Рішення № 107819553, 12.12.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/49/22 Справа №447/2532/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12.12.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Бачуна О.І.., за участю секретаря судового засідання Данилів О.І., позивач ОСОБА_1 , представника відповідача Марутяка О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій ( бездіяльності) державних виконавців у виконавчому провадженні протиправними та відшкодування моральної шкоди, завданої такими діями ( бездіяльністю), -

встановив:

27.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області із позовом до Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання дій ( бездіяльності) державних виконавців у виконавчому провадженні протиправними та відшкодування моральної шкоди, завданої такими діями ( бездіяльністю). В обґрунтування позову покликався на те, що підставою звернення із позовом є спричинена неправомірною бездіяльністю Миколаївського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції шкода у виконавчому провадженні №52677858, яке було відкрите за виконавчим листом, виданим Миколаївським районним судом Львівської області у судовій справі №2а-534/11. Згідно вказаного виконавчого листа зобов`язано боржника Управління пенсійного фонду у Миколаївському районі Львівської області вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок та виплату пенсії за означеними судом вимогами. 01.08.2022 ВП №52677858 було передане для виконання до відділу примусового виконання рішень у Львівській області. Позивач вказує, що з 20.10.2016 по 01.08.2022 виконавче провадження знаходилося на виконанні у Миколаївському РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Вважає, що за період з 17.06.2020 по 01.08.2022 мала місце протиправна бездіяльність Миколаївського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки рішення суду не було виконане всупереч ст. 19 Конституції України та положень Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 361800грн.

Ухвалою від 28.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання у справі, встановлено строки для подання відзиву.

05.12.2022 на адресу суду надійшло заперечення, у якому представник відповідача Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань саме діями відповідача. У запереченні представник відповідача описав виконавчі дії, які проводилися. Відповідач зазначає, що усі його дії щодо виконавчого провадження №52677858 є законними та такими що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Крім цього, вказав, що пенсійний фонд здійснив нарахування пенсії, однак її не виплатив через відсутність коштів, тому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив такий задоволити з підстав наведених у позовні заяві, оскільки за період часу з 17.06.2020 по 01.08.2022 мала місце протиправна бездіяльність Миколаївського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання виконавчого провадження №52677858. Щодо розміру завданої моральної шкоди пояснив, що з моменту відкриття виконавчого провадження №52677858 перебував у постійному стресі, оскільки таке не закінчилося виконанням рішення суду, незаконна бездіяльність органу державної влади призвела до недоотримання пенсії у значному розмірі. Вказав, що був змушений декілька разів звертатися до суду. Позивач наголосив на тому, що 26.10.2018 під час підготовки до судового засідання у справі №447/1589/18, коли начальник Миколаївського РВ ДВС закрив виконавче провадження №52677858, у нього стався інфаркт міокарда, у зв`язку із чим він потрапив у реанімацію Новороздільської міської лікарні та 11.12.2018 був прооперований у Львівському обласному кардіологічному центрі. Таким чином, позивач зараз хворіє, є особою з дуже високим ризиком смерті 4 ступеню ризику.

В судовому засіданні представник відповідача Марутяк О.І. проти задоволення позову заперечив, обґрунтування виклав в письмових запереченнях. Додатково пояснив, що виконавча служба зверталася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яка ухвалою суду від 19.03.2021 була задоволена. Щодо заявлених вимог в частині відшкодування шкоди то така задоволенню не підлягає, оскільки з тих самих підстав ОСОБА_1 звертався до суду, справа розглянута і прийнято відповідне рішення.

Представники відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30.03.2012 Миколаївський районний суд Львівської області прийняв рішення у справі №2-а-534/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов`язання вчинити перерахунок пенсії.

13.10.2016 Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист №2-а-534/11, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 18 вересня 2010року по 24 квітня 2011 виходячи із розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що включає північну надбавку, з врахуванням при обчисленні пенсії середньомісячної заробітної плати за річний обліковий період підсумованого робочого часу за періоди роботи по вахтовому методу з 11.06.1999 по 30.04.2002, з 17.03.2003 по 16.12.2007, з 25.01.2008 по 18.12.2008, з 13.02.2009 по 05.10.2010, в також зарахувати до страхового стажу як повний місяць неповний місяць роботи ОСОБА_1 в жовтні 2010 року. На підставі вказаного виконавчого листа держаним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

04.02.2019 рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1589/18 визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45688982 від 01.06.2018року і постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52677858 від 01.06.2018року Миколаївського РВДВС ГТУЮ у Львівській області. Вказаним судовим рішенням надано оцінку діям державного виконавця у виконавчих провадженнях ВП №45688982 та ВП №52677858, вчиненим до 01.06.2018.

Відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі №447/2930/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчих провадженнях №45688982 та №52677858. Як вбачається із змісту вказаного рішення, предметом його дослідження були дії (бездіяльність ) відповідача після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №526677858 від 01.06.2018

Рішенням №447/3142/21 Миколаївського районного суду Львівської області від 22.03.2022 по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області, головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень 00 копійок.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20.06.2022р. рішення Миколаївського районного суду №447/3142\21 від 22.03.2022 змінено, викладено п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 19.03.2021 за заявою начальника Миколаївського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) замінено боржника у виконавчому провадженні №52677858 з «Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області « на « Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області»

Постановою головного державного виконавця Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) Комарницької О.В. від 01.08.2022 ВП №52677858 виконавчий лист №2а-534/11 виданий 13.10.2016 переданий у відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюються примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 3 вказаного Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Суд встановив, що підставою для відкриття виконавчого провадження №452677858 є виконавчий лист Миколаївського районного суду Львівської області №2а-534/11 від 13.10.2016. Вказаний виконавчий лист виданий на підставі та на виконання рішень суду.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналогічними за змістом є норми Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

З аналізу наведених норми законодавства слідує, що державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має дотримуватись чіткого алгоритму дій, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять та відповідачем не долучено до справи достатніх доказів, які б давали суду підстави вважати, що ним здійснювалась перевірка виконання управлінням Пенсійного фонду України рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2012 у справі №2а-534/11 на підставі якого видано виконавчий лист від 13.10.2016 у визначений законом спосіб, а також , що вживалися заходи до виконання такого.

Стороною відповідача не представлено суду доказів вчинення державним виконавцем дій чи прийняття рішень у виконавчому провадженні №52677858, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а також проведення державним виконавцем перевірки повноти виконання управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №2а-534/11.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог, в частині бездіяльності відповідача за належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що у виконавчому провадженні №52677858 наявна бездіяльність відповідача, а тому таку слід визнати протиправною.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн., сплачений згідно з квитанцією №0.0.2695874308.1 від 05.10.2022.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Державного бюджету України на його користь кошти в сумі 361800грн. на відшкодування моральної шкоди , завданої протиправними діями (бездіяльністю) Миколаївського ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) у виконавчому провадженні №52677858, то така задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльностю інших осіб.

У п.4 постанови вказується, що позивач зобов`язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у даному випадку підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог щодо заподіяної йому моральної шкоди подав копію витягу з історії хвороби стаціонарного хворого №5964/775, виданого відділенням інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії НКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр». Крім цього, позивачем фактичний розмір заявленої до стягнення моральної шкоди в сумі 361800грн. було визначено за методикою професора ОСОБА_2 , яка Рішенням про державну реєстрацію від 03.03.2010року включена до Реєстру і є базовою офіційною методикою в Україні для розрахунку та обчислення розміру моральної шкоди.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Суд враховує, що питання відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди з даних підстав вже було предметом судового розгляду і Миколаївським районним судом Львівської області надано їм правову оцінку і рішенням від 22.03.2022 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 50000 гривень моральної шкоди. Оскільки позивачем заявлені вимоги відшкодування моральної шкоди з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду у суді, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у виконавчому провадженні №52677858 протиправними.

Стягнути з Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в сумі 992,40грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бачун О. І.