Рішення № 107807094, 09.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2022 року м.Київ № 320/6968/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 належні грошові кошти пенсії за період із 10.12.2020 по 31.05.2022 у сумі 53211,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21 відповідачем нараховано до виплати заборгованість зі сплати пенсії у загальній сумі 53 211,23 грн, яка не виплачена управлінням через відсутність належного фінансування. Вважаючи бездіяльність щодо невиплати заборгованості зі сплати пенсійних виплат протиправною, а права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд ухвалою від 15.08.2022 відкрив спрощене провадження у порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував відповідачеві надати відзив на цей позов.

Представник відповідача, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що на виконання рішення суду проведено розрахунок та доплату пенсії у розмірі 53 211,23 грн, доплата пенсії згідно розрахунку підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, під час виникнення спірних відносин стосовно затримки виплати заборгованості по виплаті пенсії позивачу, з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Також, представник відповідач наголосив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами про зміну способу та порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21, а тому не можуть бути самостійними вимогами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком з 22.08.1998 у сумі 3477,34 грн.

22 липня 2020 року згідно свідоцтва про смерть від 28.07.2020 серії НОМЕР_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 .

Як вбачається з посвідчення № НОМЕР_2 виданого Київською обласною державною адміністрацією 10.11.2020 ОСОБА_1 , остання є дружиною померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до відомостей довідки №522/102-26 виданої ГУ ПФУ у Київській області 24.12.2020, ОСОБА_2 перебував на обліку в Таращанському відділі обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області і отримував пенсію по ІІ групі інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків з 10.06.2006 в сумі 11561,90 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зокрема, визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі від 21.12.2020 №13385-1814/К-02/8-1000/20 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 10.12.2020, та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 10 грудня 2020 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в розмірі 50 % пенсії після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Вказане рішення суду набрало законної сили 26.04.2022.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

10.06.2022 позивачка звернулась з заявою до відповідача, в якій просила виконати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21, надати детальну інформацію щодо розміру пенсії після здійсненого перерахунку та інформацію щодо суми заборгованості з детальним її розрахунком.

Листом від 24.06.2022 №4092-7726/К-02/8-1000/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21 головним управлінням проведено перерахунок пенсії. З червня 2022 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Різницю в пенсії, обраховану на виконання рішення суду за період з 10.12.2020 по 31.05.2022 у розмірі 53 211,23 грн буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Не погодившись з такою відповіддю відповідача, що полягає у невиплаті суми заборгованості з пенсії позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі-Закон № 2262-ХІІ).

Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

За приписами статті 8 Закону№2262-ХІІвиплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №2262-ХІІперерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 52 Закону №2262-ХІІпенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Статтею 55 Закону №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить, що призначені за Законом №2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття "майно" охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п.74 рішення від 02.03.2005 року у справі "Von Maltzanand Others v. Germany"). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань".

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При обранні способу відновлення порушеного права позивачки суд повинен виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність з боку Головного управління пенсійного фонду України у Київській області нарахованої але не виплаченої, за рішенням суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21, заборгованості з пенсії у загальній сумі 53211,23 грн, що також визнається відповідачем по справі. Поряд з тим, вказані суми відповідачем на час розгляду адміністративної справи не виплачені, доказів вчинення дій з метою забезпечення виконання рішення суду (звернення до Пенсійного фонду України з листом про виділення додаткових коштів, внесення позивача до списку виплати заборгованості управління тощо) не надано.

Однак, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність з боку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправної бездіяльності щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 , нарахованої за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/465/21, у загальному розмірі 53211,23 грн та з метою відновлення порушеного права позивача, зважаючи на пункт 4, 6 частини 2 статті 245 КАС України, вважає, що слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вказану заборгованість з пенсії.

При цьому суд вважає хибним твердження відповідача, що позовні вимоги у цій справі є вимогами про є вимогами про зміну способу та порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №320/495/21, а тому не можуть бути самостійними вимогами, виходячи з такого.

У межах справи №320/495/21 предметом спору були правовідносини, які виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні позивачці пенсії по втраті годувальника після смерті її чоловіка. Спору щодо виплати позивачці заборгованості з пенсії по втраті годувальника, починаючи з 10.12.2020 під час розгляду справи №320/495/21 не було.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та правомірними, оскільки питання щодо стягнення заборгованості з пенсії за період з 10.12.2020 до 31.05.2022 у розмірі 53 211,23 грн не були предметом спору у праві №320/495/21.

При цьому суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є стягнення заборгованості з пенсії за період із 10.12.2020 по 31.05.2022 у сумі 53211,23 грн.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір у розмірі 992,40 грн. Отже, на користь позивачки слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 10.12.2020 по 31.05.2022 у сумі 53 211 (п`ятдесят три тисячі двісті одинадцять) грн 23 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 10.12.2020 по 31.05.2022 у сумі 53 211 (п`ятдесят три тисячі двісті одинадцять) грн 23 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул.Саєнка Андрія, 10, м.Фастів, Київська область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.