Рішення № 107880551, 30.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/13710/22-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

19.08.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2022 про передачу позовної заяви за підсудністю, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 25.08.2022, згідно вимог якого позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 20 378,20 грн. та вирішити питання щодо стягнення судового збору у розмірі 20378,20 грн.

Мотивуючи позовні вимоги вказує, що до ТОВ «Маркс.Капітал» у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної останньою власнику транспортного засобу Порше, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.05.2021 року в м. Київ, вул. Хрещатик, 1, що послугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2022 року було відкрито провадження та призначено до розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

27.10.2022 до суду надійшла заяв/клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань до суду не подано.

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, а позивач з його представником не заперечують проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовим розглядом встановлено, що 25 травня 2021 року в місті Київ по вул. Хрещатик, 1, мала місце дорожньо- транспортна пригода за участю:

транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ;

транспортного засобу Фольцваген, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 ;

транспортного засобу Порше, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Обставини дорожньо - транспортної пригоди встановлені Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року по справі № 761/21309/21. Відповідно до змісту Постанови, ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їй сукупність достатньою.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В свою чергу, процесуальне законодавство визначає випадки, коли сторони звільняються від доказування обставин (фактів), на які вони посилаються, як на підставу свої правових вимог та заперечень. Тобто ці обставини (факти) апріорі розглядаються як достовірні. Саме до такої категорії відносяться обставини, які були встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно- правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Станом на 25.05.2021 року цивільно - правова відповідальність водія транспортного засобу Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 була застрахована за Полісом № 204095429, страховик - ПрАТ «СК «Ван Клік».

09.08.2021 року власник пошкодженого транспортного засобу Порше, д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Ван Клік» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Звіту № 351/06-21 від 27.06.2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Порше, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням зносу та ПДВ складає 48 721,98 грн.

06.09.2021 року ПрАТ «СК «Ван Клік» був затверджений Страховий акт № 0033435.05.21/1.

05.11.2021 року ПрАТ «СК «Ван Клік» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 40 756,40 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 4065.

Відповідно до ст. 13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить ньому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до змісту Поліса № 204095429, страхувальником є ОСОБА_5 , який має статус пенсіонера та отримав знижку в розмірі 50 % на страховий платіж за Полісом.

В той же час, відповідно до змісту Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.08.2021 року по справі № 761/21309/21, застрахованим транспортним засобом Мерседес, д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди керувала ОСОБА_1 , що є порушенням умов, визначених ст. 13.2 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», так як надання знижки передбачає керування застрахованим транспортним засобом виключно ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту!. то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. п. 11, 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується. особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Мерседес. д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 була застрахована за Полісом N° 204095429. у страховика - ПрАТ «СК «Ван Клік» в розмірі 50 % виплаченого страхового відшкодування виникло право регресу до ОСОБА_1 на підставі ст. 1191 ЦК України та ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статі 13 цього Закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Ван Клік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020 - ВК від 01.01.2020 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору, ТОВ «Маркс.Капітал» займає місце ПрАТ «СК «Ван Клік» по усіх переданих регресних вимогах ПрАТ «СК «Ван Клік», у тому числі, права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 Договору, права за регресними вимогами переходять від ПрАТ «СК «Ван Клік» до ТОВ «Маркс.Капітал» з моменту підписання Акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі.

Відповідно до Акту прийому - передачі документів № 11-04 від 08.11.2021 року, ПрАТ «СК «Ван Клік» передало ТОВ «Маркс.Капітал» документи, що підтверджують право вимоги до ОСОБА_1 .

Претензією № 07353 від 08.11.2021 року відповідач - ОСОБА_1 була проінформована про відступлення права вимоги. ТОВ «Маркс.Капітал» також вживав заходів щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення Претензії № 07353 від 08.11.2021 року. Однак, вимоги в позасудовому порядку відповідачем не задоволені.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, до ТОВ «Маркс.Капітал» у порядку. визначеному законодавством, перейшло право вимоги від ПрАТ «СК «Ван Клік» у межах 50 % виплаченого страхового відшкодування до ОСОБА_1 як до особи, відповідальної за завдані збитки, що надає ТОВ «Маркс.Капітал» як новому крєдитору право на звернення з відповідним позовом.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2481 грн.

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що позивачем не підтверджено факту оплати таких послуг, а відтак у стягненні 6500 грн. слід відмовити.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст. 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 20 378,20 грн. (двадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» судовий збір в розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Маркс.Капітал», 36091, м. Полтава, вул. Колективна, 10, код ЄДРПОУ 37686922.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.11.2022 року.

Суддя Т.Г. Ільєва