Рішення № 10782866, 09.08.2010, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 2-3631/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2010 року Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Чорненко Л.І..,

при секретарі Тарасової О.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду і його представник пояснив: 27 травня 2008 року, на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий № 4-1515, посвідченого приватним нотаріусом шостої Запорізької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 придбав жилий будинок АДРЕСА_1. Договір зареєстровано в ОП ЗМБТІ, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.05.2010 року № 26240227.

Земельна ділянка площею 0,0915 га, на якій розташований вищезазначений житловий будинок належить позивачу на праві власності з цільовим призначенням земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку cepiї ЯИ № 312580. Зазначений акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011023000337.

Згідно зі ст.78 Земельного Кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельного ділянкою.

Підпунктом д) пункту 1 статті 90 Земельного Кодексу України, встановлено право власника споруджyвати житлові будинки, виробничі та інші споруди та будівлі.

Реалізуючи надані законом власнику земельної ділянки права, для задоволення власних потреб, Позивачем було реконструйовано старий житловий будинок (літера А) та здійснено будівництво нових споруд, в тому числі: житлова прибудова (літера А1) , відкрита веранда (літера а2), сарай (літера Г).

Зазначені споруди розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею фундаментом. Їх переміщення є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, зазначені споруди є об'єктами нерухомого майна, що відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нepyxoмe майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нepyxoмe майно та їх обмежень», обов'язковій державній peєcтpaції підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме зокрема: право власності на нерухоме майно.

Частиною третьою ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нepyxoме майно та їх обмежень» державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Відповідно до пункту 10 Додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Всі споруди збудовані на земельній ділянці площею 0,0915га, яка находиться у власності Позивача.

Стаття 3 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Одним 13 способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України є визнання права.

В силу ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зi ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зi своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Позивач здійснив будівництво споруд за власний рахунок, із власних матеріалів та власними силами, але без належно оформленого дозволу та проекту будівництва. Згідно п.1 ст.376 ЦК України таке будівництво є самочинним.

Пункт 3 ст.376 ЦК України, передбачає визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нepyxoмe майно.

Як зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташовані спірні споруди, належить позивачу на праві власності.

Згідно п.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На день звернення до суду претензії третіх ociб стосовно oб*єкту будівництва відсутні, тому Позивач вважає можливим визнання права власності на самочинно збудовані споруди на підставі ст.376 ЦК України.

Позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок № 41 (літера А), житлову прибудову ( літера А1), відкриту веранду (літера а2), вбиральню (літера В), сарай (літера Г), паркан № 5, ворота № 6, яму зливну № 7, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0915 га по АДРЕСА_1.

Відповідач по справі Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області з позовом згодна., згідно поданої до суду заяви просить суд розглянути позов без представника сільської ради.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

27 травня 2008 року, на підставі договору купівлі-продажу позивач придбав жилий будинок АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,0915 га, на якій розташований вищезазначений житловий будинок належить позивачу на праві власності з цільовим призначенням земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку cepiї ЯИ № 312580. Зазначений акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011023000337.

Згідно зі ст.78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельного ділянкою.

Позивачем було реконструйовано старий житловий будинок (літера А) та здійснено будівництво нових споруд, в тому числі: житлова прибудова (літера А1) , відкрита веранда (літера а2), сарай (літера Г).

Зазначені споруди розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею фундаментом. Їх переміщення є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, зазначені споруди є об'єктами нерухомого майна, що відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нepyxoмe майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до пункту 10 Додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Всі споруди збудовані на земельній ділянці площею 0,0915га, яка находиться у власності Позивача.

В силу ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає iз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач здійснив будівництво споруд за власний рахунок, із власних матеріалів та власними силами, але без належно оформленого дозволу та проекту будівництва. Згідно п.1 ст.376 ЦК України таке будівництво є самочинним.

Пункт 3 ст.376 ЦК України, передбачає визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нepyxoмe майно.

Як зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташовані спірні споруди, належить позивачу на праві власності.

На день звернення до суду претензії третіх ociб стосовно oб*єкту будівництва відсутні, тому Позивач вважає можливим визнання права власності на самочинно збудовані споруди на підставі ст.376 ЦК України.

Керуючись ст..ст.. 57-60 ЦПК України, ст..ст.. 328, 331, 376 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок № 41 (літера А), житлову прибудову ( літера А1), відкриту веранду (літера а2), вбиральню (літера В), сарай (літера Г), паркан № 5, ворота № 6, яму зливну № 7, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0915 га по АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) Л.І.Чорненко.

ВІРНО: