Рішення № 107807062, 12.12.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. справа № 300/4510/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення за № 926100140881 від 14.10.2022 про відмову в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання зарахувати період роботи з 24.04.1990 по 08.11.2015 в Пуківській сільській раді до стажу державної служби та перевести з 12.10.2022 на пенсію державного службовця.

09.11.2022 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не зарахувало до стажу державної служби період її роботи в Пуківській сільській раді з 24.04.1990 по 08.11.2015 та оскаржуваним рішенням за № 926100140881 від 14.10.2022 їй відмовлено в переведенні з 12.10.2022 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву обґрунтований тим, що з 04.07.2001 посади заступника сільського голови та секретаря віднесені до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій державних службовців, та не можуть зараховуватись до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Станом на 01.05.2016 у позивача відсутній 20-ти річний стаж роботи на посадах державного службовця, що унеможливлює призначення пенсії державного службовця.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на позовну заяву обґрунтований тим, що станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах державної служби, тому підстави для призначення їй пенсії відповідно до Закон України «Про державну службу» на підставі пункту 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 889 - відсутні. При цьому призначити позивачу пенсію відповідно до пункту 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 889 є неможливим, оскільки у позивача відсутній 20-ти річний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.04.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач 24.04.1990 обрана заступником голови Пуківської сільської Ради народних депутатів. 26.04.1994 прийняла присягу державного службовця. З 25.07.1994 до 08.11.2015 працювала на посаді секретаря Пуківської сільської ради.

12.10.2022 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 926100140881 від 14.10.2022 відмовлено позивачу в переведенні її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з тих підстав, що позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до посад державної служби та немає 20 років стажу державної служби.

Позивач, вважаючи протиправною відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, з аналізу вказаних норм розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років та особи, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Обставина щодо втрати чинності Порядку №283, у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229).

Порядок №229 у пункті 6 містить аналогічну норму, як і в пункті 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII про те, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби позивача в даних правовідносинах здійснюється відповідно до Порядку № 283.

Згідно з пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 за №2493-III (далі - Закон №2493-III).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів відповідачів про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

За таких обставин, період роботи позивача з 24.04.1990 до 08.11.2015 на посадах заступником голови Пуківської сільської Ради народних депутатів та секретаря Пуківської сільської ради підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Враховуючи, що вказані періоди підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача, що загалом складає понад 25 років станом на 01 травня 2016 року, суд робить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за № 926100140881 від 14.10.2022 про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу", є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

З правового аналізу зазначених норм суд зазначає, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом, за встановлених обставин, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу періоди роботи з 24.04.1990 до 08.11.2015 органі місцевого самоврядування до стажу державної служби та перевести її з 12.10.2022 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 992, 40 гривень, згідно з квитанцією №0ХР6-Т6Р6-Н3МХ-В8М2 від 31.10.2022, та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) згідно договору про надання правничої допомоги за № 69/12 від 30.09.2022, ордеру серії ФТ № 1031055, квитанцій до прибуткового касового ордера за № 1031055 від 30.09.2022, від 15.10.2022 про сплату позивачем гонорару адвокату Окуневичу Михайлу Валентиновичу в розмірі 5 000 гривень.

Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачі підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в розмірі 992, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, в солідарному порядку.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (індекс 36014, вулиця Соборності, будинок 66, місто Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) за № 926100140881 від 14.10.2022 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до стажу державної служби періоди її роботи з 24.04.1990 до 08.11.2015 на посадах заступника голови Пуківської сільської Ради народних депутатів та секретаря Пуківської сільської ради та перевести її з 12.10.2022 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", з виплатою пенсії в розмірі 60 відсотків заробітної плати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (індекс 36014, вулиця Соборності, будинок 66, місто Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.