Рішення № 107807138, 09.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2022 року м.Київ № 320/7713/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104750005503 від 08.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 01.07.2022 пенсію за вислугу років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка у липні 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, який розглянув її заяву у порядку екстериторіальності, відмовлено у призначення пенсії за віком через відсутність у позивачки 26 років та 6 місяців стажу працівника освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.09.2022 відкрив спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що за результатами розгляду документів, доданих заявником до страхового стажу зараховано всі періоди. Страховий стаж позивачки становить 35 років 5 місяців 0 днів. Пільговий стаж позивача становить 23 роки 6 місяців та 1 день. Згідно запису в трудовій книжці позивачка за період з 12.08.1991 по 29.09.1994 працювала «класоводом», а довідку надала про роботу «вихователем групи продовженого дня». Зазначений період можливо зарахувати до пільгового стажу після перевірки первинних документів. Відповідно до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років посада «класовода» відсутні. Відтак, рішення органу пенсійного фонду є правомірним, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області також не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 надало відзив на позовну заяву, у якому зазначило про те, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим 22.04.2014 Ставищенським РС Управління ДМС України в Київській області.

01.07.2022 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про Пенсійне забезпечення».

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.08.1990 позивачка:

- 02.08.1990 - призначена на посаду вчителя російської мови та літератури Бесідської середньої школи;

- 12.08.1991 - переведена на посаду класоводу Розумницької неповної середньої школи;

- 29.09.1994 - переведена на посаду вчителя російської мови та світової літератури тимчасово на період декретної відпустки Розумницької неповної середньої школи;

- 04.09.1998 - переведена на посаду вчителя трудового навчання Розумницької неповної середньої школи

- 02.01.2002 - у зв`язку з реорганізацією Розумницької ЗОШ І-ІІІ ступенів у Розумницьке НВО перепризначено на посаду вчителя трудового навчання;

- 01.11.2004 - переведена на посаду заступника директора Розумницького НВО з дозволом читати години історії;

- 12.05.2008 - переведено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Розумницького НВО на посаду тимчасово виконуючої обов`язки директора даного навчального закладу з дозволом читали години географії та історії;

- 26.08.2008 - переведено з посади виконуючої обов`язки директора Розумницького НВО на посаду заступника директора (0,5 ставки) даного навчального закладу з дозволом читати години;

- 31.08.2011 - звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) Розумницького НВО та вчителя даного навчального закладу з 31.08.2011 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України);

- 23.02.2012 - призначено учителем початкових класів для тимчасової заміни у Лебедівської загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 23.02.2012 до 18.05.2012 на період відсутності основного працівника;

- 19.05.2012 - продовжено термін дії трудового договору на посаді учителя початкових класів Лебедівської загальноосвітньої школи з 19.05.2012 на період відсутності основного працівника;

- 30.06.2022 - звільнено з посади вчителя початкових класів Лебедівської гімназії Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Також, записи у трудовій книжці позивачки містять відомості про зміну назви Лебедівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на «Лебедівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вишгородської районної ради Київської області, «Лебедівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області», «Лебедівська гімназія Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

01.07.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області у порядку екстериторіальності прийнято рішення від 08.07.2022 №104750005503 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

З рішення вбачається, що вік заявниці становить 53 роки 4 місяці 21 день, страховий стаж - 35 років 5 місяців 0 днів, пільговий стаж заявниці - 23 роки 6 місяців 1 день.

Підставою відмови стало неможливість зарахування періоду роботи позивачки з 12.08.1991 до 29.09.1994 класоводом, оскільки підтверджувана довідка видана про роботу позивачки «вихователем групи подовженого дня».

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулась з позовом до суду

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі Закон N 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-УІІІ) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХП, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Так, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1967 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

З прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-УІІІ встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-УІІІ.

За приписами пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2- р/2019 , право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-УІІІ, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи:

- 02.08.1990 - призначена на посаду вчителя російської мови та літератури Бесідської середньої школи;

- 12.08.1991 - переведена на посаду класоводу Розумницької неповної середньої школи;

- 29.09.1994 - переведена на посаду вчителя російської мови та світової літератури тимчасово на період декретної відпустки Розумницької неповної середньої школи;

- 04.09.1998 - переведена на посаду вчителя трудового навчання Розумницької неповної середньої школи

- 02.01.2002 - у зв`язку з реорганізацією Розумницької ЗОШ І-ІІІ ступенів у Розумницьке НВО перепризначено на посаду вчителя трудового навчання;

- 01.11.2004 - переведена на посаду заступника директора Розумницького НВО з дозволом читати години історії;

- 12.05.2008 - переведено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи Розумницького НВО на посаду тимчасово виконуючої обов`язки директора даного навчального закладу з дозволом читали години географії та історії;

- 26.08.2008 - переведено з посади виконуючої обов`язки директора Розумницького НВО на посаду заступника директора (0,5 ставки) даного навчального закладу з дозволом читати години;

- 31.08.2011 - звільнено з посади заступника директора з навчально-виховної роботи (0,5 ставки) Розумницького НВО та вчителя даного навчального закладу з 31.08.2011 у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України);

- 23.02.2012 - призначено учителем початкових класів для тимчасової заміни у Лебедівської загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 23.02.2012 до 18.05.2012 на період відсутності основного працівника;

- 19.05.2012 - продовжено термін дії трудового договору на посаді учителя початкових класів Лебедівської загальноосвітньої школи з 19.05.2012 на період відсутності основного працівника;

- 30.06.2022 - звільнено з посади вчителя початкових класів Лебедівської гімназії Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Харківській області №10475005503 від 08.07.2022 вбачається, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

При цьому, період її роботи з 12.08.1991 по 29.09.1994 на посаді «класовода» не зараховано до спеціального стажу, так як довідку видають про роботу позивачки «вихователем групи продовженого дня».

З цього приводу суд зазначає, що Керівники навчальних закладів, оформлюючи необхідну документацію (трудові книжки, накази, тарифікаційні списки тощо), мають записувати назви посад працівників відповідно до Класифікатору професій («Єдиній державній класифікацій професій всіх категорій працівників на підставі міжнародних стандартів»).

На час видання наказів районного відділу освіти в період з 12.08.1991 по 29.09.1994 та внесення запису в трудову книжку позивача, була чинною Єдина номенклатура посад службовців, затверджена Постановою Державного комітету Ради Міністрів ЄРЄР з питань праці та заробітної плати №443 від 09.09.1967. Згідно даної номенклатури, в групі 5, позиція 5780 значиться посада «вчитель». У даній групі номенклатурою посад не передбачено посади «класовод».

З 01.01.1996 набирає чинності Державний класифікатор професій, затверджений наказом №257 від 27.07.1995. В даному класифікаторі посада «класовода» не передбачена. Натомість є професія вчителя початкової школи під порядковим номером 233 та 2331.

Суд зазначає, що відповідальність за належне і своєчасне оформлення штатних розкладів та вірне внесення в трудові книжки працівників освіти найменування посад покладається на керівників підприємств та установ, а несвоєчасне приведення записів у трудовій книжці працівника у відповідність з діючим положенням не може позбавити особу гарантованого Конституцією права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Порядку вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з п. 4 «Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково - педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 78 від 31 січня 2001 року, працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займались викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше, ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилась викладацька робота.

Розподіл педагогічного навантаження в рамках посади здійснюється директором школи за погодженням профспілкового комітету і погоджується Відділом освіти.

Станом у період з 12.08.1991 по 29.09.1994 діяло Положення про класного керівника восьмирічної школи і середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням, затверджене Міністерством освіти УРСР 25.11.1960, яке втратило чинність 01.07.1997 на підставі наказу Міністерства освіти України №239. Цим же наказом було затверджено Тимчасове положення про класного керівника середнього закладу освіти, яке втратило чинність на підставу наказу Міністерства освіти і науки №434 від 06.09.2000.

На підставі «Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти» (наказ Міністерства освіти і науки України №434 від 06.09.2000), обов`язки класного керівника (класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.

Відповідно до Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, класний керівник - це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

Відповідно до п. 2.1. Положення обов`язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, який має педагогічну освіту або відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров`я якого дозволяє виконувати ці обов`язки.

Відповідно до п. 2.3. Положення на класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою. У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів.

Відповідно до п. 36 «Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти» затвердженої наказом МОН України від 15.04.1993 №102, вчителям, викладачам, старшим викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам (крім керівних) загальноосвітніх навчальних закладів, вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів провадиться додаткова оплата за класне керівництво.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що «Класовод» - це не назва посади, а виконання педагогічним працівником, зокрема вчителем, функцій щодо організатора учнівського колективу.

Обов`язки класного керівника (класовода) покладаються директором школи на педагогічного працівника за його згодою на початку кожного року, про що видається відповідний наказ.

З огляду на викладене, поняття «класовод» тотожне поняттю «класний керівник» та за своїм змістом є не назвою відповідної посади, а вказує на те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді вчителя, виконувала додатково обов`язки класного керівника, покладені на неї відповідним наказом керівництва навчального закладу, а тому, займаючи посаду класовода, здійснювала педагогічну діяльність, а відтак набувала учительський стаж.

Перелік закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років зазначена посада «учителя».

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку що наведеними документами підтверджується факт виконання позивачкою обов`язків вчителя у навчальному закладі у спірний період, а відтак підтверджується і наявність необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного спеціального стажу, оскільки не зараховано період роботи позивачки з 12.08.1991 до 29.09.1994 на посаді класовода, є протиправним та підлягає скасуванню.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».

Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).

Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає (перераховує) пенсію».

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає (перераховує) пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає (перераховує) пенсію».

Виключно «орган, що призначає (перераховує) пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Копією заяви ОСОБА_1 за призначенням пенсії від 01.07.2022 підтверджується, що позивачка за призначенням пенсії звернулась саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській в області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.07.2022 №104750005503.

При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати з 01.07.2022 (з дати звернення) пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 992,40 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, протиправним рішенням якого безпосередньо порушено права позивачки.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №104750005503 від 08.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.07.2022 пенсію за вислугу років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, Майдан Свободи, Держпром, 3, під., 2 пов., м.Харків) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.