Рішення № 107825819, 19.10.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11402/21

Провадження № 2/752/2397/22

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

у травні 2021 року товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (далі - ТДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 7011,03 грн та судових витрат у розмірі 2 270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2018 року між ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 17421, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Subaru», д.н. НОМЕР_1 .

6 червня 2020 року по вул. Михайло Бойчука, в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Subaru», д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

25 червня 2020 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту від 24 червня 2020 року, виходячи з Рахунку від 10.06.2020 р. та Акту виконаних робіт від 26 листопада 2020 р., та враховуючи Звіт про оцінку КТЗ від 10 червня 2020 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 18004,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2622 від 25 червня 2020 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7209115.

24 вересня 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 56,53% на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» у розмірі 10993,49 грн.

Відповідач проігнорував направлені в його адресу вимоги сплатити зазначену суму.

Позивач вважає, що відповідач у порядку статті 1194 ЦК України має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди - 18004,52 грн і виплаченим ПАТ «НАСК «Оранта» - 10993,49 грн страховим відшкодуванням, що складає 7011 грн 03 коп. (18004,52 грн - 10993,49 грн).

Відповідач проігнорував направлені в його адресу вимоги сплатити зазначену суму, а тому представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на відшкодування шкоди зазначену вище суму та судові витрати.

14 травня 2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 66).

У судове засідання сторони не з`явилися. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Відзив на позовну заяву чи інших письмових пояснень до суду не надійшло. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно ч.1 до ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

Судом встановлено, що між ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» та ОСОБА_2 14.05.2020 року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 17421, за предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_1 (а.с. 7-13).

06.06.2020 року приблизно о 13 год. 10 хв. на з`їзді з вул. Михайла Бойчука на Саперно-Слобідській в напрямку Південного мосту в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Golf Variant» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований в ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» автомобіль (а.с. 15).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2020 року особою, винним в настанні ДТП, визнано ОСОБА_1 (а.с. 16).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вказане також не спростовано сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

За загальними правилами, зазначеними вище, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Golf Variant» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу № АР 7209115 (а.с. 38).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 (а.с. 14).

Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ОСОБА_2 , водій автомобіля «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_1 , звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування від 12.06.2020 року (а.с. 17).

За приписами статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем, було проведено огляд транспортного засобу, про що складено Акт огляду транспортного засобу від 06.06.2020 року (а.с. 33). Завдання майнової шкоди автомобілю «Subaru Forester», д.н. НОМЕР_1 підтверджується також копіями фотокарток автомобіля (а.с. 32).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року.

25 червня 2020 року ТДВ «СК«ВІДІ-СТРАХУВАННЯ», згідно з Договором страхування на підставі вказаної заяви ОСОБА_2 і страхового акту № 6285 від 24.06.2020, виходячи з рахунку ТОВ «Віді-стар» № СРфС-0004216 від 10.06.2020, акту виконаних робіт № СРфС-010823 від 26.11.2020 року та враховуючи Звіт про оцінку КТЗ № 02-10/06 від 10.06.2020 року, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 18004,52 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2622 від 25.06.2020 (а.с. 20, 21, 22-29, 37).

31 липня 2020 року ТДВ «СК«ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулось до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 39).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

24 вересня 2020 року ПАТ «НАСК «Оранта» перерахувало на рахунок ТДВ «СК«ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» регресну виплату страхового відшкодування, відповідно до п. 7.38 Методики з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 56.53%, в розмірі 10993,49 грн (а.с. 42, 46).

Різниця між виплаченою позивачем особі, якій завдано шкоду, сумою 18004,52 грн та сумою, перерахованою ПАТ «НАСК «Оранта» - 10993,49 грн, становить 7011,03 грн.

Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Матеріалами справи підтверджується завдання шкоди відповідачем та компенсація завданої шкоди позивачем постраждалій особі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Таким чином, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач має нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем у розмірі вказаному в позові.

Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою вих. № 15/04/8.10/419-20 від 10 листопада 2020 року та просив здійснити відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в розмірі 7011,03 грн (а.с. 48). Оскільки відповідач не відшкодував шкоду, тому згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.

Зважаючи на те, що обґрунтованість позовних вимог доводиться наявними у справі доказами, а також, враховуючи, що позивачу не відшкодоване в повній мірі виплачене страхове відшкодування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СК«ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» підлягає сума грошових коштів у загальному розмірі 7011,03 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 2270,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЗУ «Про страхування», ст.ст 993, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд.5б, код ЄДРПОУ 35429675) суму відшкодування шкоди у розмірі 7011,03 грн та судовий збір у розмірі 2 270 грн, що разом складає належну до стягнення суму у розмірі 9 281 (дев?ять тисяч двісті вісімдесят одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк