Рішення № 107852367, 13.12.2022, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/788/17

Провадження № 2/565/8/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Нафєєвої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 742 грн. 79 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до договору №б/н від 28 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Стверджує, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості по зобов`язаннях. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань станом на 31 березня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 19 742 грн. 79 коп., з яких 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 6 694 грн. 48 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 700 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 916 грн. 32 коп. - штраф (процентна складова).

Ухвалою від 24 травня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У ході розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 210 від 01 листопада 2018 року, складеним Вараським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану громадян Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Ухвалою від 29 липня 2019 року, яка набрала законної сили, провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості неустойки (пені, штрафів) закрито, провадження в частині вимог про стягнення заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитом і комісії зупинено до встановлення наявності або відсутності спадкоємців відповідача, які одержали у спадщину його рухоме чи нерухоме майно.

Вараською міською нотаріальною конторою надано копію спадкової справи № 28/2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Згідно наданої копії спадкової справи спадщину прийняла (шляхом подання заяви) дочка спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 12 жовтня 2022 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Поновлено провадження у справі.

17 березня 2021 року позивач надіслав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17 лютого 2021 року. У вказаній заяві позивач, посилаючись на п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, зазначає, що бажає зменшити розмір позовних вимог та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 28 вересня 2012 року в розмірі 31 050 грн.15 коп., з яких 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 998 грн. 19 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 12 119 грн. 97 коп. - заборгованість з пені.

02 грудня 2022 року позивач надіслав до суду уточнену позовну заяву від 01 грудня 2022 року. У вказаній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 31 050 грн. 15 коп. за кредитним договором № б/к від 28 бересня 2012 року, з яких 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 998 грн. 19 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 12 119 грн. 97 коп. - нарахована пеня, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:подання іншого (ще одного) позову;збільшення або зменшення розміру позовних вимог;об`єднання позовних вимог;зміну предмета або підстав позову.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/3360/17.

Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Тобто збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог. Збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19 742 грн. 79 коп. У заявах які позивач назвав «заява про зменшення розміру позовних вимог» та «уточнена позовна заява» позивач, не пред`являючи нових чи додаткових вимог, просить стягнути з відповідача 31 050 грн. 15 коп. Виходячи з змісту заяв позивача, а також змісту раніше поданої позовної заяви суд розцінює заяви АТ КБ «Приватбанк» від 17 лютого 2021 року та від 01 грудня 2022 року як заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При поданні заяви про збільшення позовних вимог позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ЦПК України).

Заяви про збільшення позовних вимог до суду надійшли 22 березня 2021 року та 02 грудня 2022 року. Тобто, вказані заяви подано позивачем після спливу визначеного ЦПК України строку на вчинення такої процесуальної дії.

Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Беручи до уваги те, що заяви позивача від 17 лютого 2021 року та від 01 грудня 2022 року подані коли встановлений законом строк на вчинення позивачем такої процесуальної дії минув, такі заяви позивача не можуть бути прийняті до розгляду судом та справа розглядається виходячи з первісних вимог - стягнення 10 931 грн. 99 коп. заборгованості за кредитом, 6 694 грн. 48 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії, з урахуванням ухвали від 29 липня 2019 року.

Представник відповідача адвокат Луцик К.В. подала до суду відзив у якому зазначає, що у анкеті-заяві позичальника від 28 вересня 2012 року процентна ставка не зазначена. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме той витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Приватбанку на який посилається позивач розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови. Відтак, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Звертає увагу, що позивач вказує в позовній заяві, що відповідач отримував 5 000 грн. кредиту тоді як зі змісту анкети-зави вбачається, що відповідач отримує кошти в сумі 2 500 грн.

Зазначає, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст.1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст.1282 ЦК України. За змістом положень ст.1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. АТ КБ «Приватбанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого рухомого та нерухомого майна. Згідно відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , свідоцтва про право власності на спадкове майно не отримувала в матеріалах спадкової справи відсутні відомості про право власності на будь-яке рухоме чи нерухоме майно померлого.

Вказує, що строк дії картки встановлено до 31 грудня 2013 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення тіла кредиту та нарахованих до 31 грудня 2013 року інших платежів за кредитом. Кредитор звернувся до суду із позовом у квітні 2017 року, тобто поза строком позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Зауважує, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, учасником бойових дій внаслідок участі в АТО, та його смерть пов`язана із проходженням військової служби. Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З врахуванням вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У клопотанні зазначено, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підтримує в повному обсязі.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без її участі. У заяві зазначено, що позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

28 вересня 2012 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій вказав, що бажає оформити на своє ім`я кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом за платіжною карткою - 2 500 грн.

У Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_2 згоден з тим, що дана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 28 вересня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк» за договором №б/н від 28 вересня 2012 року становила 19 742 грн. 79 коп., з яких 10 931 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 6 694 грн. 48 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 700 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 916 грн. 32 коп. - штраф (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 128/149/17.

Як на підставу своїх позовних вимог банк посилається на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та на умови та правила надання банківських послуг, які не підписані ОСОБА_2 .

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви витяг з тарифів та умови та правила надання банківських послуг розумів ОСОБА_2 , ознайомився і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 28 вересня 2012 року.

Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, які не підписані відповідачем, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Надані позивачем витяг з тарифів та умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак у анкеті-заяві яку ОСОБА_2 підписав 28 вересня 2012 року, він вказав суму бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою - 2 500 грн. У анкеті-заяві не зазначено про сплату відсотків за користування кредитом та їх розмір, не вказано кінцевий термін повернення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 було видано кредитну карту, а також доказів про розмір встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я ОСОБА_2 рахунку, виписки по даному рахунку, яка б підтвердила рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якої суд міг би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

У постановах Верховного Суду від від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Позивачем на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надано лише розрахунок заборгованості за договором №б/н від 28 вересня 2012 року.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь - яких доказів на підтвердження видачі банком ОСОБА_2 кредитної картки, її номер, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів ОСОБА_2 , відкриття рахунків на його ім`я (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів ОСОБА_2 в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано.

Оскльки позивач не подав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором №б/н від 28 вересня 2012 року та наявності заборгованості за вказаним договором, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Г.В.Бренчук