Рішення № 107837471, 12.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Справа № 280/4656/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 від 20.01.2022 Головного управління ДПС у Запорізькій області;

2) зобов`язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника позивача шляхом виключення з неї суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, що виникла на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 від 20.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки він, працюючи найманим працівником, вже сплатив єдиний внесок в повному обсязі. Так, з 01.02.2010 по теперішній час позивач працює на посаді юрисконсульта у Приватному підприємстві «Госпрозрахункове бюро «Енергія». Таким чином роботодавцем нараховувався та сплачувався за позивача єдиний внесок у встановленим законом розмірі. Звертає увагу, що 28.08.2015 позивач отримав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, проте з дня отримання свідоцтва та по теперішній час не здійснював адвокатську діяльність і не отримував доходу від адвокатської діяльності, оскільки реалізовував свої професійні навички в галузі права в якості найманого працівника. З посиланням на норми Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI) вказує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при наявності двох обов`язкових умов: якщо така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і якщо вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Проте, у спірному випадку щодо позивача обидві вищенаведені умови не виконуються, тому позивачу безпідставно нараховано заборгованість з єдиного внеску. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.08.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №69362128 на підставі виконавчого документа: вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 від 20.01.2022 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/4656/22.

Ухвалою суду від 15.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

02.09.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що згідно даних ІТС «Податковий Блок» 28.08.2015 внесено запис щодо державної реєстрації незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 . Взято на облік платника 01.10.2015 у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ та встановлена ознака незалежної професійної діяльності. Таким чином, з 01.10.2015 платник знаходиться на обліку ГУ ДПС у Запорізькій області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.08.2015. Адвокатська діяльність позивачем у 2017-2022 роках не зупинялась. За таких обставин, ОСОБА_1 , яка протягом 2015-2022 роках не здійснювала незалежну професійну діяльність та не отримувала доходу від такої діяльності зобов`язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Офіційне працевлаштування ОСОБА_1 у ПП «Госпрозрахункове бюро «Енергія» та наявність діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не є підставою для звільнення від сплати єдиного соціального внеску як фізичної особи-підприємця за кодом бюджетної класифікації «71040000» із правом на зайняття незалежною професійною діяльністю, оскільки відповідно до чинного законодавства, правовим наслідком зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю є неможливість зайняття такою, певний строк, в той час як припинення права на зайняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі. Позивачем не було здійснено дій щодо зупинення або припинення адвокатської діяльності, що фактично свідчить про відсутність перешкод для здійснення адвокатської діяльності, надання консультацій, представлення інтересів в процесуальному розумінні тощо, сумісно із працевлаштуванням у ПП «ГБ «Енергія». Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску, особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах (через недостатність пільгового стажу за наданими підтвердними документами, даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування 9 років 1 місяць 5 днів). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на гарантовані державою соціальний захист та пільгове пенсійне забезпечення. Звертає увагу, що пр

Ухвалою суду від 07.09.2022 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належним чином засвідчену довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 20.01.2022.

10.11.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшли витребувані судом докази.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

На підставі рішення Запорізької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.08.2015 за №11 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №11 від 28.08.2015.

Відповідно до довідки Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія» від 29.07.2022 №74 ОСОБА_1 працює на підприємстві на посаді юрисконсульт з 01.02.2010 по теперішній час. За цей період виплачена заробітна плата у розмірі 952 054,68 грн. та перераховано ЄСВ у розмірі 244 379,10 грн.

20.01.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49, відповідно до якої станом на 31.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 32 050,17 грн.

З відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів слідує, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 32 050,17 грн. складається з:

суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за період 2017 IV квартал 2020 року у розмірі 21 195,59 грн.;

суми штрафної санкції в сумі 3 163,92 грн. та пені в сумі 7 690,66 грн. відповідно до рішення про застосування штрафної санкції та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №149382405/826 від 19.10.2021.

Вищевказана вимога про сплату боргу (недоїмки) направлялась на податкову адресу позивача, однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача без вручення.

Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2022 №Ф-26345-49, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що розглядаються у даній справі, врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI, в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина 1 статті 14 Закону №5076-VI).

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону №5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах чи у відносинах за цивільно-правовими договорами та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19, в постанові від 16.03.2021 у адміністративній справі №500/2433/19, та в постанові від 18.11.2021 у справі №620/3987/18.

Як встановлено судом, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 32 050,17 грн. згідно вимоги №Ф-26345-49 складається з:

суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за період 2017 IV квартал 2020 року у розмірі 21 195,59 грн.;

суми штрафної санкції в сумі 3 163,92 грн. та пені в сумі 7 690,66 грн. відповідно до рішення про застосування штрафної санкції та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №149382405/826 від 19.10.2021.

Відповідно до довідки Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія» від 29.07.2022 №74 ОСОБА_1 працює на підприємстві на посаді юрисконсульта з 01.02.2010. За цей період виплачена заробітна плата у розмірі 952 054,68 грн. та перераховано ЄСВ у розмірі 244 379,10 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.09.2022 суду надано індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , з якої слідує, що у період з 2017 по 2020 (включно) роботодавець Приватне підприємство «Госпрозрахункове бюро «Енергія» нараховувало позивачу заробітну плату, з якої в повному обсязі сплачено страхові внески.

Таким чином у періоді, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний, позивач був найманим працівником, за цей період роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Належних доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально контролюючим органом суду не надано.

Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом отримання доходу від здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 у справі №280/2620/19, позов ОСОБА_1 , заявлений з аналогічних підстав, задоволений, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ф-26345-49 на суму 15 989,54 грн. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 21 195,59 грн.

Разом з тим, як зазначалось вище, до суми заборгованості за спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) увійшли суми штрафної санкції у розмірі 3 163,92 грн. та пені у розмірі 7 690,66 грн., застосовані до позивача згідно рішення про застосування штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску №149382405/826 від 19.10.2021.

Суд зазначає, що вказане рішення не є предметом даного публічно-правового спору. При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження рішення №149382405/826 від 19.10.2021. Крім того, доказів сплати суми податкового зобов`язання у загальному розмірі 10 854,58 грн. за вищевказаним рішенням позивачем також не надано.

З огляду на вказане, суд не знаходить підстав для скасування спірної вимоги у цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача відкоригувати дані інтегрованої картки платника шляхом виключення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26345-49 від 20.01.2022, суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до пункту 1 частини 4 розділу V Порядку 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Отже, з аналізу вищенаведеного, слід дійти висновку, що податковий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

В межах розгляду даної справи судом встановлено безпідставне нарахування контролюючим органом єдиного внеску за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2022 №Ф-26345-49 на суму 21 195,59 грн.

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску в сумі 21 195,59 грн.

Враховуючи положення ч. 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір судового збору за подання даного позову становить 992,40 грн. Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 656,27 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Крім того, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 744,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 257, 259-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20 січня 2022 року №Ф-26345-49 про сплату боргу (недоїмки) в частині визначення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21 195,59 грн. (двадцять одна тисяча сто дев`яносто п`ять гривень 59 коп.).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20 січня 2022 року №Ф-26345-49 у сумі 21 195,59 грн. (двадцять одна тисяча сто дев`яносто п`ять гривень 59 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 656,27 грн. (шістсот п`ятдесят сім гривень 27 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Повне судове рішення складено 12.12.2022.

Суддя К.В. Мінаєва