Рішення № 107862743, 14.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3407/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради, с. Китайгород Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 186 375,01 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради заборгованості у сумі 186375,01 грн, з яких: 138559,91 грн - основний борг, 20461,32 грн - пеня, 24939,42 грн - інфляційні втрати, 2414,36 грн - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати природного газу, поставленого йому позивачем протягом листопада - грудня 2021 року на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Ухвалою суду від 11.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

25.10.2022 на адресу суду засобом поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ним вживались усі можливі заходи щодо недопущення виникнення заборгованості за спожитий природний газ.

В обґрунтування заперечень проти позову позивач посилається на те, що у грудні 2021 року ним було підготовлено та направлено на адресу позивача лист від 15.12.2021 № 1114, в якому зазначалося про відсутність можливості без суми спожитого газу за грудень 2021 року зареєструвати договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" з метою завершення бюджетного періоду та взяття відповідних бюджетних зобов`язань. Виконавчий комітет просив позивача надати акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року до кінця бюджетного року та зазначив, що у січні 2022 року не зможе оплатити цей акт в органах казначейства, не маючи відповідних кошторисних призначень, фактичної кредиторської заборгованості за оплату природного газу та договору постачання природного газу з позивачем на 2022 рік. Однак, відповіді на вказаний лист від позивача не надійшло.

За твердженням відповідача, акти приймання-передачі природного газу він отримав у січні 2022 року, але не зміг зареєструвати їх в органах казначейства у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на цей вид витрат, відсутністю фактичної кредиторської заборгованості за оплату природного газу та договору постачання природного газу з позивачем на 2022 рік.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236" (далі постанова Кабінету Міністрів України № 1102).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Виконавчий комітет Китайгородської сільської ради (далі відповідач, споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 31.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС від 30.06.2022 № ТОВВИХ-22-6922 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MYJW002 (а.с. 53 - 68);

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10) (а.с. 83 - 110);

- відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MYJW002 (у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС) (а.с. 70).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Так, відповідно до підпункту 4.2 розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3 договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2. договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

Пунктом 8.2 договору сторони встановили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, в розмірі фактичних збитків постачальника.

У пункті 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Відтак, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача Виконавчий комітет Китайгородської сільської ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу 56XS00015MYJW002 (пункт 254 форми 10, а.с. 105).

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102).

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня - листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна - 16,8 грн за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Роздруківка надана позивачем (а.с. 34 - 45). Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача від 07.02.2022 (а.с. 46-47).

На виконання договору позивач поставив відповідачу природний газ у листопаді 2021 року в об`ємі 4,55394 тис.куб.м на загальну суму 76506,19 грн та у грудні 2021 року в об`ємі 2,84413 тис.куб.м на загальну суму 138559,91 грн (акт приймання-передачі природного газу № 18009 за листопад 2021 року та коригуючий акт № 23807 до нього, акт приймання-передачі природного газу № 30696 за грудень 2021 року) (а.с. 21, 28, 29).

Відповідно до пункту 4.3 договору позивачем направлялися на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу № 30838 за період 1-30 листопада 2021 року на суму 76506,19 грн та № 1326 за період з 1-31 грудня 2021 року на суму 138559,91 грн (а.с. 22 - 27; 30-33).

З огляду на положення пункту 4.4 договору відповідач мав оплатити вартість спожитого природного газу в листопаді 2021 року не пізніше 31.12.2021, а у грудні 2021 року не пізніше 31.01.2022.

Відповідач свої грошові зобов`язання за договором виконав лише частково, сплативши 29.12.2021 постачальнику "останньої надії" 76506,19 грн вартості природного газу за листопад 2021 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 01.10.2021 по 29.08.2022 (а.с. 79).

Відтак, на оплаченим залишився рахунок за спожитий відповідачем у грудні 2021 року природний газ у сумі 138559,91 грн.

З метою досудового врегулювання спору 23.06.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, яка залишена ним без відповіді та задоволення. (а.с. 76 - 82).

Наявна заборгованість і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з постачанням позивачем відповідачу у грудні 2021 року природного газу та виконанням/невиконанням останнім обов`язку щодо його повної оплати в межах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" за фактом споживання відповідачем природного газу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка відповідачу у період із листопада по грудень 2021 року природного газу на суму 215066,10 грн підтверджується належними й допустимими доказами.

Виходячи зі змісту пункту 4.4 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати спожитого протягом спірного періоду природного газу є таким, що настав.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем заборгованості за спожитий у грудні 2021 року природний газ у сумі 138559,91 грн.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 138559,91 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 20461,32 грн за порушення строку оплати спожитого відповідачем у грудні 2021 року природного газу, розрахована за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 із заборгованості в сумі 138559,91 грн, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у той час.

За результатом перевірки розрахунку порушень не встановлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 24939,42 грн за період з лютого по серпень 2022 року та 3% річних у сумі 2414,36 грн за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 розраховані із заборгованості в сумі 138559,91 грн за спожитий у грудні 2021 року природний газ.

Перевіркою розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, підстав для їх зменшення судом не встановлено.

Заперечення відповідача проти позову в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спожитий у грудні 2021 року природний газ, постачання якого здійснено на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

При цьому відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Така правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

Європейський Суд з прав людини, практика якого в силу приписів Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов`язковою для застосування судами як джерело права, також неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тому обставини, наведені відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань за публічним договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Відтак, позовні вимоги є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2795,63 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 186375,01 грн, з яких: 138559,91 грн основний борг, 20461,32 грн пеня, 24939,42 грн інфляційні втрати, 2414,36 грн 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради (51030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Китайгород, вулиця Китайгородська, буд. 11; ідентифікаційний код 41826716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) основний борг у сумі 138559,91 грн, пеню в сумі 20461,32 грн, інфляційні втрати в сумі 24939,42 грн, 3% річних у сумі 2414,36 грн, судовий збір у сумі 2795,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2022.

Суддя І.І. Колісник