Рішення № 107863004, 15.11.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/82/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 Справа № 908/1175/22

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши матеріали справи № 908/1175/22

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця Курцикідзе Євгена Геннадійовича, АДРЕСА_1

до відповідача: концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137

про визнання недійсним повідомлення та визнання договору укладеним

У засіданні приймали участь:

від позивача: Курцикідзе Є.Г., на підставі паспорта

від позивача: Погосян М.А., ордер серії АР № 1095860 від 19.08.22

від відповідача: Нікітін А.В., довіреність від 03.12.21 № 271/20-22

СУТЬ СПОРУ:

25.07.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Курцикідзе Євгена Геннадійовича (далі ФОП Курцикідзе Є.Г.) за вих. від 20.07.22 з вимогами до концерну "Міські теплові мережі" (надалі концерн "МТМ") про:

- визнання недійсним лист/повідомлення Теплопостачальної організації концерн "МТМ" про припинення дії в цілому договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195;

- визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 між ФОП Курцикідзе Є.Г. та теплопостачальною організацією концерн "МТМ" укладеним/діючим.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1175/22 між суддями, 25.07.22 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 01.08.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1175/22 у порядку загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 23.08.22 об 11 год. 30 хв. Зобов`язано позивача надати суду докази доплати (сплати) судового збору у розмірі 2 481,00 грн. за звернення до господарського суду з позовною заявою (оригінал документу, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).

03.08.22 до суду надійшов відзив за вих. від 02.08.22 на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

10.08.22 до суду надійшла відповідь за вих. від 09.08.22 на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти заперечення відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.08.22 до суду надійшов супровідний лист за вих. від 11.08.22, згідно якого позивач на виконання умов ухвали суду від 01.08.22 у справі № 908/1175/22 надає докази оплати (доплати) судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою за вих. від 20.07.22.

В судовому засіданні 23.08.22 судом прийнято до розгляду відзив відповідача за вих. від 02.08.22 на позовну заяву та відповідь позивача за вих. від 09.08.22 на відзив відповідача.

Ухвалою від 23.08.22 закрито підготовче провадження у справі № 908/1175/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.22 о 10 год. 00 хв.

23.08.22 до суду від представників сторін надійшли клопотання за вих. від 23.08.22, в яких останні повідомляють суд про надання до суду все листування між сторонами по справі № 908/1175/22.

06.09.22 до суду надійшло клопотання за вих. від 05.09.22, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази, а саме копію листа Міністерства розвитку громад та територій України за вих. від 14.07.22 № 7/11/6701-22.

В судовому засіланні 20.09.22 представник позивача надав клопотання за вих. від 20.09.22 про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії листа Міністерства розвитку громад та територій України за вих. від 14.07.22 № 7/11/6701-22.

Представник відповідача заперечив проти поновлення процесуального строку для долучення позивачем до матеріалів справи № 908/1175/22 доказу, а саме копії листа Міністерства розвитку громад та територій України за вих. від 14.07.22 № 7/11/6701-22.

Перед початком розгляду справи по суті, розглянувши клопотання представника позивача за вих. від 20.09.22 про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказів, судом задоволено вказане клопотання з наступних підстав.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Статтею 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 ст. 80 ГПК України унормовано, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Тому, як наслідок, судом задоволено клопотання позивача за вих. від 05.09.22 та долучено до матеріалів справи копію листа Міністерства розвитку громад та територій України за вих. від 14.07.22 № 7/11/6701-22.

В судовому засіданні 20.09.22 оголошено перерву без винесення ухвали на 19.10.22 о 09 год. 30 хв.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було продовжено … та триває станом на час ухвалення процесуального рішення у цій справі по суті спору.

У зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, судове засідання, призначене на 19.10.2022, ухвалою суду від 17.10.22 перенесено на 15.11.22 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.11.22 представник позивача заявила усне клопотання про долучення копії документів до справи, а саме викопіровку до схеми плану будівлі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.22 заперечив проти усного клопотання представника позивача щодо долучення копії документів до справи, а саме викопіровки до схеми плану будівлі.

Розглянувши усне клопотання представника позивача, судом на підставі ч.ч. 2, 8, 9 ст. 80, ч. 2 ст. 118, ст. 207 ГПК України, залишено без розгляду вказане усне клопотання.

У засіданні суду 15.11.22, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

Позивач та уповноважений його представник, підтримали позовні вимоги викладені у позовній заяві за вих. від 20.07.22 та у відповіді за вих. від 09.08.22 на відзив відповідача. Просять суд:

- визнати недійсним лист/повідомлення Теплопостачальної організації концерн "МТМ" про припинення дії в цілому договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195;

- визнати договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 між ФОП Курцикідзе Є.Г. та Теплопостачальною організацією концерн "МТМ" укладеним/діючим.

Відповідач, в особі уповноваженого представника заперечив проти позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві за вих. від 02.08.22. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.10 між фізичною особою-підприємцем Курцикідзе Євгенієм Геннадійовичем (Споживач) та концерном «Міські теплові мережі» (Теплоопостачальна організація) укладено договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 345195 згідно умов якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Згідно із п. 1.2. договору, під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовленні цим договором, сторони зобов`язуються керуватись Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду», «Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатаціх теплових установок і мереж» та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Відповідно до розділу 8 договору, розбіжність та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішується шляхом проведення переговорів, листуванням або укладанням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу (п. 8.1.). У разі неможливості досягти згоди сторони маюить право звернутись до суду для вирішення спільного питання (п. 8.2.).

Розділом 10 договору визначено, що цей договір діє з 01.02.10 до 01.02.11 (п. 10.1.). Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.2.). … Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії такого договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4.).

Додатком 1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 визначено, що вказаний договір укладено для об`єктів розташованих за адресами:

- м. Запоріжжя, АДРЕСА_2;

- м. Запоріжжя, АДРЕСА_1.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.01.10 № 25068162, власником будівлі літ. А, А3 за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_4 є Курцикідзе Євгеній Геннадійович , форма власності - приватна, розмір частки 1/1.

У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.13 № 3915307, нежитлове приміщення підвалу та 1-го поверху літ. А1, А2 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 297,6 кв.м. належить Курцикідзе Євгенію Геннадійовичу , форма власності - приватна, розмір частки 1/1.

Листом від 12.11.21 № 5998/42-9031 концерн «МТМ», розглянувши звернення ФОП Курцикідзе Є.Г. за вих. від 02.11.21, повідомив останньому наступне (дослівно):

«… Між Концерном «МТМ» та ФОП Курцикідзе Є.Г. укладено договір №345195 на нежитлові приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Нежитлове приміщення, загальною йлощею 658,9 кв.м. по АДРЕСА_1, знаходиться в окремо розташованій будівлі, але підключеная до централізованого опалення виконано в підпалі житлового будинку по

АДРЕСА_4 , що відсутність опалювальних приладів у окремих приміщеннях - це результат порушення вимог технічної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж та порушення порядку теплопостачання будинку.

Також повідомляємо, що по нежитловому приміщенню ФОП Курцикідзе, за адресою АДРЕСА_3 , проходять внутрішньобудинкові трубопроводи системи опалення будинку. Тобто вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

Слід зауважити, що внутрішньобудинкові трубопроводи належать на правах власності всім власникам/співвласникам житлових та нежитлових приміщень будинку. Об`єкт теплопостачання це житловий будинок, тобто всі, без виключення, власники /співвласники, які знаходяться в житловому будинку є споживачами послуг з централізованого теплопостачання.

Відповідно до п. 1.4.6. «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

На підставі вище наведеного, Вам необхідно відновити систему теплопостачання відповідно у нежитловому приміщенні.

Щодо відключення від послуги з централізованого опалення.

Процедура відключення споживачів від централізованого опалення (далі - ЦО) та/або гарячого водопостачання (далі - ГВП) регламентується наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 169 «Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води» (далі - Порядок №169), Законом України №2189-VІІІ від 09.12.2017р. «Про житлово-комунальні послуги».

Діючим законодавством передбачається можливість відключення від ЦО та/або ГВП будівлі, житлового будинку в цілому (у т.ч. багатоквартирного будинку та будинку садибного типу з двома чи більше квартирами) за рішенням загальних зборів та за згодою власників (співвласників) житлового будинку, відповідно до Порядку 169.

Хочемо наголосити, що відключення квартир та нежитлових приміщень у будинках від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) без дотримання встановленого Порядку не допускається.

Щодо розірвання договору № 345195.

У відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (надалі Закон) прийняті постанови Кабінетом Міністрів України (надалі - Постанова) про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг та оприлюднені на сайті https://zakon.rada.gov.ua/, а саме Постанова від 08.09.2021р. №1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від, 21 серпня 2019 р. № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та Постанова від 08.09.2021р. №1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 Про ствердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про падання послуги з постачання гарячої води».

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону договори про надання комунальних послуг укладені раніше, втрачають чинність з дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Тому з 01.11.2021 року з ФОП Курцикідзе Є.Г. за адресою АДРЕСА_1 укладено індивідуальний договір про падання послуги з постачання теплової енергії №73202261.

Згідно з вищенаведеним, пропонуємо Вам ознайомитись з текстом договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуг Концерну «МТМ». …».

ФОП Курцикідзе Є.Г. листом № 01/2022ТМ від 11.01.22 просив концерн «МТМ» (дослівно):

«- від`єднати мене від теплопостачання та ГВП, розірвати укладений між нами Договір у відповідності до Вашої попередньої вимоги, вимог Закону, моєї згоди та клопотання, та умов п.10.2; п.10.4 зазначеного Договору, в частині надання послуг теплопостачання та ГВП за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_4;

- надати передбачені Договором №345195 від 01 Лютого 2010 року рахунки щодо Будівлі літ. А1/А2 приміщень 66 та 68 по АДРЕСА_2;

- анулювати безпідставні рахунки;

- виправити технічну помилку за якою у Вас є наявна інформація про існування невідомих мені договорів вказаних у зазначених рахунках, або надати копії цих договорів для подальшого вирішення питань щодо їх дійсності та оскарження.

Прошу також не виставляти нових рахунків, що не відповідають укладеному між нами Договору №345195 від 01 Лютого 2010 року, для недопущення накопичення помилкових документів у документообороту Вашого та мого підприємства.».

Листом за вих. від 11.02.22 № 13351/42-353 концерн «МТМ» повідомив ФОП Курцикідзе Є.Г., що на підставі ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14, п. 3 розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанов КМУ від 08.09.21 № 1022, № 1023, станом на 01.11.21 раніше укладений з концерном «МТМ» договори припинили свою дію, а індивідуальні договори на послуги з постачання теплової енергії є укладеними за наступними адресами, а саме:

- договори № 73202251, № 73202252 - АДРЕСА_2 нежитлові приміщення ФОП Курцикідзе Є.Г., площею 469,3 м.кв.;

- договори № 73202261, № 73202262 - АДРЕСА_1, нежитлове приміщення ФОП Курцикідзе Є.Г., площею 658,9 м.кв.

ФОП Курцикідзе Є.Г. листом № 02/2022ТМ від 30.06.22 просить концерн «МТМ» (дослівно):

«- від`єднати мене від теплопостачання та ГВП, розірвати укладений між нами Договір у відповідності до Вашої попередньої вимоги, вимог Закону, моєї згоди та клопотання, та умов п.10.2; п.10.4 зазначеного Договору, в частині надання послуг теплопостачання та ГВП за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_4;

- надати передбачені Договором №345195 від 01 Лютого 2010 року рахунки щодо Будівлі літ. А1/А2 приміщень 66 та 68 по АДРЕСА_2;

- анулювати безпідставні рахунки;

- виправити технічну помилку за якою у Вас є наявна інформація про укладання договорів № 73202251, 73202252, 73202261, 73202262.

Прошу також не виставляти нових рахунків, що не відповідають укладеному між нами Договору №345195 від 01 Лютого 2010 року, для недопущення накопичення помилкових документів у документообороту Вашого та мого підприємства.».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі надані у справу докази та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 13 Господарського кодексу України (далі ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами (ст. 73 ГПК України) є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків(ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що згідно із вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.19 у справі № 910/6642/18.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.18 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.18 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.19 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.20 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Згідно із положеннями ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судочинство у господарських судах, зокрема, здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. Зокрема, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суть спору в даній справі полягає у визнанні недійсним одностороннього правочину, який оформлений листом/повідомленням від 11.02.22 № 13354/42-353 про припинення дії в цілому договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 та визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 між ФОП Курцикідзе Є.Г. та концерном «МТМ» укладеним/діючим.

Статтею 215 ЦК України унормовано, що підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен вчинятися у формі, встановленої законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам і інтересам їхніх малолітних, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу Україні (далі УК України), зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно із ст. 651 ЦК Україні, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Проаналізувавши умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195, судом встановлено, що сторони визначили термін дії та випадки припинення дії договору - у випадках передбачених пунктом 10.2. вказаного договору.

Як вже зазначалось вище в тексті цього рішення, в листі за вих. від 11.02.22 № 13351/42-353 концерн «МТМ» повідомив ФОП Курцикідзе Є.Г., що на підставі ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14, п. 3 розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанов КМУ від 08.09.21 № 1022, № 1023, станом на 01.11.21 раніше укладений з концерном «МТМ» договір припинив свою дію, а індивідуальні договори на послуги з постачання теплової енергії є укладеними за наступними адресами, а саме:

- договори № 73202251, № 73202252 - АДРЕСА_2 нежитлові приміщення ФОП Курцикідзе Є.Г., площею 469,3 м.кв.;

- договори № 73202261, № 73202262 - АДРЕСА_1, нежитлове приміщення ФОП Курцикідзе Є.Г., площею 658,9 м.кв.

Отже, сам по собі лист/повідомлення за вих. від 11.02.22 № 13351/42-353, який позивач просить визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки не тягне за собою набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків для сторін у цій справі.

Щодо визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195 між ФОП Курцикідзе Є.Г. та Теплопостачальною організацією концерн "МТМ" укладеним/діючим, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають, обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг (із врахуванням вказаних положень Закону відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а позивач є їх споживачем).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і ст.ст. 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Приписами ст. 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

При цьому, приписами ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.21 № 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830», внесено до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.19 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507) відповідні зміни.

Згідно із п. 1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

У відповідності до п. 4 вказаних Правил, послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.

Пунктом 6 вказаних Правил визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам:

- за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача;

- за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.21 № 1023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.19 № 1182» до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.19 № 1182 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 14, ст. 550) внесено відповідні зміни.

Згідно із п. 1 Правил надання послуги з постачання гарячої води, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання гарячої води (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання гарячої води (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем гарячої води, порядок оплати.

У відповідності до п. 4 вказаних Правил, послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір), та вимогами цих Правил.

Як встановлено судом 02.10.21 на виконанн вимог Законоу України "Про житлово-комунальні послуги" концерном «МТМ» на офіційному сайті розмістив типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Згідно п. 1 вказаного договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу (споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п. 2 договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті концерну «Міські теплові мережі» http://teploseti.zp.ua.

Пунктом 3 такого індивідуального договору обумовлено, що виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на сайті концерну «Міські теплові мережі» http://teploseti.zp.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.18 № 130.

Відповідно до п. 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, у відповідності до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (між концерном «МТМ» та ФОП Курцикідзе Є.Г. щодо нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 площею 469,3 м. кв. та по АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі) набрав чинності з 01.11.21, а раніше укладений договір (в розумінні суду договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.10 № 345195) втратив чинність.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Поряд з цим, з підстав наведених вище в тексті цього рішення, докази та аргументи викладені позивачем в позовній заяві в цій справі залишаються судом без задоволення оскільки останнім не доведено порушення норм чинного законодавства з боку відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачені судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 14.12.2022.

Суддя В.Л. Корсун