Рішення № 107827279, 13.12.2022, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа153/1584/22

Провадження2-а/153/28/22-а

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н. А.

розглянувши цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії БАД №677633 від 02.12.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності, подана в порядку ст. 286 КАС України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серія БАД №677633 від 02.12.2022 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч.1 ст.126 КУпАП, а справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. У своєму адміністративному позові посилається на те, що 02 грудня2022року поліцейським Вінницького районного управління поліції відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД №677633від 02.12.2022та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Підставою цьому стало те, що 02 грудня2022року близько 11 год. 30 хв. у місті Вінниця він керував транспортним засобом марки «AUDI A-6» державний номерний знак НОМЕР_1 нібито без поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів, чим, на думку інспектора, порушив вимоги п.2.1.«г» ПДР України. Вказав, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою, дану постанову вважає незаконною, та такою що підлягає скасуванню з наступних підстав: дана страховка в нього була на мобільному телефоні в програмі «Дія», але поліцейський вимагав паперову страховку. Позивач пояснив, що можна по номеру страховки провірити її чинність, але всі його вимоги поліцейський ігнорував. Під час винесення постанови відповідач взагалі не розібрався із ситуацією, яка сталася, та належним чином не дослідив всіх обставин справи. Відповідачу здалося, що позивач порушив правила дорожнього руху, але насправді ніяких порушень не було. Таким чином відповідач порушив вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку потрібно зазначити, що відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Лише після доведення вини відповідними доказами відповідач мав право притягати його до відповідальності. Таким чином, відповідач не маючи взагалі ніяких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, притягнув його до відповідальності, не виконавши при цьому вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, ст.69 КАСУ, де зазначається що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В даному випадку ніяких доказів вини немає, а отже немає й суб`єктивної сторони і відповідно складу правопорушення. Керуючись ст.247 КУпАП де зазначається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, можна зробити висновок, що відповідач незаконно склав протокол про адміністративне правопорушення, незаконно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення і взагалі не мав права притягати його до адміністративної відповідальності. Разом з тим, відповідач виніс оскаржувану постанову, але будь якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Зазначив, що він із вказаною постановою не погоджується, оскільки під час її винесення було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, йому не було роз`яснено прав та обов`язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання. Так, як весь час знаходився в кайданках в поліцейському автомобілі. Тому, із врахуванням вище викладеного, він змушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву за вхід.№6870 від 13.12.2022, в якій просить суд справу слухати в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного Управління національної поліції у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином судовою повісткою із рекомендованим повідомленням вих.№2450001293500, в якому стоїть відмітка про отримання 08.12.2022. 13 грудня 2022 року за вхід.№6852 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначив, що 02.12.2022 позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «АУДІ А6» був правомірно зупинений екіпажем поліції. Після зупинки транспортного засобу поліцейським було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме - ОСОБА_1 керував транспортним засобом без полісу обов`язкового страхування цивільної відповідальності водіїв наземних транспортних засобів (п.2.1 (і) ПДР України. Надалі, поліцейським було винесено постанову серії БАД №677633 від 02.12.2022, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 та накладено штраф в розмірі 425 грн. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи та участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 4 КАС України встановлено, що до суб`єктів владних повноважень належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб`єкти при здійснені публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України "Про дорожній рух". Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. Відповідно до п.1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 N1395 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року) передбачено, що повноваження з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення покладено на поліцейських підрозділів патрульної поліції та поліцейських, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція. Відповідно до ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. 3 огляду на викладене вище, ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за N1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст.258, 283 КУпАП. ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене ч.1 статтею 126 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення. Відповідно до ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

Із копії Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №677633 від 02.12.2022 судом встановлено, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем «AUDI A-6» державний номерний знак НОМЕР_2 без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 425 гривень.

Із копії Поліса №209712075 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів (а.с.8) судом встановлено, шо страхувальник транспортного засобу ОСОБА_2 , строк дії Договору з 00:00 28.06.2022 по 27.06.2023 включно, забезпечений транспортний засіб «Audi A-6» номерний знак НОМЕР_2 VIN НОМЕР_3 рік випуску 2004, до керування допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та\або водійський стаж страхувальника менше 3-х років так.

Вивчивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного:

Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі, прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, ч.1, 2, 3, 5, 6, 8, 10, 11 ст.121, ст.121-1, 121-2, ч.1, 2, 3, 5, 6 статті 122, ч.1 ст.123, ст.125, ч.1, 2,4 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно доч.1ст.126КУпАП-керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови неможливо встановити, які пункти Правил дорожнього руху України було порушено позивачем.

Позивач посилається на те, що поліцейським допущено порушеннявимог законодавствапро адміністративнеправопорушення щодовсебічності,повноти таоб`єктивності з`ясуванняобставин справи,а такожвирішення їїв точнійвідповідності іззаконом,що малонаслідком винесенняпостанови пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.1ст.126КУпАП,за відсутностіподій таскладу даногоадміністративного правопорушення,що маєнаслідком їїскасування тазакриття справипро данеадміністративне правопорушення.

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз`яснені позивачеві відповідачем у встановленому порядку, суду не надано.

Водночас, як зазначив позивач, відповідач при винесенні постанови не надав йому можливості скористатися своїми правами, надати пояснення чи докази, та розглянув справу без надання позивачу права на подачу доказів правомірності своїх дій, а також відповідачем не забезпечено позивачу його передбачене право на захист.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП визначено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За змістом зазначених норм, поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушень та для збереження доказів правопорушень, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом вчинення правопорушень із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП в діях позивача встановлена не була.

Отже, відповідачем при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що в пункті 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості про докази, які додаються на обґрунтування винесеної постанови.

Окрім того, у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають та навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і ст.284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем правомірність свого рішення не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем ПДР України припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій, відповідачем не доведені.

Приписами ст.129 Конституції України передбачено, що норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126КУпАП нічим не спростовується, поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 122, 123, 132, 134, 139, 143, 205, 242, 243, 244, 245, 246, 286 КАС України, ст.ст.38,245, 246, 248, 251, 268, 280, 281, 283, 286, 287, 288,289,293КУпАП, і на підставіст.55 Конституції України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №677633 винесену відносно ОСОБА_1 02 грудня 2022 року за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. У відповідності із частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк