Рішення № 107821425, 12.12.2022, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2141/22

провадження №2/176/826/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Крамар О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (ЄДРПОУ 03340920, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Шевченка, буд.2), третя особа: ОСОБА_2 (зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 ), про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2022 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа: ОСОБА_2 , в якій позивач просить за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_3 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що вона є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме використовує природний газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання - квартира АДРЕСА_3 (далі - Об`єкт споживання). Разом із позивачем співвласником даної квартири є її син - ОСОБА_2 , який зареєстрований та фактично проживає за іншою адресою. Розподіл природного газу побутовому споживачу здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі по тексту - АТ «Дніпропетровськгаз»), що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу» затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015 (надалі - Типовий договір), фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Нарахування об`ємів спожитого газу позивачу здійснювалось згідно норм споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №203 та роздрібної ціни на природний газ встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758.

У січні 2017 року на зовнішній стіні будинку за адресою АДРЕСА_4 , представниками АТ «Дніпропетровськгаз» був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу, та з січня 2017 року обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 року № 620.

Надалі, після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування, обсяги спожитого природного газу за об`єктом споживання збільшились з 7.1 м.куб. на 20-30 м.куб., що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.

27.05.2022 р. позивач звернулася до АТ «Дніпропетровськаз» з заявою про встановлення індивідуального лічильника природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, листом АТ «Дніпропетровськаз» від 27.05.2022 р. № 490-Лв-7563-0522 позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального лічильника газу у зв`язку з встановленням на будинку АДРЕСА_4 загальнобудинкового вузла обліку природного газу на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки.

Вважає дії АТ «Дніпропетровськгаз» (оператора ГРМ) щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку замість індивідуального за вищевказаною адресою незаконними, такими що порушують Закон України «Про захист прав споживачів», Типовий договір розподілу природного газу, Кодекс газорозподільних систем (постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015), Цивільний кодекс України.

Відповідно до п.1.1. Типового договору, Типовий договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до п.1.2. Типового договору та ст. 633 Цивільного кодексу України, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.41 Закону України «Про ринок природного газу», Кодекс газорозподільних систем повинен містити правила обліку природного газу (у тому числі приладового.

Відповідно до п.4 гл.2 розділу IX Кодексу ГРС (Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі), комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.

Точка вимірювання - місце встановлення комерційного вузла обліку (п.4 гл.1 розділу І Кодексу ГРС).

Межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між сумісними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання - передача природного газу (п.4 гл.1 розділу І Кодексу ГРС).

Отже, вузол комерційного обліку встановлюється в точці де відбувається приймання - передача природного газу.

Відповідно до п.3.2. Типового договору, приймання - передача обсягу газу, належного Споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від Оператора ГРМ до Споживача відбувається на межі балансової належності об`єкта Споживача.

Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування ( п.5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496).

До того ж, відповідно до п. 5.2 Типового договору та п.1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС (Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення). визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу, визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом ГРС та цим договором.

Відповідно до умов Типового договору та Кодексу ГРС визначення фактичного об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем, повинно здійснюватись за допомогою комерційного лічильника природного газу, який повинен встановлюватись на межі балансової належності (в точці приймання - передачі) квартири Позивача, якими є територіально відокремлюючі стіни.

Відповідно до п.10 глави 2 розділу X Кодексу ГРС, установлення лічильників побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Враховуючи вимоги Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» зобов`язано встановити комерційний лічильник обліку газу за об`єктом Позивача, до 01.01.2018.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, оскільки позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то АТ «Дніпропетровськгаз» зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.11.2018 по справі № 214/2435/17, вирішуючи правову проблему щодо встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення.

Також, у постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає: «Зі змісту статті 6 Закону N9 3533-VІ вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому такі споживачі не зобов`язані відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533 визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку».

Таким чином, посилання АТ «Дніпропетровськгаз» у своєму листі на План розвитку газорозподільних систем, як підставу встановлення загальнобудинкового приладу обліку на будинок Позивача не ґрунтуються на вимогах закону.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просила зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_3 , комерційний вузол обліку природного газу. Разом з позовною заявою позивач подала до суду клопотання про витребування у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» завірених належним чином копій наступних документів: акту розмежування меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , акту приймання в експлуатацію або опломбування загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення недоліків.

27 жовтня 2022 року позивачем недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою судді від 28 жовтня 2022 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» завірені належним чином копії наступних документів: акту розмежування меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , акту приймання в експлуатацію або опломбування загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач та третя особа про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлені належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подали.

23.11.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі. Відповідач вважає вказаний позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, нормами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VI у редакції від 01.10.2015 року, яка діяла на момент встановлення загальнобудинкового ВОГ у будинку позивача, визначено наступне: суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані завершити виконання робіт із забезпечення побутових споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі, приладами обліку в строк до 01 січня 2018 року. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21.12.2017 року № 2260-VIІІ змінено зазначений вище кінцевий термін на 01 січня 2021 року. Надалі Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо перегляду термінів встановлення споживачам лічильників природного газу» № 1338-ІХ від 05.03.2021 року продовжено зазначений вище кінцевий термін до 01 січня 2023 року. Більше того, відповідно до абз. 6 п.4 Положення № 620, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти.

Разом з відзивом представник позивача, на виконання ухвали суду від 28.10.2022 року, надав завірені належним чином копії наступних документів: акту розмежування меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , акту приймання в експлуатацію або опломбування загальнобудинкового приладу обліку природного газу змонтованого на багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З листа АТ «Дніпропетровськгаз» №490-Лв-7563-0522 від 27.05.2022 р. вбачається, що в будинку АДРЕСА_4 у січні 2017 було встановлено загальнобудинковий лічильник газу. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу, як того вимагають норми Закону. У разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти /а.с.9/.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Взаємини між сторонами регулюються нормамиКонституції України,ЦК України,Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Як передбаченост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно дост. 3 ЦК Україниоднією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.

Згідно ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.Як передбаченост. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3,4,7 ч. 1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Законута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідност. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Як передбаченост. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Законує відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, суб`єктами цього Законує: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494(далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ)суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Судом встановлено, що позивач є побутовим споживачем природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», а саме споживає газ з метою приготування їжі, за об`єктом споживання квартира АДРЕСА_3 . Разом із позивачем співвласником даної квартири є її син - ОСОБА_2 , який зареєстрований та фактично проживає за іншою адресою.

Розподіл природного газу побутовому споживачеві ОСОБА_1 здійснює АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», що є правонаступником ПАТ «Дніпропетровськгаз», відповідно до «Типового договору розподілу природного газу», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2498 від 30.09.2015, фактом згоди приєднання до якого відповідно до п.1.3 цього Договору, був сплачений рахунок Оператора ГРМ та споживання природного газу.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов`язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов`язки постачальника». Зміст типового договору, викладений впостанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обов`язки для всіх споживачів є ідентичними.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641та642ЦК Українина невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених уЗаконі України«Про ринок природного газу»та Кодексі ГРС.

Судом встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживача чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VІ «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивач взяв на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимогст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Нормою ч. 1ст. 626 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до вимогст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із вимогамист. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідност.8 ч.2 п.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно Постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 391 (зі змінами, внесеними Постановою №2344 від 22.12.2016 р.) було затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування, відповідно до якого передбачено встановлення у 2016-2017 роках 1854 будинкових ВОГ з обсягом фінансування 50644,00 грн. за рахунок витрат на встановлення будинкових лічильників газу населенню, які закладені в тариф на розподіл природного газу.

З матеріалів справи встановлено, що позивач проводив оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних.

Таким чином, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, згідно до закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, судом встановлено та не оспорюється сторонами, що на будинку, де мешкає позивач встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) були визначені пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому приміщенні у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 №620.

Відповідно до листа АТ «Дніпропетровськгаз» №490-Лв-7563-0522 від 27.05.2022 року позивачу було відмовлено у встановленні індивідуального вузлу обліку по його об`єкту споживання за рахунок ПАТ «Дніпропетровськгаз» (а.с.9).

Згідно вищезазначеного листа, підставою для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на буд. АДРЕСА_4 , є план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, згідно якого не передбачено встановлення індивідуальних лічильників газу. За адресою: АДРЕСА_4 встановлено загальнобудинковий лічильник газу. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу як того вимагають норми закону.

Однак, посилання відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016-2025 роки, суд вважає таким, що не звільняє його від обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачеві. При цьому, суд виходить з того, що позивач сумлінно виконував обов`язок щодо сплати отриманих послуг, а ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, чим рішення НКРЕКП, зобов`язує відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року, згідно закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1ст.5Закону України«Про захистправ споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення таст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З дослідженого вище листа АТ «Дніпропетровськгаз» від 27.05.2022 року слідує, що позивач висловив волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це його волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивача буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.

Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 листопада 2018 року по справі №214/2435/17.

При цьому, вирішуючи правову проблему, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки.

Зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачеві суперечить вимогам діючого дослідженого вище законодавства, порушує права позивача як споживача послуг по газопостачанню.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст.3Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

З вказаної норми закону вбачається, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» відповідно довимог ЗаконуУкраїни «Прозабезпечення комерційногообліку природногогазу» здійснити встановлення в квартирі індивідуального комерційного вузла обліку природного газу побутовому споживачеві, є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає вимогамст. 16 ч. 2 п.1 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права, є визнання права.

Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставіст. 12 ЦПК України,згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст.13 ЦПК України,згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-VІ від 16.06.2011р.; ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»; п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. № 620 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку» (в редакції постанови КМУ від 27.01.2016р.), постановами НКРЕКП від 24.03.2016 року №391 (зі змінами внесеними від 22.12.2016 року постановою № 2344); від 30.09.2015р. №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», та згідно зі ст. ст. 4, 12,13, 141, 247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) за власні кошти встановити по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 - квартирі АДРЕСА_3 , індивідуальний комерційний вузол обліку природного газу.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» код ЄДРПОУ 03340920, що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», ЄДРПОУ 03340920, юридична адреса: м.Дніпро, вул.Шевченка, 2.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено 12.12.2022 року.

Суддя