Рішення № 107870886, 13.12.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2022 року Справа № 520/5084/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове рішення №0023305706 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ №000646/20-40-57-06/1741305158 від 14.03.2019 як протиправне.

- скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2447-25 від 07.12.2021 Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на загальну суму 60116,29 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2447-25 від 07.12.2021 на загальну суму 60116,29 грн. В матеріалах виконавчого провадження не міститься інформації про підстави стягнення зазначеної вище суми, підстави складання вимоги №Ф-2447-25. Адвокатом позивача направлено адвокатський запит до відповідача з вимогою роз`яснити підстави для складання зазначеної вище вимоги. Позивач вважає дії суб`єкта владних повноважень протиправними. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до відомостей ІТС "Податковий блок" фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку: в ГУ ДПС у Харківській області (Зміївський район, Зміївська ДПІ 2009) з 15.04.2013 по 30.12.2014, в ГУ ДПС у Харківській області (Київський район міста Харкова, Київська ДПІ 2031) з 06.01.2015 по 19.03.2015 як фізична особа-підприємець, підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування. З 19.03.2015 Позивач має стан 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті) з організаційно-правовою формою 81 - фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС було донараховано єдиного внеску за актом перевірки та винесена Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2015 № 003101170 на суму 127 500,96 гривень, та донараховано штрафних санкцій з єдиного внеску за актом перевірки відповідно до Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0037941701 вiд 22.10.2015 у розмірі 10 212,32 гривень. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду зупинено провадження в адміністративній справі №520/5588/21 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №520/5460/21.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду поновлено провадження в даній справі.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 22.02.2022 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №68643408 позивач дізнався про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2447-25 від 07.12.2021 на загальну суму 60116,29 грн.

В матеріалах виконавчого провадження не міститься інформації про підстави стягнення зазначеної вище суми, підстави складання вимоги №Ф-2447-25.

Адвокатом позивача направлено адвокатський запит до відповідача з вимогою роз`яснити підстави для складання зазначеної вище вимоги. підставою складання вимоги з ЄСВ №Ф-2447-25 є податкове рішення №0023305706 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЕСВ №000646/20-40-57-06/1741305158 від 14.03.2019.

Позивач - ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходився на податковому обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Припинив свою підприємницьку діяльність 18 березня 2015 року, про що внесено запис №24800060011169965 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до витягу з ЄДР ФОП ОСОБА_1 був знятий з податкового обліку ДПІ у Київському районі м. Харкова 19.03.2015, номер зняття з обліку 1520310707864, та більше не здійснював підприємницьку діяльність. 16 вересня 2015 року громадянин ОСОБА_1 змінив місце постійного проживання, був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач не погоджується із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважає його таким, що порушує його права.

З метою захисту порушеного права позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464-VІ).

Відповідно до п. п.2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із п.п.1, 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно ч.2 ст.5 Закону №2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Частиною 3 статті 5 Закону №2464-VI передбачено, що платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

3ідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно з частинами 2, 3, 4, 5 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, яка діяла до 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з цією ж нормою (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, чинній з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону №2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №449).

Розділом VІ Інструкції №449 встановлений порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є платником Єдиного соціального внеску починаючи з дати припинення підприємницької діяльності. Позивач припинив свою підприємницьку діяльність 18 березня 2015 року, про що внесено запис №24800060011169965 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Суд наголошує, що починаючи з 18.03.2015 позивач не відноситься до жодної із перелічених категорій у ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За період, коли позивач мав статус фізичної особи підприємця, фахівцями відповідача проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, про що складено акт від 07.08.2015 №64/11505/1020-31-17- 02-11.

На підставі зазначеного вище акту було складено вимоги про сплату ЄСВ та рішення про донарахування ЄСВ та штрафних санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2018 №Ф-2447-25 про стягнення 139934,24 грн. Скасовано рішенням суду від 21.09.2021 у справі №520/9028/2020.

Рішення про застосування штрафних санкцій від 22.10.2015 №0037941701 про стягнення 10212,32 грн. Скасовано рішенням суду від 16.12.2019 у справі №520/9627/19.

Вимога про сплату ЄСВ №Ф-2447-25 від 02.12.2015 на суму 129721,92 грн.

Скасовано рішенням суду від 28 грудня 2020 у справі № 520/14845/2020.

Вимога про сплату № 0031011701 від 04.09.2015 на суму 127500,96 грн.

Скасовано рішенням суду від 28 грудня 2020 у справі № 520/14845/2020.

Вимога про сплату ЄСВ №Ф-2447-25 від 03.07.2015 на суму 2220,96 грн.

Скасовано рішенням ГУ ДФС у Харківській області "Про результати розгляду скарги" від 11.08.2015 №1334/Ш/20-40-10-04-14.

Суд наголошує, що того, в ході судового розгляду у справі №520/9627/19 було встановлено незаконність проведення перевірки, щодо якої складено акт перевірки №64/11505/1020-31-17-02-11, який став підставою для нарахування ЄСВ та штрафу з ЄСВ.

Із аналізу облікової картки платника податків випливає, що за даними відповідача заборгованість з ЄСВ складається із сум, нарахованих за податковим рішенням №0023305706 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ №000646/20-40-57-06/1741305158 від 14.03.2019 в сумі 83025,76 грн.

Таким чином, податкове рішення №0023305706 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ №000646/20-40-57-06/1741305158 від 14.03.2019 про нарахування пені і штрафних санкцій в сумі 83025,76 грн. є протиправним з тих підстав, що штрафні санкції та пеня нараховані за несплату заборгованості з ЄСВ, нарахування якої (визначення податковим органом) визнано судом незаконним.

Жодних інших рішень про нарахування позивачеві ЄСВ (окрім тих, що були скасовані в судовому порядку) відповідачем не приймалося, на дату винесення рішення №0023305706 не існувало іншої заборгованості, окрім тієї, що визначена на підставі незаконних рішень відповідача.

Вимога №Ф-2447-25 від 07.12.2021 є похідною від рішення №0023305706 і з цих підстав також є незаконною.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати податкове рішення №0023305706 по розрахунку фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ №000646/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 14.03.2019 як протиправне.

Скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2447-25 від 07.12.2021 Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на загальну суму 60116,29 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2022 року.

Суддя Сагайдак В.В.