Вирок № 107864807, 13.12.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9057/22

Провадження № 1-кп/201/878/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12022046650000534, внесеного у ЄРДР 19.08.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Старі Кодаки, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,з професійно-технічною освітою, неодруженого, працюючого неофіційно, раніше судимого:

- 03.03.2000 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2, 140 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 20 липня 2001 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці;

- 24.05.2002 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4, 194 ч. 2 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 29 лютого 2016 року відповідно до Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання»;

- 13.06.2018 рокуЖовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. 09.04.2021 року умовно-достроково звільнений, невідбутий строк - 4 місяці та 22 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене і визнане судом доведеним

Епізод 1

11.08.2022 року, приблизно о 22 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебував на вулиці, біля будинку №30 по вул. Глиняна у місті Дніпро разом з раніше знайомими йому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження останній.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення легкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки, ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці біля будинку АДРЕСА_3 , приблизно о 22 год. 00 хв., під час спілкування з ОСОБА_6 підійшов спереду до потерпілої та знаходячись прямо перед нею кулаком своєї правої руки наніс останній два удари в обличчя, з лівої сторони.

Далі, продовжуючи свою діяльність, усвідомлюючи свої злочинні дії та можливість настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно ОСОБА_3 дістав з кишені маркер та, тримаючи його в правій руці, наніс два-три удари по спині ОСОБА_6 , в область лівої лопатки. Далі, ОСОБА_3 стопою своєї правої ноги наніс одного удару в область черевної порожнини ОСОБА_6 .

Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: чотирьох лінійних саден на задній поверхні грудної клітки зліва, на лівій щоці, синець передньої черевної стінки.

Умисні дії ОСОБА_3 , що виразились в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Епізод 2

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-IX від 15.03.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2212-IX від 21.04.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 24.05.2022 строком на 90 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб.

07.09.2022 приблизно о 11:30 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період дії воєнного стану, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , побачив раніше незнайому йому ОСОБА_8 , що працювала приймальником вторсировини, при цьому у останньої, позаду неї висіла її особиста сумка фіолетового кольору, яка матеріальної цінності не становить, всередині якої перебував гаманець, червоного кольору, який також матеріальної цінності не має, в якому знаходились грошові кошти в сумі 2800 гривень (купюрами по 50, 100 та 200 гривень), паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_8 , банківська картка ПриватБанку, які матеріальної цінності для потерпілої не мають та її мобільний телефон марки «Ergo А181», чорного кольору з червоними полосами, кнопковий, вартістю 200 гривень. Які ОСОБА_3 визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, ОСОБА_3 перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, повторно, відволікши увагу потерпілої ОСОБА_8 , схопив її сумку фіолетового кольору, яка матеріальної цінності не становить, що висіла позаду потерпілої, всередині якої перебував гаманець, червоного кольору, який також матеріальної цінності не має, в якому знаходились грошові кошти в сумі 2800 гривень (купюрами по 50, 100 та 200 гривень), паспорт громадянки України на ім`я ОСОБА_8 , банківська картка ПриватБанку, які матеріальної цінності для потерпілої не мають та її мобільний телефон марки «Ergo А181», чорного кольору з червоними полосами, кнопковий, вартістю 200 гривень та разом із викраденим майном намагався покинути місце вчинення злочину. В цей час потерпіла ОСОБА_8 почала чинити опір ОСОБА_3 , намагалась втримати його та зупинити протиправні дії останнього, однак їй це не вдалось і ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину, рухаючись у невідомому напрямку.

Таким чином ОСОБА_3 разом із викраденим майном зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши власнику викраденого майна - потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125, тобто нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

2.Позиція обвинуваченого

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень повністю та підтвердив їх вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати.

3.Позиція потерпілих

Потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_6 подали суду заяви, в яких просили провести судовий розгляд без їх участі, покарання призначити на розсуд суду.

4. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений і захисник не заперечували.

На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують його особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

5.Висновок суду про винуватість

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 і ч. 4 ст. 186 КК України, повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, вірно.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, вірно.

6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінніст. 19 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, щокожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Так, виходячи з положень ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким злочином. Виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.

Обставинами, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимогст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, визначаючи вид та міру покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, наслідків вчинення, соціальне та матеріальне становище обвинуваченого, стан здоров`я, стать та вік, неперебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, рівень культури та освіти, наявність обставин, які пом`якшують покарання, і відсутність обставин, які обтяжують покарання, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання:

-за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн;

-за ч. 4 ст.186КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2ст. 50 КК Україницілей покарання.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосуванняст. 69 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.

7.Вирішення цивільного позову

Цивільні позови не заявлені.

8.Вирішення питання про долю речових доказів

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченомустаттею 100 КПК України.

9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2022 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 30 грудня 2022 року із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 74430,00 грн і покладених у разі внесення застави обов`язків.

01.11.2022 ОСОБА_3 взятий під варту.

Тому строк відбування покарання слід обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 01.11.2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахуватив строк покарання строк тримання під вартою з 01.11.2022 року до дня винесення цього вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи вимоги ст. ст.131,132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 74430,00 грн слід скасувати.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 170,00 грн, у зв`язку із проведенням судової експертизи, які слід стягнути із обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 і ч. 4 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн;

-за ч. 4 ст.186КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі170,00 грн.

Початок строку відбуття призначеного покарання ОСОБА_3 обчислювати з 01.11.2022 року.

Зарахувати ОСОБА_3 до строку відбування покарання час його тримання під вартою з 01.11.2022 до 13.12.2022 року у відповідності як один день тримання під вартою рівний одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін тримання під вартою.

Заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 74430,00 грн скасувати.

Цивільний позов не пред`явлений.

Речові докази:

- господарську сумку синього кольору з написом «London», переданий на зберігання до камери речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією № 841 від 10.11.2022 (а.п. 85) повернути потерпілій ОСОБА_8 ;

- DVD-R диск «Verbatim» з відеозаписами з камер магазину ТОВ «АТБ-маркет» (а.п. 103) залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Ergo А181», переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_8 (а.п. 123) залишити останній за належністю;

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2ст. 349 КПК України.

Суддя ОСОБА_1