Ухвала суду № 107796510, 06.12.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26969/22

Провадження № 1-кс/761/15008/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6, при секретарі ОСОБА_7, за участю прокурора ОСОБА_8, слідчого ОСОБА_9, захисників-адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_9, погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, Луганської області, громадянки України, не заміжньої, приватний нотаріус Київського нотаріального округу, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_9, погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021.

Клопотання та матеріали, які обгрунтовують клопотання, захисник ОСОБА_12 отримав 02.12.2022 о 15:21 год., захисник ОСОБА_10 отримав 02.12.2022 о 15:22год.. Підозрювана ОСОБА_1 отримала клопотання 28.11.2022 об 11:08 год., а матеріали 02.12.2022 о 15:21 год, про що свідчать розписки.

У клопотанні зазначено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002228 від 18.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи будучи обізнаними, про порядок реєстрації права власності на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного Кодексу України ч. 4 ст. 18, п. 3 ч. 4. ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, та про те що відповідно до Пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, та те що відповідно до вимог пункту 3 цього розділу Закону у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також про те що ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені.

Не маючи встановлених законодавством підстав для набуття права власності на земельну ділянку, з метою виведення земельної ділянки загальною площею 0,30 гектара яка знаходиться по АДРЕСА_3 , з комунальної власності та реєстрації права власності на вказану земельну ділянку на підконтрольних осіб, ОСОБА_2 діючи як організатор у відповідності до розподілу функцій, згідно спеціально розробленого і узгодженого плану, відомого всім учасника групи, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 24.05.2021, залучив для виконання одного з розроблених ним етапів злочинного плану, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , з метою внесення нею як державним реєстратором на підставі раніше підроблених документів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно недостовірних відомостей про наявність житлових будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , загальною площею 35,80 кв.м., 30,7 кв.м., та 38,3 кв.м. та реєстрації права власності вказаних об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 .

При цьому, учасники організованої групи, розкрили ОСОБА_1 загальний план заволодіння земельною ділянкою загальною площею 0,30 гектара яка знаходиться по АДРЕСА_3 .

У свою чергу ОСОБА_1 будучи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та здійснюючи нотаріальну діяльність за адресою: місто Київ, вулиця Михайлівська, 21, офіс 1 а, з метою наданням засобів для реалізації плану щодо шахрайського заволодіння земельною ділянкою та усунення перешкод у реєстрації права власності на вказану земельну ділянку достовірно знаючи про відсутність житлових будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , оскільки володіла інформацією що державними органами виконавчої влади не присвоєно поштову адресу вказаним будинкам, та відсутня декларація про введення в експлуатацію житлового будинку, вступила в попередню змову групою осіб із ОСОБА_2 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , та сприяла вчиненню кримінального правопорушення вказаними співучасниками, розглянувши заяви про державну реєстрацію права власності від 24.05.2021 №№ 45784071, 45784399, 45784543 подані ОСОБА_3 разом з підробленими документами на неіснуючі житлові будинки а саме: довідку про показники об`єкта нерухомого майна житлового будинку садибного типу літ. «А», за адресою: АДРЕСА_4 від 17.05.2021 № 1704, виготовлену на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», довідку про показники об`єкта нерухомого майна житлового будинку садибного типу літ. «А», за адресою: АДРЕСА_5 від 17.05.2021 № 1705, виготовлену на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», довідку про показники об`єкта нерухомого майна житлового будинку садибного типу літ. «А», за адресою: АДРЕСА_6 від 17.05.2021 № 1706, виготовлену на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_4 від 17.05.2021 виготовлений на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_5 від 17.05.2021 виготовлений на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_6 від 17.05.2021 виготовлений на бланку ТОВ «НІКА ЛТД», інформаційну довідку від 27.05.2021 № 840, виготовлену на бланку КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та в супереч вимог законодавства в сфері державної реєстрації на підставі вищевказаних підроблених документів прийняла на користь останнього рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2021 №№ 58500174, 58499590, 58497320 на підставі яких відкрито розділи №№ 237456328000, 2374540880000, 2374502580000 на житлові будинки №№ 21, 23, 25, які розташовані по вулиці Римського-Корсакова в місті Києві, та винесла записи про право власності №№ 42275760, 42275319, 42274639 за ОСОБА_3 .

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 328 Цивільного кодексу України учасники організованої групи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, набули на користь ОСОБА_3 права власності на вищевказані неіснуючі житлові будинки, тобто вказаними особами, проведено всі необхідні дії щодо оформлення набутого права власності.

Створена ОСОБА_2 , організована група до складу якої увійшли ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , виконала всі дії, які передбачали створення умов для заволодіння шляхом обману об`єктами нерухомого майна - земельними ділянками які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, проте не змогли довести цей злочин до кінця з причин, що не залежали від волі учасників даної групи, у зв`язку із викриттям їхньої діяльності правоохоронними органами.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, які виразились у пособництві в готуванні до заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України.

На цей час у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 якій 28.11.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованих кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами.

Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов`язків, тому орган досудового розслідування звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, орган досудового розслідування приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Наявність ризику переховування від слідства та суду обґрунтовується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, міру покарання, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_1 , може в будь-який час залишити територію країни та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Все вищевикладене вказує на обґрунтованість існування ризику переховування.

Разом з тим, з врахуванням вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом, орган досудового розслідування вважає необхідним визначити підозрюваній ОСОБА_1 , розмір застави в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі від вісімдесяти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий її розмір може забезпечити виконання підозрюваним на час досудового слідства покладених на неї обов`язків, та є гарантією реалізації її прав, визначених кримінальним процесуальним законодавством.

Беручи до уваги викладене, а також дані про особу ОСОБА_1 , яка підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, її вік, майновий стан, соціальне становище, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в повному обсязі і просив його задовольнити.

В судовому засіданні підозрювана пояснила, що вину в інкримінованому їй злочині не визнає, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що повідомлення про підозру не грунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, суперечить нормам матеріального та процесуального права. Крім того, на думку сторони захисту в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України. В матеріалах, доданих до клопотання, відсутні докази, які б підтверджували наявність в діях останньої складу зазначеного кримінального правопорушення. Крім того, на думку сторони захисту, відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування своєї позиції стороною захисту у судовому засіданні надано документи, що характеризують особу підозрюваної, підтверджують її стійкі соціальні зв`язки, постійне місце роботи та факт наявності найманих працівників, а також рівень доходів, наявність на утриманні сина та стан здоров`я. На підставі викладеного, сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу, у тому числі і у вигляді тримання під вартою. У випадку, якщо слідчий суддя, незважаючи на вищевикладене, прийде до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу, просили застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки, наданої одному з депутатів Бучанської районної ради Київської області.

Слідчий суддя заслухав учасників процесу, дослідив матеріали клопотання, надані стороною захисту докази, дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100010002228 від 18.09.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

28.11.2022 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами та факт вручення підозри ОСОБА_1 дають підстави визнати набуття нею статусу підозрюваної та вважати обґрунтованою її підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

Підставою застосування запобіжного заходу також є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності вчинення підозрюваним певних дій.

В клопотанні зазначено про наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки остання усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене ним кримінальне правопорушення з метою уникнення відповідальності.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».

При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, раніше не судима, не одружена, має постійне місце проживання у м. Києві, постійне місце роботи, утримує сина, потребує періодичного медичного обстеження.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, загальної інформації про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення недостатньо для того, аби зробити висновок про те, що така особа буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-якими достатніми та належними документами, долученими до клопотання не підтверджено в ході розгляду клопотання.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено обставин, передбачених ч. 3 ст. 194 КПК України, зокрема того, що у даному конкретному випадку є недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, згідно зі ст.194 ч.4 КПК України, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені частиною п`ятою ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

-тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, враховуючи докази надані стороною обвинувачення та стороною захисту, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та вважаю за необхідне застосувати відносно останньої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останній залишати житло за місцем проживання з 22:00 по 06:00 наступного дня.

Також, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 205, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в місті Києві ОСОБА_9, погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021 - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заборонити підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_1 під домашнім арештом визначити в межах терміну досудового розслідування, строком на 56 (п`ятдесят шість) діб, тобто до 28.01.2023 року включно.

Контроль за виконанням ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на органи Національної поліції за місцем її проживання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 09.12.2022

Слідчий суддя ОСОБА_6