Рішення № 107800272, 12.12.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2009/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАБ", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Піщенкова Костянтина Валентиновича, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 538 648,27 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАБ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Піщенкова Костянтина Валентиновича та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 640 590,27 грн., з яких: 545 659,20 грн - основний борг, 25 794,44 грн - пеня, 63 344,59 грн - інфляційні втрати, 5 789,04 грн - 3% річних, судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача 26.08.2022 подав відзив на позов.

Представник позивача 12.09.2022 подав відповідь на відзив.

Представник позивача 13.10.2022 подав заяву, в якій зазначив, що має намір подати докази на підтвердження вартості витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 17.11.2022 подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що ним частково оплачено суму основного боргу у розмірі 101 942,00 грн. На підтвердження оплати надав платіжні доручення № 231 від 27.10.2022 на суму 18 254,20 грн, № 212 від 15.09.2022 на суму 20 000,00 грн, № 222 від 06.10.2022 на суму 23 687,80 грн, № 236 від 10.11.2022 на суму 40 000,00 грн.

Представник відповідача 21.11.2022 подав уточнення до заперечень, в яких просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення сум основного боргу у розмірі 101 942,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 закрито провадження у справі № 904/2009/22 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Піщенкова Костянтина Валентиновича заборгованості у розмірі 101 942,00 грн.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання медичних послуг № 1/20 від 09.11.2020. Позивачем були виконані роботи з проведення лабораторних досліджень на загальну суму 545 659,20 грн, які відповідач не оплатив.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням своїх зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 25 797,44 грн, 3% річних у розмірі 5 789,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 63 344,59 грн.

Узагальнена позиція відповідача

Відповідач зазначає, що знаходиться у тяжкому фінансовому стані, оскільки з 24.02.2022 зупинив свою діяльність у зв`язку із початком військової агресії відносно України, що є форс-мажорними обставинами відповідно до листа Торгово-промислової палати України. Відповідач відновив роботу лише 18.04.2022.

Відповідач вказує, що позивачем не вірно встановлено строк оплати заборгованості, відповідно невірно нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Крім того, відповідач вважає, що вимоги про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість виникла вже піж час існування форс-мажорних обставин.

Також, позивач просить суд розстрочити виконання рішення на один рік з дати його прийняття рівними щомісячними платежами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАБ" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Піщенковим Костянтином Валентиновичем (замовник) був укладений договір про надання медичних послуг № 1/20 від 09.11.2020 (арк.с.14).

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на умовах цього договору, самостійно або із залученням третіх осіб надавати медичні послуги з проведення лабораторних досліджень біологічного матеріалу, переданого замовником, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах цього договору прийняти і сплатити ці послуги виконавця.

Згідно пункту 3.1 договору, загальна сума договору складає сумарну вартість наданих медичних послуг впродовж дії цього договору, і визначається шляхом складання сум визначених в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Оплата послуг виконавця здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що виконавець виконує дослідження згідно з умовами договору і по закінченню десяти днів наступного (у якому надавалися послуги) за звітним місяцем складає і передає замовнику акт.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 545 659,20 грн, що підтверджується актами надання послуг:

- № 3007 від 31.12.2021 на суму 43 687,80 грн (не підписаний відповідачем);

- № 49 від 31.01.2022 на суму 98 254,20 грн;

- №50 від 31.01.2022 на суму 153 659,40 грн;

- № 273 від 22.02.2022 на суму 44 295,00 грн (не підписаний відповідачем);

- № 274 від 22.02.2022 на суму 132 756,60 грн (не підписаний відповідачем);

- № 275 від 22.02.2022 на суму 73 006,20 грн (не підписаний відповідачем) (арк.с.18-23).

Позивачем на адресу відповідача були направлені акти надання послуг № 273, № 274, № 275 від 22.02.2022 та рахунки на оплату, що підтверджується накладною Укрпошти № 0411107855041, описом вкладення та чеком (арк.с.24-26).

З офіційного сайту Укрпошти вбачається, що відповідач отримав особисто відправлення № 0411107855041 - 05.05.2022 (арк.с.26).

Позивачем на адресу відповідача були направлені акти надання послуг № 1771 та № 3007 від 31.12.2021 та рахунок на оплату, що підтверджується накладною Укрпошти № 0411107873341, описом вкладення та чеком (арк.с.24-26).

З офіційного сайту Укрпошти вбачається, що відповідач отримав особисто відправлення № 0411107873341 - 07.06.2022 (арк.с.29).

Позивачем на адресу відповідача 27.05.2022 була направлена претензія № 2705-22/1 (арк.с.31-35), в якій просив оплатити заборгованість у розмірі 545 659,20 грн.

Відповідачем надано позивачу відповідь на претензію (арк.с.59), в якій він просив не нараховувати штрафні санкції та розстрочити суму основного боргу на 24 місяці рівними частинами.

Доказів направлення вищезазначеної відповіді на адресу позивача матеріали справи не містять.

В ході судового розгляду представник відповідача не заперечував проти основної суми заборгованості, вказуючи тільки на невірність розрахунків пені, 3 відсотків річних та втрат від інфляції. Також відповідач сплатив частково суму основного боргу у розмірі 101 942,00 грн. На підтвердження оплати надав платіжні доручення № 231 від 27.10.2022 на суму 18 254,20 грн, № 212 від 15.09.2022 на суму 20 000,00 грн, № 222 від 06.10.2022 на суму 23 687,80 грн, № 236 від 10.11.2022 на суму 40 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 закрито провадження у справі № 904/2009/22 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Піщенкова Костянтина Валентиновича заборгованості у розмірі 101 942,00 грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 443 717,20 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати виконаних робіт у повному розмірі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між сторонами виникли правовідносини з підряду.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору, а саме пунктом 4.1 передбачено порядок оплати виконаних робіт.

Строк оплати виконаних робіт за актами № 49 від 31.01.2022 на суму 98 254,20 грн та №50 від 31.01.2022 на суму 153 659,40 грн є таким, що настав 10.01.2022.

Щодо строку оплати виконаних робіт за актами № 3007 від 31.12.2021 на суму 43 687,80 грн, № 273 від 22.02.2022 на суму 44 295,00 грн, № 274 від 22.02.2022 на суму 132 756,60 грн, № 275 від 22.02.2022 на суму 73 006,20 грн, суд зазначає таке.

Позивачем на адресу відповідача були направлені акти № 273, № 274, № 275 від 22.02.2022 та рахунки на оплату, що підтверджується накладною Укрпошти № 0411107855041, описом вкладення та чеком (арк.с.24-26).

З офіційного сайту Укрпошти вбачається, що відповідач отримав особисто відправлення № 0411107855041 - 05.05.2022 (арк.с.26).

Позивачем на адресу відповідача були направлені акт № 3007 від 31.12.2021 та рахунок на оплату, що підтверджується накладною Укрпошти № 0411107873341, описом вкладення та чеком (арк.с.24-26).

З офіційного сайту Укрпошти вбачається, що відповідач отримав особисто відправлення № 0411107873341 - 07.06.2022 (арк.с.29).

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів мотивованої відмови від підписання актів.

У зв`язку з відсутністю зауважень щодо виконаних робіт, суд зазначає, що виконавець своє зобов`язання щодо виконання робіт за актами № 3007, № 273, № 274, № 275 виконав належним чином.

Відтак, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором, що в свою чергу є підставою для виконання зобов`язання замовника по оплаті належним чином.

Так, відповідно до пункту 4.1 договору, оплата послуг виконавця здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відтак, суд дійшов висновку, що строк оплати виконаних робіт за актом № 3007 від 31.12.2021 на суму 43 687,80 грн є таким, що настав 17.06.2022 та строк оплати виконаних робіт за актами № 273 від 22.02.2022 на суму 44 295,00 грн, № 274 від 22.02.2022 на суму 132 756,60 грн, № 275 від 22.02.2022 на суму 73 006,20 грн є таким, що настав 15.05.2022.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному розмірі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 443 717,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо форс-мажорних обставин

Відповідач у відзиві вказує, що знаходиться у тяжкому фінансовому стані, оскільки з 24.02.2022 зупинив свою діяльність у зв`язку із початком військової агресії відносно України, що є форс-мажорними обставинами відповідно до листа Торгово-промислової палати України. Відповідач відновив роботу лише 18.04.2022.

Також, відповідач вважає, що вимоги про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість виникла вже піж час існування форс-мажорних обставин.

Суд не приймає вказані доводи відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).

До того ж, зобов`язання відповідача за актами № 49 від 31.01.2022 та №50 від 31.01.2022 щодо оплати заборгованості виникло 10.01.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 договору в разі порушень умов розділу 4.1 цього договору замовник зобов`язується виплатити виконавцю пеню на суму заборгованості із розрахунку облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу згідно чинного законодавства України, якщо не існує інших домовленостей між сторонами.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 25 797,44 грн за період з 19.01.2022 по 01.07.2022.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є неправильним, оскільки позивачем не вірно встановлено строк оплати заборгованості, відповідно невірно обрано період нарахування пені.

Здійснивши розрахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 20 795,67 грн.

Щодо суми 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 789,04 грн за період 19.01.2022 по 01.07.2022 та інфляційні втрати у розмірі 63 344,59 грн за період лютий - травень 2022.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає що він є неправильним, оскільки позивачем не вірно встановлено строк оплати заборгованості, відповідно невірно обрано період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши розрахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 4 370,65 грн та сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 36 211,40 грн.

Щодо розстрочення виконання рішення

Частиною 1 статті 239 господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд зазначає, що розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст. 6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк.

Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Звертаючись із заявою про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, відповідач вказує, що він знаходиться у тяжкому фінансовому стані, оскільки з 24.02.2022 зупинив свою діяльність у зв`язку із початком військової агресії відносно України. Відповідач не заперечує наявність обов`язку виконання рішення по цій справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання. Більше того, протягом розгляду спору відповідач добровільно погасив частину заборгованості.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статті 239 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання або погіршення його матеріального стану, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

З урахуванням викладеного та враховуючи, майновий стан відповідача та те, що ним під час розгляду справи частково сплачено суму основного боргу, що свідчить про те, що відповідач не ухиляється від виконання свого зобов`язання, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочує виконання рішення суду на 12 місяців.

Суд зазначає, що такий строк розстрочення виконання рішення не суперечить вимогам розумного строку і створить умови для добровільного виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 7 576,42 грн слід покласти на відповідача.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що сума сплаченого судового збору пропорційно розміру вимог, щодо яких було закрито провадження у справі повертається з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піщенкова Костянтина Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛАБ" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2; ідентифікаційний код 39434956) основний борг у розмірі 443 717,20 грн, пеню у розмірі 20 795,67 грн, 3% річних у розмірі 4 370,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 36 211,40 грн та судовий збір у розмірі 7 576,42 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2022 по справі №904/2009/22 рівними частинами щомісячно протягом 12 місяців з моменту винесення рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова