Рішення № 107806829, 12.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2022 року Справа № 280/2725/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26666-49 від 04 лютого 2022 року про нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 35 541 грн. 86 коп.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивачем 09.02.2022 отримано спірну вимогу, проте період, за який нарахована заборгованість не вказано. Позивач зазначає, що він не є ФОП, отже й не має обов`язку щодо сплати ЄСВ. Зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.10.2009. Однак згідно відомостей, які отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформаційними системами державних органів, Державна служба статистики України, 03.06.2020 його взято на облік як платника податків та 05.06.2020 підприємницька діяльність припинена. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 11.05.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 15.07.2022 надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що з 27.10.2009 по 05.06.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже мав обов`язок щодо сплати ЄСВ. та перебував в контролюючому органі на загальній системі оподаткування. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 04.10.2022 витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області докази в обґрунтування обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме:

- дані інтегрованої карти платника податку позивача, з якої вбачається заборгованість у розмірі та з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву;

- пояснення та докази у їх обґрунтування щодо підстав виникнення та наявності у позивача заборгованості, переданої ПФУ разом із інтегрованими картками платника у розмірі 4180, 30 грн., як про це зазначено у відзиві на позовну заяву.

09.11.2022 до суду від відповідача надійшли пояснення та докази.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.10.2009 по 05.06.2020.

04.02.2022 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26666-49 відповідно до якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 35 541 грн. 86 коп.

Не погодившись з вимогою податкового органу позивач звернувсь до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464 - VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак визначено, що саме Закон № 2464 є спеціальним по відношенню до встановлення та адміністрування ЄСВ і його норми фактично мають пріоритет у застосуванні над нормами будь-яких інших нормативно - правових актів (окрім Конституції України).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено суб`єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок,

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 Закону №2464 зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Частиною 5 статті 8 Закону 2464-VІ встановлено єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

До 01.01.2017 (загальна система оподаткування) у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок, та звітувати з «0» (пункт 2 статті 7 розділу III Закону № 2464 в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року). Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону 2464 (в редакції, що діяла на 01.01.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Законом № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний». Відповідно абзацу третьому частини восьмої статті 9 Закону 2464-VІ (в редакції, що діє з 01.01.2018) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм частини п`ятої ст. 8 закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Таким чином з 01.01.2017, у зв`язку зі змінами у Податковому кодексі, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримував дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, він повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2018) платники єдиного внеску зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, починаючи з 01.01.2017 переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок ФОП регулярно сплачувати ЄСВ з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрован як фізична особа-підприємець з 26.10.2009 , номер запису 2103000000005473, КВЕД: 46.32 - Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний). 05.06.2020 підприємницька діяльність припинена, номер запису: 21030060003054173, Підстава: власне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник, у тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники ЄСВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Періодом, за який платники ЄСВ подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 нього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 16 ПК України, визначено обов`язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов`язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі, не меншій за розмір мінімального страхового внеску.

Так, оскаржувана вимога не містить будь-яких розрахунків суми визначеної відповідачу недоїмки зі сплати ЄСВ, проте виходячи із наданої відповідачем інтегрованої карки платника податку вбачається, що заборгованість позивача виникла за період 2017 рік -2020 рік.

Так судом встановлено, що згідно даних Інформаційної системи «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 35 551,86 грн., яка складаються із нарахувань за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн., за 2018 рік у розмірі 9828,72 гри., за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн., за 2020 рік у розмірі 2078,12 грн. та заборгованість, яка передана ПФУ разом з інтегрованими карткам платника у розмірі 4180,30 грн.

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до Закону України від 04.07.2013 №406-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» внесено зміни до Закону №2464 в частині повноважень Міндоходів, згідно з якими з 01 жовтня 2013 року функції з адміністрування єдиного внеску здійснюють органи Міндоходів (на даний час органи ДПС України).

Таким чином, органи ДПС здійснюють контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску починаючи з 01.10.2013.

До зазначеної дати (01.10.2013) контроль за сплатою страхових внесків здійснювався органами Пенсійного фонду України.

На момент передачі даних з Пенсійного фонду України в інтегрованій картці особового рахунку платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 обліковувалась заборгованість у сумі 4180,30 грн.

Згідно відповіді з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01.11.2022 №0800-0605-6/44767 вбачається, що платник перебував на обліку з 27.10.2009. За період з 01.01.2011 по 30.09.2013 документальна перевірка не проводилась. Платник звіти не надавав, внески не сплачував. За неподання звітності за 2011 рік згідно ч.4 п.11 ст.25 ЗУ №2464 застосована фінансова санкція №2865 від 20.09.2012 у розмірі 170 грн. Згідно повідомлення - розрахунку за 2011 рік нараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн. Борг по єдиному соціальному внеску згідно картки особового рахунку станом на 30.09.2013 становив 4180.30 грн.

Суд звертає увагу, що звільнення від обов`язку нарахування та сплати ЄСВ, або встановлення інших переваг, тобто пільг по нарахуванню/сплаті ЄСВ регулюється виключно Законом про ЄСВ.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин зазначено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під час розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано доказів його належності до категорій таких осіб, які мають пільги щодо нарахування/сплати ЄСВ (звільняються від обов`язку).

Відтак, позивач не є особою яка відповідно до Закону про ЄСВ має пільги по нарахуванню та сплаті ЄСВ як фізична особа - підприємець, тобто не звільняється від його сплати.

Крім того, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з п. 3 розділу VI наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 04.05.2018 №469 (далі - Інструкція 469) фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ.

За вимогами п.4 розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування ЄСВ та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Із зазначеного слідує, що обчислення ЄСВ та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійної підставою для формування вимоги, як і акти перевірки чи податкова звітність, адже, відповідно до абз.11 п.3 розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до п.3розділу VI Інструкції 469 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам - фізичним особам протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Так, 04.02.2022 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2022 № Ф 26666-49 на суму 35 541,86 грн., яка була надіслана поштою та 09.02.2022 вручена боржнику особисто.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПКУ податкова вимога вважається належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно п. 45.1 ст. 45 ПКУ податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру позивач з 26.10.2009 по 05.06.2020 ОСОБА_1 був діючою фізичною особою підприємцем, який не є звільнений від сплати ЄСВ з жодних підстав, то вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2022 № Ф 26666-49 на суму 35 541, 86 грн. (за 2017 по 2020 рік) сформована відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 № 469(449) є законною та обґрунтованою.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова