Рішення № 107862872, 30.11.2022, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1308/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Висоцька О.М. - заступник директора з організації та планування

перевезень, наказ № 49 від 07.11.2022 та довіреність №83 від 07.11.2022,

від відповідача: Кулик О.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №100

від 13.01.2022,

Орлова Т.Я. - начальник відділу персоніфікованого обліку пільгових

категорій населення, довіреність № 101 від 13.01.2022,

від третьої особи: Окунь О.М. - начальник юридичного відділу,

довіреність №02-2-16/22 від 04.01.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837"

до Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради

про стягнення 670157,05 грн.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 670157,05 грн. компенсації витрат, понесених у зв`язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення за 2017 рік згідно Договору № 1 від 23.01.2017 про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету.

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на те, що протягом 2017 року надавали позивачу послуги з перевезення населення на пільговій основі на суму 670157,05 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок коштів з місцевого бюджету, про що свідчать розрахунки необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських маршрутах м. Бердичева.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

12.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній позов не визнав, відзначив, що в межах бюджетних асигнувань здійснило відшкодування витрат, які ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" понесло, надаючи послуги по перевезенню пільгових категорій пасажирів протягом 2017 році.

Також 12.01.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 12.01.2020 Бердичівську міську раду (13301, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Центральна, 1) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

29.01.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої наполягав на тому, що не можливо ставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету з посиланням на судову практику.

29.01.2021 від позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду за захистом порушеного права з посиланням на введення карантину для запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19". Також позивач зазначив, що працівники змушені були йти у відпустки, що негативно вплинуло не лише на фінансовий стан підприємства, а на можливість належним чином виконувати трудові обов`язки, в тому числі подання позовної заяви.

26.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача за вх. № 02-44/357/21 про призначення у справі судової експертизи.

11.03.2021 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, відповідно до яких Бердичівська міська рада просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.03.2021 клопотання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердичівської міської ради (вх. №02-44/357/21 від 26.02.2021) про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі № 906/1308/20 судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертній установі - Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( 10014, м. Житомир, вул. Театральна, 17/20). На вирішення судового експерта поставлено наступне питання:

- чи підтверджується документально розмір виручки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" у касі в сумі:

134 769,00 грн. за січень 2017 року;

127 119,00 грн. за лютий 2017 року;

151 041,00 грн. за березень 2017 року;

137 640,00 грн. за квітень 2017 року;

120 150,00 грн. за травень 2017 року;

156 608,00 грн. за червень 2017 року;

156 160,00 грн. за липень 2017 року;

151 000,00 грн. за серпень 2017 року;

175 556 грн. за вересень 2017 року;

212 310,00 грн. за жовтень 2017 року;

219 725,00 грн. за листопад 2017 року;

194 235,00 грн. за грудень 2017 року;

від перевезення платних пасажирів транспортними засобами пасажиромісткість більше 23 посадочних місць за маршрутами:

№1-А "Залізничний вокзал - пл. Сєдлєцька",

№ 8-А "Соборна площа - нове кладовище",

№4 "Соборна - площа - Залізничний вокзал ( пішохідний міст) - вул. Газопровідна",

№7 "Соборна площа - Елінг - Залізничний Вокзал",

№8 "Соборна площа - Новосілки",

№ 6 "Червона гора - пл. Сєдлєцька"

відповідно до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах від 12.07.2013 за №№ 24, 25, 26 укладених між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837".

Також даною ухвалою провадження по справі №906/1308/20 було зупинено на час проведення судової експертизи.

20.08.2021 до суду надійшов висновок експерта за результатом проведення судово-економічної експертизи у справі № 906/1308/20.

Ухвалою суду від 03.09.2021 провадження у справі № 906/1308/20 поновлено з 23.092021 та призначено підготовче засідання.

23.09.2021 в судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 02-44/1633/21 від 23.09.2021).

В ході розгляду справи в судовому засіданні 14.01.2022 судовий експерт Дайнеко О.В. надала письмові пояснення стосовно проведеної експертизи, відзначила, що експертиза проводилась за наявними у експерта документами. Також експерт пояснила, що в перевезеннях були задіяні транспортні засоби, в яких менше 23 посадочних місць, а за них відповідач не зобов`язаний компенсувати витрати, тому суми за такі маршрути мають бути відмінусовані.

17.02.2022 до суду надійшов оригінал клопотання про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

04.10.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство 11837", та поштовим зв`язком від Управління сім`ї та соціального захисту надійшли листи, якими повідомлено погоджену сторонами суму компенсації - 624857,05 грн.

Ухвалою від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, просила суд врахувати доводи заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проси застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи підтримала позицію відповідача.

В контексті поданих позивачем заяв про збільшення позовних вимог, а в послідуючому заяви про залишення згаданої заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Отже, з урахуванням вищенаведених положень законодавства, суд, застосовуючи аналогію закону, вважає за необхідне залишити заяву (вх. № 01-44/1633/21 від 23.09.2021) про збільшення позовних вимог без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2017 між Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради (платник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" (перевізник) укладено договір №1 про розрахунки та перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок коштів місцевого державного бюджету (а.с. 7-8).

Даний договір регламентує взаємовідносини між сторін щодо здійснення розрахунків за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок коштів місцевого бюджету на міських маршрутах загального користування, вказаних у п.п. 1.1. п. 1 договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах від 12 липня 2013 року № 24, 25, 26, укладених між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837" на період з 16 серпня 2013 року до 15 серпня 2018 року (п.п. 1.1. договору).

Як передбачено п.п. 2.1.1., 2.1.3. п. 2 вказаного договору, перевізник забезпечує на міських маршрутах загального користування, вказаних в п.п. 1.1. п. 1. договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах від 12 липня 2013 року № 24, 25, 26, укладених між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівське АТП-11837", перевезення пільгової категорії пасажирів (п.п. 2.1.1. договору).

Подає щомісячно, не пізніше 6 числа, платнику розрахунок необхідної суми компенсації за проїзд пільгової категорії пасажирів на маршрутах у відповідності до рішення виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 25.01.2016 № 10 "Про затвердження Порядку обліку витрат та відшкодування транспортним підприємствам за пільговий проїзд окремих категорій громадян" та несе персональну відповідальність за дану інформацію (п.п. 2.1.3. договору).

Платник, в свою чергу, відповідно до п.п. 2.2. договору забезпечує протягом 3 днів перевірку поданого перевізником розрахунку необхідної суми компенсації за проїзд пільгової категорії пасажирів на маршруті і складає акт звіряння розрахунків в межах бюджетних призначень на 2017 рік, які визначені для даного перевізника.

Також платник здійснює розрахунки з перевізником у п`ятиденний термін після отримання відповідного фінансування в межах обсягу затверджених асигнувань на ці цілі. У разі скорочення (збільшення) обсягу затверджених асигнувань вживає заходи щодо приведення договірних зобов`язань з перевізником та обсягів бюджетних зобов`язань у відповідності до уточнених обсягів бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.п. 3.1. договору сторони несуть відповідальність за недотримання умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що відповідно до положень п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, а саме: з 01.01.2017 по 31.122017.

В ході виконання даного договору сторони уклали додаткові угоди за №, № 1 від 23.01.2017, № 2 від 07.02.2017, № 3, № 4 від 05.04.2017, № 5 від 25.10.2017, № 6, № 7 від 15.12.2017, № 8 (а.с. 7-16 том 1), якими визначили суму договору, зокрема:

- за додатковою угодою № 1 сума договору від 23.01.2017 складає 228690,00 грн.,

- за додатковою угодою № 2 сума договору від 23.01.2017 складає 239889,00 грн.,

- за додатковою угодою № 3 сума договору від 23.01.2017 складає 466161,00 грн.,

- за додатковою угодою № 4 сума договору від 23.01.2017 складає 500923,92 грн.,

- за додатковою угодою № 5 сума договору від 23.01.2017 складає 808723,92 грн.,

- за додатковою угодою № 6 сума договору від 23.01.2017 складає 855268,92 грн.,

- за додатковою угодою № 7 сума договору від 23.01.2017 складає 1014411,68 грн.,

- за додатковою угодою № 8 сума договору від 23.01.2017 складає 1320524,95 грн.

Разом з тим, позивач зазначив, що договорами не визначено порядок та умови розрахунку за перевезення пільгової категорії пасажирів по 12 маршруту та використання транспортних засобів, в яких кількість сидячих місць для пасажирів менше 21, загальна сума прийнятих відповідачем до обліку коштів за договором становить 670157,05 грн., що підтверджується розрахунками необхідної компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах по ТОВ "Бердичівське АТП - 11837", в тому числі: за січень 2017 року витрати за перевезення пільгових категорій населення становить 159960,00 грн., за лютий - 155940,00 грн., за березень - 169839,00 грн., за квітень - 177258,00 грн., за травень - 144384,00 грн., за червень - 189256,00 грн., за липень - 180052,00 грн., за серпень - 195388,00 грн., за вересень - 168025,00 грн., за жовтень - 158115,00 грн., за листопад - 154675,00 грн., грудень - 137790,00 грн.

Як зазначалося раніше, згідно ухвали суду від 16.03.2021 проведено судово-економічну експертизу та надано наступну відповідь:

1) Документально розмір виручки ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" по каті за 2017 рік:

134769,00 грн. за січень 2017 року;

127119,00 грн. за лютий 2017 року;

151041,00 грн. за березень 2017 року;

137640,00 грн. за квітень 2017 року;

120150,00 грн. за травень 2017 року;

156608,00 грн. за червень 2017 року;

156160,00 грн. за липень 2017 року;

151000,00 грн. за серпень 2017 року;

175556,00 грн. за вересень 2017 року;

212310,00 грн. за жовтень 2017 року;

219725,00 грн. за листопад 2017 року;

194235,00 грн. за грудень 2017 року.

Від перевезення платних пасажирів транспортними засобами пасажиромісткість більше 23 посадочних місць за маршрутами:

№1-А "Залізничний вокзал - пл. Сєдлєцька",

№ 8-А "Соборна площа - нове кладовище",

№4 "Соборна - площа - Залізничний вокзал ( пішохідний міст) - вул. Газопровідна",

№7 "Соборна площа - Елінг - Залізничний Вокзал",

№8 "Соборна площа - Новосілки",

№ 6 "Червона гора - пл. Сєдлєцька"

відповідно до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах від 12.07.2013 за №№ 24, 25, 26 укладених між Управлінням житлово-комунального господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" не підтверджуються та в межах наданих документів підтверджуються в сумах:

114837,00 грн. за січень 2017 року;

108975,00 грн. за лютий 2017 року;

127443,00 грн. за березень 2017 року;

122844,00 грн. за квітень 2017 року;

106431,00 грн. за травень 2017 року;

133448,00 грн. за червень 2017 року;

132472,00 грн. за липень 2017 року;

133892,00 грн. за серпень 2017 року;

155772,00 грн. за вересень 2017 року;

152225,00 грн. за жовтень 2017 року;

177395,00 грн. за листопад 2017 року;

156545,00 грн. за грудень 2017 року.

Причини розбіжностей за весь період полягає в тому, до розрахунку були надані копії квитково-касових листів з урахуванням маршруту №12, який не був зазначений в ухвалі суду від 16.03.2021.

Крім цього, суд вважає за необхідне додати, що в ході розгляду справи від сторін надійшли уточнені та погоджені ними розрахунки суми компенсації за пільговий проїзд (а.с. 236-243), якими погоджено суму в розмірі 624857,05 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, відповідно до с. 86 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").

За змістом ст. 31 цього Закону відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Згідно з положеннями частин 1, 2, 4 ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом ч. 2 ст. 29 цього Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

При цьому, право позивача на отримання компенсації вартості послуг перевезення міським автомобільним транспортом, наданих пасажирам - пільговим категоріям громадян, підлягає захисту, незважаючи на те, що видатки на ці потреби перевищили розмір бюджетних асигнувань. Такі фінансові зобов`язання держави виникли з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з виконавцями послуг, зокрема, послуг із перевезення таких категорій громадян.

Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення ЄСПЛ). У п. 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17 та №905/74/18 від 07.12.2018р.

Крім цього, слід відзначити, що відповідач в ході розгляду справи просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності відносно вимог щодо стягнення заборгованості за період з січня 2017 року до жовтня 2017 року (включно).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки..

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає за необхідне відзначити, що позивач звернувся до суду з даним позовом 30.10.2020, про що свідчить поштовий конверт (а.с. 57 том 1).

Предметом спору у даній справі є заборгованість з січня по грудень 2017 року.

Отже, враховуючи 3-річний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з виплати компенсацій, суд відзначає, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з листопада 2017 року до грудня 2017 року в сумі 283465,00 грн.

Тобто вимога щодо стягнення заборгованості по виплаті компенсації витрат, понесених у зв`язку з пільговим перевезенням населення підлягає частковому задоволенню в сумі 283465,00 грн. В задоволенні вимоги в сумі 386692,05 грн. суд відмовляє.

Клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з позовом за захистом порушеного права з посиланням на введення карантину для запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 р. на всій території України встановлено карантин. З 2020 року Урядом вводились різного роду обмеження, в залежності від рівня захворюваності.

Проте, суд відзначає, що право на пред`явлення позову виникло у позивача ще в 2018 році, тобто за два роки до встановлення карантину і саме ця обставина жодним чином не може являтися причиною пропуску строку позовної давності.

З огляду на вищевказане, суд вважає клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з позовом за захистом порушеного права таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 283465,00 грн. компенсації витрат, понесених у зв`язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення за 2017 рік обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання про вирішення питання щодо повернення судового збору в сумі 7389,25 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 10936 від 22.09.2021 (а.с. 210-213 том 2), суд відзначає наступне.

Згадана сума судового збору сплачена за подачу заяви (вх. № 01-44/1633/21 від 23.09.2021) про збільшення позовних вимог.

Разом з тим, згадану заяву, як зазначалося раніше, залишено судом без розгляду за заявою позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, враховуючи наведені вище норми законодавства, суд відзначає, що в даному випадку повернення судового збору не являється можливим, тому в задоволенні клопотання про повернення судового збору в сумі 7389,25 грн. господарський суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління сім`ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради (13306, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 83, код ЄДРПОУ 03192810)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Варварівська, 4, код ЄДРПОУ 03116751) 283465,00 грн. компенсації витрат, понесених у зв`язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення за 2017 рік та 4251,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.12.22

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек.)

4- третій особі - Бердичівській міській раді (13301, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Центральна, 1 (рек.)