Рішення № 107857945, 14.12.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3930/22

Провадження № 2/752/5801/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконними та скасування наказу та рішення Наглядової ради, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» від 16-17 грудня 2021 року, оформлене протоколом № 29, з питання порядку денного № 34 Щодо службового розслідування щодо можливого недодержання працівниками Департаменту комплаєнс-контролю процедури системи управління ризиками та контролю за дотриманням норм (комплаєнс) банку та наказів В.о. Голови правління Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 2147-к від 20.12.2021 року, № 2174-к від 24.12.2021 року, № 67-к від 20.01.2022 року щодо обмеження прав доступу ОСОБА_1 на період службового розслідування. В обґрунтування позову зазначено наступне.

З квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 працює на посаді директора Департаменту з комплаєнс-контролю АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Протягом 16-17 грудня 2021 року Наглядова рада АТ «Державний експортно-імпортний банк України» прийняла рішення про проведення службового розслідування щодо можливого недотримання працівниками Департаменту комплаєнс-контролю банку процедури системи управління ризиками і контролю за дотриманням норм (комплаєнс) банку та погодила відсторонення позивача від роботи шляхом обмеження доступу до ресурсів та приміщень банку до завершення службового розслідування.

На виконання вказаного рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України», 20 грудня 2021 року В.о. Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» видав наказ № 2147-к «Про обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 », яким позивачу обмежили права доступу до службових приміщень банку, службових інформаційних ресурсів та сервісів автоматизованих систем банку на період з 20 грудня 2021 року по 24 грудня 2021 року.

24 грудня 2021 року В.о. Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» видав наказ № 2175-к «Про подовження обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 », яким подовжено дію наказу № 2147-к від 20.12.2021 року до завершення службового розслідування.

20 січня 2022 року В.о. Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» видав наказ № 67-к «Про подовження обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 », яким подовжено дію наказу № 2147-к від 20.12.2021 року на період до прийняття Наглядовою радою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» окремого рішення про припинення дії рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (протокол від 16-17.12.2021 року № 29).

Позивач вважає зазначені рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 16-17.12.2021 року та накази В.о. Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» незаконними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на порушення відповідачем ст. 46 КЗпП України щодо відсторонення його від роботи на період службового розслідування.

Крім того, позивач наголошує, що обставини щодо яких відповідач провів службове розслідування вже були предметом попереднього службового розслідування, за результатами якого був складений акт про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги незаконне відсторонення позивача від роботи на період службового розслідування, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2022 року у справі було відкрито провадження, витребувано від відповідача докази та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2022 року розгляд справи призначено у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.09.2022 року закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила в позові відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу В.о. Голови правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 2147-к від 20.12.2021 року «Про обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 » директору Департаменту з комплаєнс-контролю Бакуменку Д.Ю. обмежено право доступу до службових приміщень АТ «Державний експортно-імпортний банк України», інформаційних ресурсів та сервісів автоматизованих систем АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на період з 20.12.2021 року по 24.12.2021 року.

Підставою для винесення зазначеного наказу стало рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України», оформлене протоколом від 16-17.12.2021 року № 29, щодо проведення службового розслідування у зв`язку з недодержанням працівниками Департаменту комплаєнс-контролю процедури системи управління ризиками та контролю за дотриманням норм (комплаєнс) банку під час здійснення контролю за діяльністю компаній, пов`язаних із громадянином ОСОБА_3 , під час визначення ризиків ділових відносин, викладених в Алгоритмі проведення оцінки ризиків ділових відносин (фінансових операцій без встановлення ділових відносин) з клієнтами АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та критерії ризику в редакції згідно з наказами Голови Правління від 05.10.2020 року № 438 та від 14.07.2021 року № 207.

Відповідно до п.п. 5 п. 11 Положення про наглядову раду АТ «Державний експортно-імпортний банк України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 646, на Наглядову раду АТ «Державний експортно-імпортний банк України» покладено відповідальність за функціонування та контроль ефективності системи внутрішнього контролю, системи управління ризиками та контроль за дотриманням норм (комплаєнс) банку.

Профільним структурним підрозділом банку, який відповідає за забезпечення контролю за комплаєнс-ризиком, що виникає у взаємовідносинах банку з клієнтами та контрагентами, з метою запобігання участі та/ або використання банку в незаконних операціях є Департамент з комплаєнс-контролю банку (п. 2.4. Положення про Департамент з комплаєнс-контролю АТ «Державний експортно-імпортний банк України»).

Основні функції Департаменту з комплаєнс-контролю банку, який очолював позивач, наступні: вжиття заходів стосовно належної перевірки клієнтів та їх фінансової діяльності, проведення посилених заходів з належної перевірки клієнтів, у тому числі з урахуванням ризик-орієнтованого підходу та здійснення перевірки справ з юридичного оформлення рахунків клієнтів з метою контролю за процедурами, процесами забезпечення відповідності діяльності банку вимогам чинного законодавства України, в т.ч. з питань фінансового моніторингу (п. 2.23 Положення); аналіз документів у випадках виявлення ризикових фінансових операцій або наявності індикатора (-ів) ризикової фінансової операції (установлених НБУ ознак чи сукупності ознак фінансових операцій, учасників фінансових операцій та їх намірів/ дій, що дають змогу виявляти ризикові фінансові операції), вивчення фінансової діяльності клієнтів, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність та/або операції з купівлі/перерахування іноземної валюти, а також діяльності їх контрагентів з метою виявлення ризикових фінансових операцій (п. 2.25 Положення).

З огляду на вищезазначене, саме Наглядова рада АТ «Державний експортно-імпортний банк України» наділена повноваженнями контролю виконання працівниками Департаменту з комплаєнс-контролю вимог внутрішніх нормативних документів щодо належного моніторингу фінансових операцій клієнтів банку та проведення оцінки ризиків ділових відносин з клієнтами банку, а тому може і повинна надавати оцінку діям таких працівників у випадку наявності інформації про можливі порушення банком вимог фінансового моніторингу.

Вказані функції Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» за своєю суттю передбачають право застосовувати необхідні та достатні заходи для уникнення або припинення можливих порушень банком норм (комплаєнс), в тому числі працівниками профільного структурного підрозділу банку - Департаменту з комплаєнс-контролю.

Керуючись вищезазначеними функціями, 16-17 грудня 2021 року Наглядова рада АТ «Державний експортно-імпортний банк України» прийняла рішення про проведення службового розслідування щодо можливого недотримання працівниками Департаменту з комплаєнс-контролю процедури системи управління ризиками і контролю за дотриманням норм (комплаєнс) банку (протокол № 29).

Крім того, вказаним рішенням Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» відповідач обмежив позивачу, як керівнику Департаменту з комплаєнс-контролю, права доступу до корпоративної електронної пошти, документів та службових приміщень банку на період до завершення службового розслідування, переслідуючи мету недопущення продовження можливих порушень банком неналежного моніторингу фінансових операцій клієнтів банку та проведення оцінки ризиків ділових відносин з клієнтами банку.

На виконання зазначеного рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» В.о. Голови правління видав наказ № 2147-к «Про обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 » від 20.12.2021 року, яким застосував до позивача заходи обмеження прав доступу до службових приміщень банку, інформаційних ресурсів та сервісів автоматизованих систем банку до 24 грудня 2021 року.

Суд відзначає, що ні вказане рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України», ні виданий на його підставі наказ не містили вказівок зупинити виконання позивачем всіх його посадових обов`язків. Крім того, виходячи зі змісту посадової інструкції позивача, суд вважає, що позивач міг продовжувати виконувати покладені на нього п.п. 2 п. 2.1.1., п.п. 4 п. 2.1.1., п.п. 6 п. 2.1.1., п.п. 4 п. 2.1.2., п. 2.2. посадової інструкції посадові обов`язки, які безпосередньо не пов`язані із знаходженням позивача у приміщенні банку та із доступом до службових інформаційних ресурсів і сервісів автоматизованих систем банку. Відтак, оспорювані у даній справі рішення Наглядової ради та наказ В.о. Голови Правління банку не передбачають відсторонення (див. роз`яснення Управління Держпраці у Хмельницькій області від 12.03.2019 року), а тому, до них не можуть бути застосовані передбачені ст. 46 КЗпП України правила про відсторонення працівника від роботи.

В подальшому такі обмежувальні заходи були подовжені наказом В.о. Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 2175-к від 24.12.2021 року «Про подовження обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 » та наказом № 67-к від 20.01.2022 року «Про подовження обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 », виданим на підставі рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 20.01.2022 року (протокол № 1).

В результаті проведеного службового розслідування призначена комісія дійшла до висновку про неналежне проведення заходів з фінансового моніторингу співробітниками Департаменту з комплаєнс-контролю, зокрема, директором цього Департаменту ОСОБА_1 та рекомендувала Наглядовій раді банку звернутися із заявою до правоохоронних органів щодо неналежних та таких, що можуть мати ознаки кримінального правопорушення, дій позивача.

29 грудня 2021 року результати службового розслідування були оформлені відповідним актом за результатами службового розслідування та затверджені В.о. Голови Правління банку.

28 січня 2022 року рішенням Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (протокол № 3) вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади директора Департаменту комплаєнс-контролю банку з наступного робочого дня після отримання листа НБУ про погодження звільнення.

18 лютого 2022 року, враховуючи отримання відповідачем листа НБУ щодо погодження звільнення ОСОБА_1 , рішенням Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (протокол № 4) внесено зміни до рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 28.01.2022 року (протокол від 17-18.02.2022 року № 3) в частині щодо звільнення позивача.

21 березня 2022 року позивач був звільнений із займаної посади відповідно до наказу Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 288-к від 21.03.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Підставами для винесення зазначеного наказу були: акт за результатами службового розслідування, проведеного на виконання службового розпорядження від 20.12.2021 року № 216, який затверджений В.о. Голови правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 29.12.2021 року, рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 28.01.2022 року (протокол № 3) і від 17-18.02.2022 року (протокол № 4), лист Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 21.12.2021 року до НБУ, лист НБУ до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 08.02.2022 року № 27-0013/11730), рішення НБУ «Про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту з комплаєнс-контролю АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 03.02.2022 року № 20/244-рк», аналіз відповідності ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам та досвіду роботи наявним (вакантним) посадам банку», службова записка від 09.02.2022 року щодо відсутності членства у Первинних профспілкових організаціях АТ «Державний експортно-імпортний банк України», інформація з електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, розміщена на офіційному веб-порталі Пенсійного фонду України станом на 21.03.2022 року.

Позивач вважає, що обмежувальні заходи, застосовані щодо нього протягом службового розслідування є незаконними в силу ст. 46 КЗпП України.

Заперечуючи проти позовних вимог, стороною відповідача вказувалось на те, що застосовані до позивача обмеження прав протягом службового розслідування не є відстороненням від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП України та, крім того, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд бере до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначає Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові по справі № 755/14848/18-ц від 19.01.2022 року порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду - принцип процесуальної економії (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

В ході розгляду справи знайшов своє об`єктивне підтвердження факт припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем станом на дату звернення позивача із позовом у цій справі, що підтверджується наказом Голови Правління АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 288-к від 21.03.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

В той же час, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними та скасування рішення Наглядової ради банку та виданими на його підставі наказами, які регулювали відносини між позивачем та відповідачем протягом проведення службового розслідування щодо дій позивача, тобто протягом періоду перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем.

Аналізуючи докази по справі, норми діючого законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що скасування рішення Наглядової ради АТ «Державний експортно-імпортний банк України», яким відповідач застосовував до позивача ряд обмежень протягом службового розслідування, та видані на підставі цього рішення наказ № 2147-к «Про обмеження прав доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 » від 20.12.2021 року й накази, якими продовжено дію вказаного наказу, не призведе до реального захисту прав й інтересів позивача, оскільки станом на дату звернення із позовом у цій справі трудові відносини між позивачем та відповідачем, на врегулювання яких були прийняті вказанні управлінські рішення, вже припинені.

Виходячи з принципу процесуальної економії, відповідно до якого ефективність позовних вимог треба оцінювати залежно від того, чи призведе їх задоволення до реального захисту права чи інтересу, суд переконаний, що задоволення позовних вимог у цій справі не приведе до відновлення заявленого позивачем порушеного права.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги неефективність обраного позивачем способу захисту у цій справі, який не призведе до поновлення його прав, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконними та скасування наказу та рішення Наглядової ради- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий : Чередніченко Н.П.