Рішення № 107871926, 14.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2022 року м. Київ № 640/35949/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 (відповідач-1) Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (відповідач-2)провизнання протиправними дій, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невідбуту відпустку в сумі 10 226,84 грн. за період з 06.03.2020 до 02.11.2021;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за невідбуту відпустку учасника бойових дій в сумі 10 226,84 грн.) за період з 06.03.2020 до 02.11.2021 в сумі 144 973,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 виплачено лише 02.11.2021, внаслідок чого останній має право на отримання середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що 01.11.2021 військовою частиною НОМЕР_1 у повному обсязі виконано судове рішення у справі №240/2938/20 та виплачено позивачу у повному обсязі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, тобто, як наголошено останнім, жодних фінансових зобов`язань у відповідача-1 перед позивачем наразі немає.

Разом з тим, у відзиві представником відповідача-1 заявлено клопотання про залучення до участі у цій справі Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в якості другого відповідача.

На підставі викладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позивачу запропоновано подати свої пояснення щодо вказаного клопотання.

На виконання вимог даної ухвали позивачем своїх пояснень не надано.

З урахуванням викладеного, іншою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, якому встановлено строк для подання до суду відзиву.

Від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки передбачені законодавством про працю норми її оплати та порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом начальника головного управління персоналу заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.09.2019 № 107 ОСОБА_1 звільнено у запас за п. «б» (за станом здоров`я).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2017 №209, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення.

Разом з тим, лише 02.11.2021 ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №240/2938/20.

З огляду на викладене, вважаючи наявним у ОСОБА_1 права на виплату середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 06.03.2020 до 02.11.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 та застосувати принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 у справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 у справі № 2-1579/11.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі середнього місячного заробітку останнього, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11.

З цього приводу суд також зазначає, що встановлений ст. 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При вирішенні цього питання враховуються такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як наслідок, належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невідбуту відпустку та зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 681,38 грн., що становить середньомісячний посадовий оклад позивача за два останні місяці до звільнення, згідно з довідкою від 20.09.2017 №305/653, виданої Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невідбуту відпустку.

Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5 681,38 грн. (пяти тисяч шестисот вісімдесяти однієї грн. 38 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок