Ухвала суду № 107796516, 07.12.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26965/22

Провадження № 1-кс/761/15005/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6., при секретарі ОСОБА_7., за участю прокурора ОСОБА_8., захисника-адвоката ОСОБА_9., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хлистунівка, Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, одруженого, працюючого директором ТОВ "СТАР МГСРО", знятого з реєстрації в Україні, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 за ч.1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021.

Клопотання та матеріали, які обгрунтовують клопотання, захисник ОСОБА_12. та підозрюваний ОСОБА_2 отримали 28.11.2022 о 13:12 год. та 13:14 год., а також 02.12.2022, про що свідчать розписки.

У клопотанні зазначено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002228 від 18.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

ОСОБА_1 , керуючись прагненням до незаконного збагачення, протягом 2021 року, точну дату та час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці в межах міста Києва, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив вчинити особливо тяжкий злочин з використанням заздалегідь підроблених офіційних документів, який полягав у заволодінні шляхом обману об`єктом нерухомого майна - земельною ділянкою яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва та не надана у власність чи користування, шляхом вчинення правочинів з нею.

З цією метою ОСОБА_1 , розробив план вчинення злочину, який полягав у заволодінні шляхом обману об`єктом нерухомого майна - земельною ділянкою яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва на підставі та за допомогою заздалегідь підроблених правовстановлюючих документів та інших документів, які дають підстави для виникнення майнових прав, надають правові підстави видачі уповноваженими органами, підприємствами, установами, організаціями, нотаріусами, суб`єктами державної реєстрації прав офіційних документів щодо прав власності на об`єкти нерухомості, у злочинний спосіб, який полягає у використанні підроблених документів про наявність та право власності на неіснуючі житлові будинки, які відповідно до вказаних документів розташовані на земельній ділянці якою планувалося незаконно заволодіти, після чого реєструється право власності на такі земельні ділянки на підконтрольних йому осіб.

Вживаючи заходів до організації групи, для досягнення своєї злочинної мети, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 , протягом 2021 року, точну дату та час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , створити внутрішньо стійке злочинне об`єднання для досягнення спільної злочинної мети - протиправного збагачення шляхом шахрайського заволодіння земельною ділянкою яка є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , організувались у внутрішньо-стійке об`єднання - організовану групу та для успішної реалізації злочинного плану, залучили невстановлену на цей час органом досудового розслідування особу для виготовлення правовстановлюючих документів та інших документів, які дають підстави для виникнення майнових прав, надають правові підстави видачі уповноваженими органами, підприємствами, установами, організаціями, нотаріусами, суб`єктами державної реєстрації прав офіційних документів щодо прав власності на неіснуючі житлові будинки та підібрали підконтрольних осіб з числа своїх близьких родичів та знайомих, які погодились надати свої особисті дані та вчинити відповідні дії для державної реєстрації неіснуючих житлових будинків, які відповідно до підроблених документів розташовані на земельній ділянці якою планувалося незаконно заволодіти, інженера-землевпорядника, який на підставі підроблених документів погодився виготовити технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і обслуговування житлових будинків господарських будівель і споруд та нотаріуса який на підставі вказаних документів погодився здійснити державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна.

Створена ОСОБА_1 , організована група характеризувалася стійкими зв`язками, стабільністю і згуртованістю свого складу, об`єднанням учасників даної організованої групи єдиним планом з розподілом функцій кожного з них, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети, обізнаністю всіх її учасників з планом злочинних дій, злагодженим функціонуванням до часу припинення її діяльності правоохоронними органами, безумовним і невідкладним виконанням вказівок ОСОБА_1 , як її керівника.

Залежно від наявності особистих якостей, навичок, схильності до вчинення правопорушень, ОСОБА_1 було визначено чітку ієрархію серед учасників організованої групи та розподілені функції між ними.

Таким чином, створена ОСОБА_1 організована група, характеризувалася стійкістю, об`єднанням значної кількості учасників, які зорганізувалися з метою вчинення особливо тяжкого злочину, при цьому ОСОБА_1 здійснював загальне керівництво та координацію злочинної діяльності усіх учасників та забезпечував безперервне функціонування організованої групи.

У відповідності до плану злочинної діяльності, ОСОБА_1 , будучи організатором організованої групи розподілив функції між її учасниками наступним чином:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як організатор організованої групи, створив і здійснював керівництво організованою групою, підшукавши і об`єднавши підконтрольних осіб з метою вчинення особливо тяжкого злочину направленого на заволодіння шляхом обману об`єктом нерухомого майна - земельною ділянкою яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва та інших супутніх злочинів таких як підроблення офіційних документів та їх використання, розробив план вчинення таких злочинів, розподілив функції учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану та довів його усім учасникам організованої групи, здійснював контроль за дотриманням конспіративних заходів як при підготовці, так і при вчиненні злочинів з метою попередження викриття їх злочинної діяльності, для успішної реалізації злочинного плану за необхідності залучав до вчинення окремих злочинів осіб, які не входили до складу організованої групи, здійснював пошук об`єкта протиправних дій, забезпечував засобами для вчинення кримінальних правопорушень, здійснював організацію виготовлення та використання завідомо підроблених документів для державної реєстрації об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 328 Цивільного кодексу України учасники організованої групи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою на цей час органом досудового розслідування особою та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , набули на користь ОСОБА_3 права власності на вищевказані неіснуючі житлові будинки, тобто вказаними особами, проведено всі необхідні дії щодо оформлення набутого права власності.

В подальшому, учасники організованої групи ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 09.06.2021, вирішили переоформити право власності на неіснуючі житлові будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на інших осіб, які б виступали добросовісними набувачами, з метою приховання вчиненого кримінального правопорушення.

Створена ОСОБА_1 , організована група до складу якої увійшли ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , виконала всі дії, які передбачали створення умов для заволодіння шляхом обману об`єктами нерухомого майна - земельними ділянками які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, проте не змогли довести цей злочин до кінця з причин, що не залежали від волі учасників даної групи, у зв`язку із викриттям їхньої діяльності правоохоронними органами.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у готуванні до заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах, організованою групою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.05.2021, у ОСОБА_1 , та учасників організованої групи, до складу якої увійшли згідно визначених ролей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виник злочинний умисел направлений на використання заздалегідь підроблених офіційних документів з метою заволодіння шляхом обману об`єктом нерухомого майна - земельною ділянкою загальною площею 0,30 гектара яка знаходиться по АДРЕСА_5 , яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

На підставі вищевказаних підроблених документів нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 прийняла на користь ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2021 №№ 58500174, 58499590, 58497320 на підставі яких відкрито розділи №№ 237456328000, 2374540880000, 2374502580000 на житлові будинки №№ 21, 23, АДРЕСА_4 , та винесла записи про право власності №№ 42275760, 42275319, 42274639 за ОСОБА_3 .

В подальшому, учасники організованої групи ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 09.06.2021, вирішили переоформити право власності на неіснуючі житлові будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на інших осіб, які б виступали добросовісними набувачами, з метою приховання вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підроблених документів, вчиненого організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

На цей час у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 28.11.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.

Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов`язків, тому орган досудового розслідування звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, орган досудового розслідування приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Наявність ризику переховування від слідства та суду обґрунтовується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, міру покарання, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , може в будь-який залишити територію країни та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Все вищевикладене вказує на обґрунтованість існування ризику переховування.

Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом, орган досудового розслідування вважає необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_1 , розмір застави в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі який перевищує вісімдесят чи триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 6 532 622,94 грн., оскільки саме такий її розмір може забезпечити виконання підозрюваним на час досудового слідства покладених на нього обов`язків, та є гарантією реалізації його прав, визначених кримінальним процесуальним законодавством.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі і просив його задовольнити. Крім того зазначив, що підозрюваний протягом 2022 року неодноразово виїжджав за межі України, що підтверджує ризик переховування останнього від органів досудового розслідування.

В судовому засіданні підозрюваний просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що повідомлення про підозру не грунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, суперечить нормам матеріального та процесуального права. Органом розслідування не встановлено як сам об`єкт злочинного посягання, так і його форму власності, не встановлено кому саме завдано збитки. Відсутні обов`язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, а тому відсутній склад цього злочину в діях ОСОБА_1 .. Відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 та ст. 358 КК України. В матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази, що б підтверджували наявність в діях останнього складу зазначених кримінальних правопорушень. Крім того, на думку сторони захисту, відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виїзд підозрюваного за межі України повязаний із тим, що він є засновником та директором підприємства у республіці Словаччина. Той факт, що після виїзду підозрюваний повертався в Україну, маючи можливість залишитися за кордоном, так як має документи для офіційного там проживання, спростовує доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування від органу розслідування. На підставі викладеного, сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу.

Слідчий суддя заслухав учасників процесу, дослідив матеріали клопотання, надані стороною захисту докази, дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002228 від 18.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

28.11.2022 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України, та ч.3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами та факт вручення підозри ОСОБА_1 дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного та вважати обґрунтованою його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

Підставою застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій.

В клопотанні зазначено про наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».

При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, раніше не судимий, працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, загальної інформації про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення недостатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання не підтверджено в ході розгляду клопотання.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, враховуючи докази надані стороною обвинувачення та стороною захисту, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за місцем проживання з 22:00 по 06:00 наступного дня.

Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, паспорт громадянина України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184, 193, 194 196, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_10 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_11. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021, - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, паспорт громадянина України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під домашнім арештом визначити в межах терміну досудового розслідування, тобто до 28.01.2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем його проживання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 09.12.2022 р..

Слідчий суддя ОСОБА_13