Рішення № 107848769, 08.12.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 336/9179/21 2/335/1064/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Клюшник В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кравченка О.М.,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Запорізькій області, третя особа Головне управління Національної поліції України, про скасування арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження № 9092755, накладений постановою про накладення арешту на майно 24.09.2009 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУНВС України в Запорізькій області Карпенко Є.В. на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30.12.1998 року належить 1/4 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час оформлення спадщини позивачу стало відомо, що на належну їй 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУНВС України в Запорізькій області Карпенко Є.В. б/н від 24.09.2009 року, та включено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 9092755 від 25.09.2009 року.

Відповідно до відповіді заступника начальника відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області № 9617/48/-/04-2021 від 29.10.2021 року у СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області відсутні кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань в яких накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

Арешт на належне позивачу майно порушує право позивача на мирне володіння та користування належним їй майном, за відсутності підстав для арешту, отже позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом для захисту своїх прав шляхом зняття арешту з майна.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року було відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач не підтвердила, що слідчий та як наслідок відповідач, порушив права позивача, та накладений арешт порушує права позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав у судовому засіданні всі оригінали правовстановлюючих документів на належну позивачу частку квартири.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30.12.1998 року (оригінал якого досліджено судом під час судового засідання) належить 1/4 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 номер інформаційної довідки 316398852 від 30.11.2022 року.

Крім того, з вказаної довідки вбачається, що на належну ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУНВС України в Запорізькій області Карпенко Є.В. б/н від 24.09.2009 року, та включено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером 9092755 від 25.09.2009 року.

Відповідно до відповіді заступника начальника СВ відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області № 9617/48/-/04-2021 від 29.10.2021 року у СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області відсутні кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань в яких накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 .

На час звернення позивача із позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право на мирне володіння та користування таким майном, враховуючи той факт, що правових підстав для перебування належного позивачу майна під арештом немає, тому позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право : вернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист праві основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правовий режим власності, відповідно до ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19): 21.1. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) від 15 травня 2019 року.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту накладеного на майно, за відсутності порушеного кримінального провадження, відомості про яке вносились до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку передбаченому КПК України в редакції 2012 року, порушується право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку в іншій спосіб, є необхідність захисту прав шляхом скасування такого арешту.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Запорізькій області, третя особа Головне управління Національної поліції України, про скасування арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт, реєстраційний номер обтяження № 9092755, накладений постановою про накладення арешту на майно 24.09.2009 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУНВС України в Запорізькій області Карпенко Є.В. на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 14.12.2022 року.

Суддя Ю.В. Геєць