Рішення № 10785562, 17.08.2010, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2-125/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі:

головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шишкіна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про дострокове розірвання депозитних договорів, повернення банківських вкладів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди і понесених збитків,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПриватБанк) про дострокове розірвання депозитних договорів, повернення банківських вкладів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди і понесених збитків, де зазначає наступне.

21.08.2008р. між сторонами було укладено договори банківського вкладу №SAMDN25000704132195 (вклад «Стандарт Долгосрочный») та №SAMDN47000704132196 (вклад «Копилка»), згідно з якими відповідач прийняв на себе зобовязання щодо надання позивачу, як клієнту банку, послуг на умовах, що встановлені договором та діючим законодавством України. Позивачем для формування вкладів було передано відповідачу грошові кошти у сумі 7500 доларів США за договором №SAMDN25000704132195 та у сумі 3000 доларів США за договором №SAMDN47000704132196, загальна сума вкладів склала 10500 доларів США.

П.9 договору №SAMDN25000704132195 і п.6 договору №SAMDN47000704132196 передбачена можливість дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника з відповідним повідомленням банка про свій намір не менш ніж за 2 банківські дні до дати розірвання договору. Крім того, п.6 договору №SAMDN47000704132196 передбачає, що при поверненні вкладу за ініціативою вкладника повертається сума вкладу та виплачуються відсотки за неповний термін вкладу.

У листопаді 2008р. у звязку зі складними сімейними обставинами у позивача виникла необхідність скористатися належними їй грошовими коштами, переданими відповідачу, 26.11.2008р. та 08.12.2008р. нею були подані заяви про дострокове повернення сум вкладів. 26.11.2008р. та 09.12.2008р. вона отримала письмові відповіді ПриватБанку, де їй було відмовлено у поверненні вкладів з посиланням на постанову Правління НБУ №413 від 04.12.2008р. «Про окремі питання діяльності банків». Зазначена постанова як нормативно-правовий акт НБУ не існує, оскільки вона не пройшла обовязкової державної реєстрації у Мінюсті і відповідно не набрала чинності.

На думку позивача, відповідачем було грубо та навмисно порушено умови договорів банківського вкладу та норми діючого законодавства України, у відповідності до ст.625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, що складає 220,5 доларів США, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, що складає 52 долари США.

Вкладник за договором банківського вкладу є споживачем банківських послуг, захист його права регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та нормами ЦК України, відповідно до яких виконавець послуг зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі внаслідок недоліків послуг, при цьому відшкодування шкоди не залежить від вини виконавця; у разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки.

У відповідності до ст.32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком встановлених строків виконання доручення клієнта на переказ банк повинен сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором, за розрахунком позивача сума пені становить 630 доларів США.

З вини відповідача позивачем понесено збитки у звязку з неповерненням банківського вкладу. Впродовж багатьох років позивач збирала кошти для придбання житла для її доньки, на даний час родина доньки вимушена мешкати у орендованому помешканні та сплачувати за його оренду 1250грн. щомісяця, сума збитків складає 2100грн., виходячи з суми орендної плати та вартості квартплати і комунальних послуг однокімнатної квартири.

Внаслідок матеріальних проблем та безладдя у сімї позивача виникали сварки, скандали, чого раніше у родині не було, позивач важко переживала ці обставини, у неї виникли систематичні головні та серцеві болі у звязку з нервовим розладом, сталося порушення сну, депресія, підвищення кровяного тиску, що змусило звертатися до лікарів, тобто неправомірними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона визначає сумою 5000грн.

Під час попереднього розгляду справи позивач відмовилась від позову в частині дострокового розірвання депозитних договорів, повернення банківських вкладів та стягнення відсотків, ухвалою суду від 27.07.2009р. (ар.с.49) відмову від частини позову було прийнято і провадження у справі у цій частині закрито.

Під час попереднього та судового розгляду справи позивач двічі збільшувала та уточнювала свої позовні вимоги (ар.с.33-34, 66-68), у кінцевому варіанті просила стягнути з відповідача 34499грн.08коп, з яких 1225грн.21коп. 3 % річних, 7031грн.64коп. сума інфляційних втрат, 14942грн.23коп. сума пені, 6300грн. сума збитків, 5000грн. сума моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов, суду пояснила, що внаслідок неправомірних дій відповідача її сімя опинилась у скрутному матеріальному стані, відповідач на 187 днів затримав повернення вкладів, під час її усних звернень щодо повернення вкладів працівники ПриватБанку принижували її, що призвело до спричинення збитків і моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на існування тимчасової кризової ситуації, висловив думку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 відсотків річних, пені та інфляційних втрат, а також зауважив, що позивачем не доведено спричинення збитків та моральної шкоди внаслідок неправомірних дій ПриватБанку.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надала суду договори банківського вкладу №SAMDN25000704132195 (вклад «Стандарт Долгосрочный») та №SAMDN47000704132196 (вклад «Копилка») (ар.с.12-13,15-17), квитанції про зарахування сум вкладів (ар.с.11,14), свої заяви про дострокове розірвання договорів (ар.с.18,19), відповіді ПриватБанку про відмову у задоволенні заяв позивача з посиланням на заборону НБУ достроково виплачувати грошові кошти за депозитними договорами (ар.с.20,21), договір оренди квартири від 23.06.2008р. (ар.с.24), укладений ОСОБА_3, який є чоловіком її доньки згідно свідоцтв про народження і про шлюб (ар.с.35,36), розрахунок вартості середньої квартплати та комунальних послуг однокімнатної квартири (ар.с.43-44), витяг зі своєї амбулаторної карти, де зафіксовано її звернення до лікарів терапевта і психіатра за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. (ар.с.39-42), довідку про офіційний курс валют станом на 05.06.2009р. (ар.с.73).

Представник відповідача в своїх запереченнях проти позову посилався на помилкове застосування позивачем норм діючого законодавства, що було прийнято судом до уваги.

Так, ст.625 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, з нарахованими позивачем сумами інфляційних втрат та 3% річних погодитись не можна з наступних підстав.

Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.20006р. №519, визначають поняття «інфляція» як знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжуються ростом цін на товари і послуги; індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на послуги та товари, які купує населення, а також є найважливішим показником, який характеризує рівень інфляції. У відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. (з подальшими змінами та доповненнями) обєктами індексації грошових доходів населення є пенсії, стипендії, оплата праці, суми виплат державного соціального страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом та втратою годувальника.

Таким чином, правові підстави для нарахування індексу інфляції на банківський вклад позивача у сумі 10500 доларів США відсутні. До того ж з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США на момент здійснення вкладів позивачем (серпень і вересень 2008р.), який становив відповідно 484.3800грн. і 486.1700грн. за 100 доларів США (ар.с.90,91), та станом на 05.06.2010р., тобто на дату здійснення позивачем розрахунку позовних вимог, який становить 761.19грн. за 100 доларів США (ар.с.73), можна зробити висновок, що знецінювання суми вкладу позивача не відбулося.

Зазначені у ст.625 ЦК України 3 проценти річних, на стягненні яких наполягає позивач, не є неустойкою як мірою відповідальності, а являються платою за користування чужими грошовими коштами. У відповідності до п.1 укладених між сторонами договорів встановлена процентна ставка по вкладах у розмірі 10,5% річних, при поверненні вкладу позивачу були сплачені відсотки у розмірі, передбаченому п.п.9 і 6 договорів, який значно перевищує 3% річних.

Безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення платежу з посиланням на ст.1073 ЦК України і ст.32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки положення зазначених нормативних актів, на думку суду, стосуються банківських операцій щодо руху коштів по рахунках вкладника і не повязані з забезпеченням дострокового розірвання депозитних договорів.

Позовні вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків у вигляді надмірної сплати орендної плати за житло сімєю її доньки позбавлені будь-яких обґрунтувань.

Так, позивач надає розрахунок вартості квартплати та комунальних послуг 1-кімнатної квартири середньою площею 30кв.м і кількістю проживаючих 3 особи (ар.с.44), посилаючись на тарифи комунальних послуг за своє житло у м.Вільногірську Дніпропетровської обл., жила площа якого не зазначена (ар.с.43), що безперечно не може бути підставою для нарахування вартості утримання житла та оплати комунальних послуг за жиле приміщення у м.Дніпропетровську, яке б позивач у майбутньому могла придбати для родини своєї доньки.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права; моральна шкода полягає, у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи. Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Крім того, у відповідності до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру моральної шкоди, яку позивач вимагає відшкодувати за рахунок відповідача, суд повинен врахувати характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

У відповідності до ст.ст.1060,1074 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника; обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р. (з подальшими змінами та доповненнями) передбачає, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства; банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Крім того, п.14 договору №SAMDN25000704132195 (вклад «Стандарт Долгосрочный») передбачає відстрочення строків виконання зобовязань за договором у випадку настання обставин форс-мажору.

Жодного доказу виникнення форс-мажорних обставин, оголошення мораторію або накладення арешту коштів, які б звільняли відповідача від виконання зобовязання щодо повернення грошових коштів у разі дострокового розірвання депозитних договорів, суду не надано.

Таким чином, суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, однак з урахуванням обґрунтованості ступеню її моральних страждань, тривалості розладу здоровя та істотності змін у життєвих стосунках суд вважає доцільним відшкодування моральної шкоди на користь позивача у меншому розмірі, ніж вона просить у позові.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у випадку часткового задоволення позову судові витрати присуджуються пропорційно до задоволених вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Квитанціями (ар.с.1,2,) підтверджується оплата позивачем витрат з ІТЗ у сумі 30грн., відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума 2гр.61коп. пропорційно до задоволеної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Судовий збір у частині позову про відшкодування моральної шкоди пропорційно до задоволених вимог становитиме 5грн.10коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.23,1060,1074,1167, ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про дострокове розірвання депозитних договорів, повернення банківських вкладів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди і понесених збитків задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, банківські реквізити: р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.н. уродженки с.Березніговате Миколаївської обл., яка мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди 3000грн. та у відшкодування судових витрат 2гр.61коп., у решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, банківські реквізити: р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у сумі 5грн.10коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення направити учасникам процесу, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ М.Б.БОЛОНІНА