42 за 2017-2020 роки та особові рахунки за 2017-2020 роки.

У довідці про заробітну плату від 10.02.2022 №104/42 містяться відомості про те що позивач ОСОБА_1 у період з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 працював в ПАО "СФ "Алмаз" російської федерації. При цьому у вказаній довідці зазначено, що страхові внески в пенсійний фонд перераховані. Підставою для видачі такої довідки вказані особові рахунки за 2017-2020 роки.

Окрім того, із наданих особових рахунків позивача за 2017-2020 роки вбачається, що в графі 38 міститься інформація про утримання податку на доходи із заробітку позивача. А страховим свідоцтвом № 198-954-294-58 підтверджується, що позивач з 20.07.2017 був зареєстрованим на території РФ в сфері обов`язкового пенсійного страхування.

За таких обставин суд доходить висновку, що спірний період страхового стажу позивача за період його роботи в ПАО "СФ "Алмаз" підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 та відомостями з його особистого рахунку за 2017-2020 роки, які видані ПАО "СФ "Алмаз".

Одночасно із цим суд враховує, що власне сам період трудової діяльності позивача з 17.07.2017 по 28.07.2020 відповідачами не оспорюється.

При розгляді цієї справи суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, сплата страхових внесків, як підстава у відмові призначення пенсії на переконання суду є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар, що не пов`язаний із мірою його відповідальності, позаяк така особа не може нести відповідальність за дії свого роботодавця, в тому числі і щодо сплати ним страхових внесків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17; від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.

Окрім того, суд зазначає, що чинними на час виникнення спірних правовідносин міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується довідками про доходи фізичної особи. При цьому, будь-яких доказів, які б підтверджували невідрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає і таких відповідачами подано також не було.

При цьому, суд не бере до уваги твердження ГУ ПФУ в Одеській області про те, що, Держава Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ 24.02.2022, а перевірити достовірність вказаних відомостей у довідці та обґрунтованість її видачі немає можливості і тому протиправно відмовила позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки вказане не може мати негативні наслідки для особи та не може впливати на особисті права позивача, такі як не зарахування періоду його роботи у РФ.

Таким чином, набутий трудовий стаж позивача на території РФ в межах його трудової діяльності у ПАО "СФ "Алмаз", протягом періоду з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 підлягає зарахуванню до страхового стажу як такий, що має бути врахований при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Підсумовуючи вищевикладене суд констатує, що відповідачами не надано належних доказів в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності суб`єкти владних повноважень діяли обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.

За таких обставин оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 023830018376 від 03.06.2022, яким позивачу не зараховано до страхового стажу періоди його трудової діяльності з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020, а також відмовлено у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наступної позовної вимоги зобов`язального характеру про призначення пенсії, то суд враховує те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону від 09.07.2003 N 1058- IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 01.09.2021 виповнилося 60 років, тому мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу має становити 28 років.

Так, в оскаржуваному рішенні органами Пенсійного фонду України було підтверджено страховий стаж позивача в 24 роки 11 місяців 12 днів.

При цьому, враховуючи, що в межах вирішення даного спору зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає також і протиправно не врахований період трудової діяльності ОСОБА_1 з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 тривалістю 3 роки 0 місяців 7 днів, суд виходячи із простого математичного обрахунку доходить висновку, що в цьому випадку страховий стаж позивача має становити 27 років 11 місяців 19 днів (24 роки 11 місяців 12 днів + 3 роки 0 місяців 7 днів = 27 років 11 місяців 19 днів), що все одно є недостатнім для призначення пенсії за віком, позаяк мінімально необхідний страховий стаж повинен бути не менше 28 років.

Отже, в межах досліджуваних судом обставин справи, суд не має правових підстав резюмувати про наявність у позивача усіх визначених законом умов (зокрема страхового стажу в 28 років) достатніх для призначення пенсії за віком.

Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

В даному випадку враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії та беручи до уваги те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, який і має здійснити відповідний повторний розрахунок страхового стажу позивача із урахуванням періоду його роботи з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням зазначених у цьому рішенні суду висновків, зарахуваши при цьому до страхового стажу позивача періоди його трудової діяльності з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 в ПАО "СФ" Алмаз" згідно довідки про заробітну плату №104/42 від 10.02.2022, видану ПАО "СФ" Алмаз".

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у визначений судом спосіб.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень (тобто задоволена основна вимога немайнового характеру, яка підлягала оплаті судовим збором), тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 023830018376 від 03.06.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності з 17.07.2017 по 05.07.2018 та з 10.07.2018 по 28.07.2020 у ПАО "СФ "Алмаз" згідно довідки про заробітну плату №104/42 від 10.02.2022, видану ПАО "СФ "Алмаз", та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 454 грн. 20 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 454 грн. 20 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.12.22.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403);

Суддя Слободонюк Михайло Васильович