Рішення № 107840988, 13.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Київ № 640/17343/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

ОСОБА_1 через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 01.12.2020 №0095923313.

В обґрунтування позовної заяви з урахуванням відповіді на відзив зазначено, що згідно податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313 до ОСОБА_1 протиправно застосовано штраф у розмірі 41 666,65 грн (20% від суми податкового зобов`язання) на підставі статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) з огляду на необґрунтований висновок акту перевірки від 06.10.2020 №351/26-15-33-13-13/ НОМЕР_1 про порушення ОСОБА_1 строку сплати податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13.

Позивач зазначає, що на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313 не настав строк сплати податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13, адже відповідач належним чином не направив позивачу податкове повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13.

Крім того, податкове повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13 скасоване у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на висновки, викладені в акті від 06.10.2020 №351/26-15-33-13-13/ НОМЕР_1 про порушення ОСОБА_1 строку сплати податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13. Податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 належним чином направлено позивачу на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представником позивача подано і відповідь на відзив.

Отже, керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

З 18.05.1999 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 03.01.2002 - за адресою: АДРЕСА_3 .

29.06.2016 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» 79558-13, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік» у розмірі 25000 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 направлене позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у квітні 2019 року оскаржив податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 у судовому порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/5348/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13.

Водночас, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/5348/19 встановлено, що доказів направлення на належну адресу позивачу податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, отже податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 не було вручене позивачу відповідно до вимог податкового законодавства. Станом на 27.01.2017 у позивача відсутнє несплачене узгоджене грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13.

06.10.2020 ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 транспортного податку з фізичних осіб за результатом якої складено акт від 06.10.2020 №351/26-15-33-13-13/ НОМЕР_1 у якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, шляхом порушення на 676, 342, 331 календарні дні строку сплати податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13.

На підставі вказаного висновку акту від 06.10.2020 №351/26-15-33-13-13/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 41 666,65 грн (20% від суми податкового зобов`язання) на підставі статті 126 ПК України.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до приписів пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.5. статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає податкові правопорушення як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як передбачено пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Згідно пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Абзацами першим-третім пункту 45.1 статті 45 ПК України встановлено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно підпункту 70.2.4 пункту 70.4 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №826/11455/15 зазначив, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, законодавством визначено виключно обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси, водночас, законодавством не передбачено повноважень контролюючого органу збирати інформацію про дійсну адресу реєстрації фізичних осіб.

Згідно паспорту позивача він з 18.05.1999 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а з 03.01.2002 - за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 направлене позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .

При цьому, позивач не міг подати заяву про зміну місця реєстрації, оскільки з моменту взяття позивача на облік у ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві адреса його прописки не змінювалась.

Вказані обставини також встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/5348/19.

Відповідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу належним чином не вручено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13.

Доказів вручення позивачу податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 до 06.10.2020 відповідачем не надано.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 у квітні 2019 року оскаржив податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13 у судовому порядку. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/5348/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №79558-13.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у період нарахування штрафних санкцій податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313 не настав строк сплати податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 №79558-13, що свідчить про необґрунтованість висновків акту від 06.10.2020 №351/26-15-33-13-13/ НОМЕР_1 , а отже й про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 908 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №0095923313.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак