Рішення № 107805766, 09.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року Справа № 160/11489/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11489/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2022 №047150018099;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 та призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.07.2022, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (764/15).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач зазначає, що на момент звернення останньому виповнилося 47 років, загальний страховий стаж складав 28 років 10 місяців 26 днів, у тому числі, стаж роботи за Списком №1 27 років 05 місяців 10 днів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.07.2022 №047150018099 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки заявник не досяг необхідного пенсійного віку. Крім того, в оскарженому рішенні відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача складає 28 років 10 місяців 26 днів; пільговий стаж складає 27 років 01 місяць 17 днів, що, як зазначає позивач, не відповідає дійсності. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 відкрито провадження у справі та зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

26.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №69290/22), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до відповідача у віці 48 років із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Розглянувши заяву позивача з доданими до неї документами, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2022 по 31.03.2023 не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 26 днів, стаж роботи на пільгових умовах 27 років 1 місяць 17 днів, проте вона не досягла 55 річного віку, який є обов`язковою умовою для набуття права на даний вид пенсії. Щодо Рішення Конституційного Суду України, відповідач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788, з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - 50 років. Однак, на виконання вказаного рішення Верховною Радою України не внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Норми статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсій страхування» є чинними та неконституційними не визнавались, а відтак, відповідач діє лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

04.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №71388/22), в якій останній заперечує проти доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Позивач зазначає, що в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003, в редакції Закону №2148-VІІ від 03.10.2017. Відносно позивача правила вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІ. На думку позивача, у спірних відносинах перевага має бути надана найбільш сприятливому для останнього закону, а саме: положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах положень Закону №1058-ІV як такого, що є пріоритетним над іншими Законами України, позивач вважає, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, зауважує, що Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-ІV. З огляду на викладене, позивач вважає оскаржене рішення протиправним.

18.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №74269/22), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, з огляду на наступне. Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 01.10.1974 по 31.12.1975. Документально встановлено, що позивач 11.07.2022 звернувся із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивачу виповнилось 47 років. У рішенні від 18.07.2022 №047150018099, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 26 днів, пільговий стаж за Списком №1 27 років 01 місяць 17 днів, вік позивача 47 років, відповідно, у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, останньому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Додатково повідомлено, що позивач набуде право на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2024. Відповідач наголошує, що Закон №1058 є пріоритетним та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Щодо Рішення Конституційного Суду України, відповідач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788, з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий 50 років. Однак, на виконання вказаного рішення Верховною Радою України не внесено зміни до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Норми статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавалися, а відтак, відповідач діє лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

24.10.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №75663/22), в якій останній заперечує проти доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на наступне. Позивач зазначає, що в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003, в редакції Закону №2148-VІІ від 03.10.2017. Відносно позивача правила вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та 49 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІ. На думку позивача, у спірних відносинах перевага має бути надана найбільш сприятливому для останнього закону, а саме: положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах положень Закону №1058-ІV як такого, що є пріоритетним над іншими Законами України, позивач вважає, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, зауважує, що Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058- ІV. З огляду на викладене, позивач вважає оскаржене рішення протиправним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

11.07.2022 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2022 №047150018099 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Означене рішення мотивоване тим, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу, не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

- жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років з 01.10.1974 по 31.12.1975.

Порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право па пенсію на пільгових умовах, затверджений наказом Мінпраці України від 18.11.2005 №383 (далі Порядок), зареєстрованим у Мін`юсті України 01.12.2005 за № 1451/11731.

Згідно із цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, затверджені постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (за період роботи до 01.01.1992); Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 і від 24.06.2016 №461. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи па відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі Порядок проведення атестації робочих місць) передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці (далі атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше, ніж один раз на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж нього періоду має бути підтверджене за результатами атестації.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Постанова № 637), передбачено у випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу надаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У випадку ліквідації підприємства, установи, організації або їх правонаступників, надаються архівні довідки відповідних архівних установ, які підлягають розгляду Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах в порядку, передбаченому постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії».

Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, довідка про підтвердження стажу, свідоцтво про народження дитини), страховий стаж складає 28 років 10 місяців 26 днів; пільговий стаж складає 27 років 01 місяць 17 днів.

До страхового стажу зараховано усі наявні періоди.

Згідно наданих документів заявниця набуде право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.11.2024.

За означених обставин, прийнято рішення про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з не досягненням пенсійного віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії та із не зарахуванням періодів роботи до пільгового стажу, позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, на час звернення позивача із заявою).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років з 01.10.1974 по 31.12.1975.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За правилами статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному Правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії може подаватися: заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436; представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із п. 1.8 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 встановлено: рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи; рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

За приписами пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 2 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із п. 4 Порядку № 442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з п. 4.2 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до п. 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Судом встановлено, що довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.07.2022 №310, виданій Акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Акціонерному товариству «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»:

- у виробництві: збагачення, що передбачено Списком №1, розділ II підрозділ а поз. 1020100а-1753г, затверджених Постановою КМУ №773 від 15.11.1994: з 15.11.1994 по 15.01.2003 сепараторником рудозбагачувальної фабрики №1;

- у виробництві: збагачення, що передбачено Списком №1, розділ. II підрозділ а поз. 2а-3в, затверджених Постановою КМУ №36 від 16.01.2003: з 16.01.2003 по 02.08.2016 сепараторником рудозбагачувальної фабрики №1;

- у виробництві: збагачення, що передбачено Списком №1, розділ II, затверджених Постановою КМУ №461 від 24.06.2016: з 03.08.2016 по 16.04.2022, з 03.05.2022 по 10.05.2022 сепараторником рудозбагачувальної фабрики №1.

Зазначені періоди роботи була зайнята на збагачувальній фабриці рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двооксиду кремнію.

Решту робочого часу до Списку №1 не зараховується згідно Положень про облік робочого часу на роботах в шкідливих та важких умовах праці, а також з особливим характером праці, затверджених Спільними постановами від 21.01.2013 №2/55, від 11.02.2019 №6-58, від 12.02.2021 №9-16.

Стаж за Списком №1 складає 27 років 05 місяців 10 днів.

Підстава: Особова картка форми П-2, технологічний процес, особовий рахунок №5329, табель обліку робочого часу, довідка цеху, наказ про результати атестації робочих місць №866 від 19.06.1995, наказ про результати атестації робочих місць №1501 від 30.12.1999, наказ про результати атестації робочих місць №1328 від 30.11.2004, наказ про результати атестації робочих місць №1062 від 30.11.2009, наказ про результати атестації робочих місць №948 від 28.11.2014, наказ про результати атестації робочих місць №385 від 27.08.2019.

До матеріалів справи позивачем також долучено копію витягу з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1 робітників Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому зазначено наступне: назва структурного підрозділу: рудозбагачувальна фабрика №1, виробництво: збагачення, найменування професії за штатним розписом: сепараторник, найменування професії згідно списків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 №773 розділ II підрозділ "а" позиція 1020100а-1753г: сепараторник, Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 розділ II підрозділ "а" позиція 2а-3в: сепараторник, Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 розділ IІ: сепараторник, наказ про атестацію №866 від 19.06.1995, наказ про атестацію №1501 від 30.12.1999, наказ про атестацію №1328 від 30.11.2004, наказ про атестацію №1062 від 30.11.2009, наказ про атестацію №948 від 28.11.2014, наказ про атестацію №385 від 27.08.2019.

Окрім того, у трудовій книжці позивача Серії НОМЕР_2 від 03.06.1993 на підтвердження пільгового стажу позивача за Списком №1 наявні такі записи:

- 29.07.1994 прийнята на збагачувальну фабрику №1 сепараторником 4-го розряду, на підставі розпорядження №892 від 27.07.1994 (запис №4);

- 29.12.1994 орендне підприємство ПГЗК перетворено у Відкрите акціонерне товариство ПГЗК, на підставі розпорядження Міськвиконкому №508-Р від 29.12.1994 (запис №5);

- за результатами атестації робочих місць за умовами праці сепараторнику РЗФ-1 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, на підставі наказу №1160 (запис №6);

- Відкрите акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 20.01.2014 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», підстава: рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ВАТ «ПІВДГЗК» від 20.01.2014 (протокол від 20.01.2014) (запис №7);

- за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за списком №1 (один), на підставі наказу від 28.11.2014 №948 (запис №8);

- Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 21.10.2019 змінило найменування на Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», підстава: рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ «ПІВДГЗК» від 18.10.2019 (протокол від 18.10.2019) (запис № 9);

- за підсумками атестації робочих місць за умовами праці вищевказана професія атестована за списком №1 (один), на підставі наказу від 27.08.2019 №385 (запис №10).

Відтак, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 27 років 05 місяців 10 днів, а не 27 років 01 місяць 17 днів, як зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області в оскарженому рішенні.

Таким чином, в ході розгляду справи, судом встановлено, що пенсійним органом належним чином не досліджено усі документи, надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та невірно розраховано пільговий стаж позивача, а отже, безпідставно не взято до уваги, що пільговий стаж позивача складає саме 27 років 05 місяців 10 днів.

Також, суд звертає увагу на таке.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом а статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення (далі Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який, передусім, у контексті предмету спору, містить п. 1 ч. 2 ст. 114 такого змісту: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Також, зазначена норма передбачає зміст, ідентичний пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (п. 1 Рішення №1-р/2020).

Позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням відповідного віку має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість, відповідач керується Законом №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 50 років.

Водночас, Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Згідно із ч.1 ст.92 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі Закон №2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Суд бере до уваги, що у рішенні від 23.01.2020 Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ч. 2 ст. 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Основного Закону України, п. 7 Рішення №4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі, суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у Рішенні Конституційного Суду України у справі №4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення №4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас, висновок, сформований у пункті 7 Рішення № 4-рп/2016, застосовується судом, з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.

У пункті 3.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абз. 2 пп. 4.3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 27.02.2018 №1-р/2018).

Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах, з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

У контексті предмету спору, Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23.01.2020).

У пункті третьому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.012020 №1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Конституційний Суд України», з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

У третьому пункті Рішення №1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом №213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні №1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону №213-VIII.

Як встановлено судом, пільговий стаж позивача становить 27 років 05 місяців 10 днів, якого достатньо для призначення пенсії.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону №1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд вважає, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII не підлягає застосуванню.

Враховуючи, що на виконання вимог пункту 5 статті 62, пункту 4 частини другої статті 63 Закону № 2136-VIII, Конституційним Судом не було закрито провадження у справі №1-р/2020, відсутні підстави вважати, що у зв`язку із ухваленням Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017, втратили дію положення Закону №1788-XII в частині регулювання прав на пільгову пенсію у період з 01.04.2015.

Проте, положення пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.

Аналіз вищенаведених норм та позиції Конституційного Суду України свідчить, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Відповідно до вищевикладеного, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ №1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своєму рішенні від 21.04.2021 у адміністративній справі №360/3611/20.

У контексті вимог статей 6, 8, 22, 46, 151-2 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України у справі №1-р/2020 щодо порушень частини першої статті 8 Конституції України внаслідок підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах, з урахуванням відповідного стажу роботи мають враховуватись всіма суб`єктами владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин та правового регулювання, суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Як свідчать матеріали справи, приймаючи оскаржене рішення від 18.07.2022 №047150018099 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 , відповідач керувався положеннями статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак, у даному випадку відповідач мав би застосовувати норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки саме Закон України «Про пенсійне забезпечення» є більш сприятливішим та таким, що захищає право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 має бути призначена позивачу, з урахуванням норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2022 №047150018099 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач має страховий стаж роботи 28 років 10 місяців 26 днів, пільговий стаж складає не менше 7 років 6 місяців (27 років 05 місяців 10 днів), тобто достатній для призначення пенсії.

За призначенням пенсії позивач звернувся 11.07.2022. Підставами для відмови у призначенні пільгової пенсії була недостатність необхідного віку 50 років (на момент звернення позивача 47 років).

Згідно з ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 в справі «Щокін проти України» Європейський Суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області мотиви прийняття оскарженого рішення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто, на користь позивача.

Більш того, суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не заперечують наявність у позивача необхідного загального та пільгового стажу роботи за Списком № 1, підставою для відмови у призначенні пенсії стали висновки пенсійного органу про відсутність у позивача віку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто 50 років для жінок.

Відтак, для прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виконано всі умови, визначені законом: позивач досягла 45-річного віку, має більше 20 років загального стажу, за яких більше 7 років 6 місяців (а саме: 27 років 05 місяців 10 днів) пільгового стажу.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пільгову пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки згідно з вимогами ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (764/15), та з урахуванням висновків суду.

Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є обгрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню судом.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська обл., 43026; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2022 №047150018099.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 у справі №1-5/2018 (764/15), та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 248 (двісті сорок вісім) грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 09.11.2022.

Суддя О.В. Царікова