Рішення № 107795580, 09.12.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17315/21

Провадження № 2/752/3144/22

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уорлд Кур`єр Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Потинську О.Р. звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна», в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 09.06.2021 року № S-01/06 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити позивача на роботі на посаді менеджера з логістики ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» або на іншій рівнозначній посаді із 10.06.2021 року; стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 09.06.2021 року до дня поновлення на роботі; а також стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач із 01.10.2008 р. по 09.06.2021 р. перебувала в трудових відносинах із відповідачем. Наказом ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 09.06.2021 року № S-01/06 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача було звільнено із посади менеджера з логістики із 09.06.2021 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач вважає зазначений наказ незаконним та необґрунтованим. Так, позивач впродовж роботи в товаристві сумлінно виконувала свої обов`язки, не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, постійно працювала над підвищенням свого фахового рівня та проходила всі необхідні навчання. Із 17.03.2020 року в товаристві було запроваджено режим віддаленої роботи. 08.05.2021 року поштовим зв`язком позивач отримала від відповідача повідомлення від 26.02.2021 року № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », зі змісту якого позивачу стало відомо, що в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням працівників в ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» на підставі наказу від 26.02.2021 року № 26/02/2021-1, - скорочується посада менеджера з логістики, яку обіймала позивач. Також в зазначеному повідомленні було зазначено, що в товаристві були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача. Після ознайомлення із наказом, позивач дізналась про прийняття відповідачем рішення запровадити зміни в організації виробництва і праці та скоротити 05.05.2021 року одну штатну одиницю за посадою менеджер з логістики. Позивач вказує, що із наказом від № 26/02/2021-1 її не ознайомлювали, та, відповідно, зі змінами в організації виробництва і праці позивачу стало відомо лише 08.05.2021 р. Таким чином, прийнявши 26.02.2021 року рішення скоротити посаду позивача, відповідач не вжив заходів для своєчасного скерування позивачу відповідного повідомлення про можливе звільнення та працевлаштування на іншу посаду. Позивач зазначає, що ознайомившись із текстом повідомлення № 6 від 26.02.2021 року, вона поставила підпис та дату фактичного ознайомлення - 08.05.2021 року, вказавши про те, що із ним не згодна, та 11.05.2021 оку повернула зазначене повідомлення відповідачу. В подальшому, відповідачем було видано оскаржуваний наказ від 09.06.2021 року № № S-01/06 про звільнення позивача. Остання вказує, що при прийнятті зазначеного наказу відповідач не виконав свого обов`язку щодо працевлаштування позивача на іншу вакантну посаду, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України; не дотримався строку, встановленого чинним законом для попередження працівника про наступне вивільнення, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України; не врахував переважне право позивача на залишення на роботі, чим порушив вимоги ст. 42 КЗпП України, що в сукупності свідчить про порушення відповідачем трудового законодавства при звільнення позивача із займаної посади. Крім того, з огляду на зазначені порушення та незаконне звільнення позивача, остання, зазнала моральної шкоди, яка з огляду на характер правопорушення, душевні та психічні страждання, значне погіршення стану здоров`я позивача, оцінена, останньою, в сумі 100000,00 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на порушення відповідачем прав позивача при звільненні, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 14.09.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 року, було вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В листопаді 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем в позові було суттєво спотворено фактичні обставини справи, та не вказано про ряд подій, які передували її звільненню. Так, дійсно в період із 01.10.2008 р. по 09.06.2021 р. позивач перебувала в трудових відносинах із товариством, та була звільнена 09.06.2021 р. із посади менеджера з логістики на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна». Відповідач вказує, що з метою підвищення рівня та покращення якості обслуговування клієнтів, введення нових форм організації праці, а також у зв`язку із виробничою необхідністю в товаристві запроваджувались відповідні зміни в організації виробництва і праці, про що 26.02.2021 року керівником товариства було видано наказ № 26/02/2021-1 «Про зміни в організації виробництва і праці та пов`язану із цим зміну істотних умов праці, затвердження штатного розпису, посадових інструкцій та скорочення штату», яким, окрім інших змін в організації виробництва і праці, передбачалось скорочення однієї штатної одиниці за посадою менеджер з логістики. Зміни, передбачені зазначеним наказом набрали чинності 06.05.2021 року. Того ж дня, відбулась зустріч керівника товариства з трудовим колективом, в т.ч. і з позивачем з приводу зазначених змін, на якій працівникам товариства було повідомлено про заплановані зміни. Генеральним директором товариства було видано наказ № 26/02/21-7 «Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 » від 26.02.2021 року, відповідно до якого було вирішено попередити позивача, посада якої підлягала скороченню, про наступне звільнення в перший робочий день після спливу 2 місяців з дати персонального попередження про вивільнення у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці та скороченням штату працівників товариства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу товариства № № 26/02/21-1 від 26.02.2021 р. Разом із наказом № 26/02/21-7 від 26.02.2021 року було підготовлено повідомлення № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », яке відповідно до п. 2 наказу № 26/02/21-7 від 26.02.2021 року підлягало доведенню до відома позивача. Персональна зустріч із позивачем з приводу попередження про наступне звільнення із займаної посади була проведена із позивачем 22.03.2021 року в офісному приміщенні товариства. Позивачу були надані на ознайомлення наказ № № 26/02/21-7 від 26.02.2021 року та повідомлення № 6 від 26.02.2021 року.Остання, їх прочитала, однак, відмовилась від проставлення підпису, в зв`язку з чим відповідачем було складено відповідний акт. 09.06.2021 року позивача було звільнено із посади, про що було видано відповідний наказ. Відповідач вказує, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства в повному обсязі, оформлено та видано трудову книжку, проведено остаточний розрахунок. Наведені позивачем обґрунтування позовних вимог та виклад обставин її звільнення не відповідають дійсності, позивач фактично відмовилась від ознайомлення із наказами товариства, була звільнена із дотриманням вимог щодо вивільнення працівників та із дотриманням строків попередження про заплановане звільнення. З огляду на відсутність в товаристві вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, відповідачем не було порушено норми закону в частині працевлаштування вивільненого працівника. Посилаючись на викладене, а також в зв`язку з відсутністю винних дій відповідача при звільненні позивача із займаної посади, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В зв`язку із відрядженням судді Слободянюк А.В. до Дніпровського районного суду м. Києва, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.04.2022 року № 186, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 із 01.10.2008 року перебувала в трудових відносинах із ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» та працювала на посаді менеджера з логістики.

Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/2021-1 «Про зміни в організації виробництва і праці та пов`язану із цим зміну істотних умов праці, затвердження штатного розпису, посадових інструкцій та скорочення штату», було запроваджено зміни в організації виробництва і праці шляхом раціоналізації робочих місць в товаристві, що передбачає, зокрема, зміну організаційної структури товаристві, перерозподіл посадових завдань та функцій працівників товариства, а також зміну режиму робочого часу для окремих посад.

Відповідно до п.1.1. зазначеного наказу, було скорочено 05.05.2021 року 1 штатну одиницю за посадою менеджер з логістики, та 2 штатні одиниці за посадою спеціаліст з логістики.

Крім того, відповідно до п. 6 зазначеного наказу, було вирішено видати наказ про попередження про наступне вивільнення працівників, посади яких підлягають скороченню, з обов`язковою пропозицією роботи на іншій вакантній посаді (за умови наявності таких) в товаристві.

Позивач вказує, що про зазначені зміни в організації виробництва і праці в день їх прийняття їй нічого не було відомо, однак, стороною відповідача на спростування наведених тверджень позивача було надано звіт про зустріч директора товариства із працівниками від 26.02.2021 року (із 08-56 год. по 10-07 год.), в якій приймала участь, в т.ч. і позивач, та доказів того, що на зазначеній зустрічі директором товариства не було повідомлено про заплановані зміни, матеріали справи не містять.

Відповідно до порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці працівників на посаді менеджера з логістики ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року, було встановлено, що за результатами порівняльного аналізу за сукупністю характеристик кваліфікації та продуктивності праці працівників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 більшу кваліфікацію та продуктивність праці має ОСОБА_2 , зокрема, в частині освітнього рівня, рівня володіння іноземними мовами, обсягу функціональних обов`язків додаткових навичок, знань та вмінь, володіння специфічним/внутрішньо корпоративним програмним забезпеченням, устаткуванням, обладнанням, тощо, а тому наступному звільненню з посади менеджера з логістики підлягає ОСОБА_1 .

Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/21-7 «Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 », було вирішено попередити ОСОБА_1 , посада якої підлягає скороченню, про наступне звільнення в перший робочий день після спливу 2 місяців з дати персонального попередження про вивільнення, у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці та скороченням штату працівників товариства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; а також вирішено направити ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, 26.02.2021 року ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» було підготовлено повідомлення № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого товариство, в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, згідно із наказом № 26/02/2021-1 від 26.02.2021 року та, зокрема, скороченням штату товариства, попередило позивача про наступне звільнення із займаної посади менеджера з логістики на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Крім того, в повідомленні було зазначено про відсутність на даний момент вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача.

Позивач вказує, що із наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/21-7 та повідомленням від 26.02.2021 № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », вона була ознайомлена лише - 08.05.2021 року, отримавши зазначені документи від товариства поштою.

Однак, на спростування зазначених тверджень, стороною відповідача було надано суду акт ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 22.03.2021 року, відповідно до якого було встановлено, що 22.03.2021 року о 14-37 год. в присутності працівників товариства, позивачу було надано наказ генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/21-7 та повідомлення від 26.02.2021 № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », - для ознайомлення з їх текстами, підписання та отримання другого примірника. Однак, ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису на наказі та повідомленні в якості засвідчення факту ознайомлення з ними та від отримання другого примірника повідомлення.

Крім того, відповідно до листа ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 05.04.2021 року № 050421 від 05.04.2021 року, було встановлено, що товариством було надано відповідь на звернення позивача від 31.03.2021 року та від 05.04.2021 року щодо виконання роботи в дистанційному режимі, а також зазначено про те, що 22.03.2021 року позивачу було повідомлено про заплановане скорочення менеджера з логістики, яку вона обіймає, в перший робочий день після спливу 2 місяців з дати персонального попередження про вивільнення на підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (другий екземпляр повідомлення № 6 було додано до цього листа), а саме 24.05.2021 року (останній робочий день, день звільнення).

Також, в матеріалах справи наявні нотаріально засвідчені заяви генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» ОСОБА_4 від 08.11.2021 року, відповідно до яких зазначені особи вказують на те, що 26.02.2021 року була проведена зустріч директора та інших працівників товариства через засоби телекомунікаційного зв`язку, на якій була присутня ОСОБА_1 та на якій усіх працівників було повідомлено про запроваджувані зміни, які відбудуться в товаристві щодо організації виробництва та праці товариства. 22.02.2021 року ОСОБА_1 була присутня на зустрічі за адресою місцязнаходження товариства, останній, були надані наказ генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/21-7 та повідомлення від 26.02.2021 № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 » для ознайомлення, однак, позивач відмовилась від проставлення підпису на наказі та повідомленні в якості засвідчення факту ознайомлення з ними та від отримання другого примірника повідомлення, про що товариством було складено відповідний акт.

Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 09.06.2021 року № S-01/06 «Про звільнення ОСОБА_1 », було звільнено 09.06.2021 року ОСОБА_1 , менеджера з логістики, у зв`язку зі скороченням штату працівників товариства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а також доручено провести остаточний розрахунок із ОСОБА_1 , видати оформлену трудову книжку відповідно до вимог закону та копію цього наказу у день звільнення.

З копій зазначеного наказу вбачається, що позивач була ознайомлена із текстом наказу 09.06.2021 року, однак із ним не була згодна.

З наявних у справі копій штатних розписів вбачається, що в товаристві були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача, про що товариством було повідомлено позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні позивача із займаної посади відповідач не виконав свого обов`язку щодо працевлаштування позивача на іншу вакантну посаду, товариством не було дотримано строку, встановленого чинним законом для попередження працівника про наступне вивільнення, а також не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, що в сукупності свідчить про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивача із займаної посади.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала, що позивач була достеменно обізнана про зміни в організації виробництва і праці, та, зокрема, скороченням штату товариства, останню, було належним чином повідомлено про наступне звільнення із займаної посади менеджера з логістики на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, та про відсутність вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача, порушення вимог трудового законодавства при звільненні позивача товариством допущено не було, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» за № 9 від 06 листопада 1992 р., розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі наказу генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/2021-1 «Про зміни в організації виробництва і праці та пов`язану із цим зміну істотних умов праці, затвердження штатного розпису, посадових інструкцій та скорочення штату», було запроваджено зміни в організації виробництва і праці шляхом раціоналізації робочих місць в товаристві, що передбачає, зокрема, зміну організаційної структури товаристві, перерозподіл посадових завдань та функцій працівників товариства, а також зміну режиму робочого часу для окремих посад, в т.ч. було скорочено 05.05.2021 року 1 штатну одиницю за посадою менеджер з логістики, та 2 штатні одиниці за посадою спеціаліст з логістики.

Наявні у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що про зазначені зміни 26.02.2021 року позивач була достеменно обізнана, та 22.03.2021 року позивач відмовилась від ознайомлення та отримання примірників наказу генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26.02.2021 року № 26/02/21-7 та повідомлення від 26.02.2021 № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », про що у встановленому законом порядку товариством було складено відповідний акт.

Твердження позивача про те, що звільнення із посади відбулось незаконно, оскільки, їй, зокрема, не було запропоновано іншої посади, та не враховано її переважне право на залишення на роботі, суд до уваги не приймає, так як зазначені посилання повністю спростовуються наявними у справі доказами, оскільки, позивача завчасно (за два місяці) було попереджено про вивільнення та з огляду на те, що вільних вакансій в товаристві, які б відповідали кваліфікації позивача, - не було, - відповідачем не було запропоновано позивачу пропозиції іншої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15).

Судом встановлено, що позивач була повідомлена про наступне вивільнення в зв`язку зі скороченням посади, останній, не було запропоновано іншої посади з огляду на відсутність у відповідача вільних вакансій, які б відповідали кваліфікації позивача, та доказів зворотному матеріали справи не містять.

Суд вважає, що відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства відносно вивільнення позивача, та доводи позивача в ході розгляду справи не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а навпаки спростовані наданими стороною відповідача доказами.

Суд враховує, що в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі скороченням штату, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишення на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП, а відтак не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що вона має переваги при прийнятті на роботу через наявність високої кваліфікації, оскільки ніяких переваг на працевлаштування, на переведення на іншу роботу в разі звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у такому випадку не встановлено, тобто переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На переконання суду, належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог стороною позивача суду надано не було, а стороною відповідача, в свою чергу, надано суду достатні докази, які поза розумним сумнівом доводять правомірність дій відповідача при вивільненні позивача в зв`язку зі скороченням штату.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що процедуру звільнення позивача із роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було проведено відповідно до вимог закону, порушень трудових прав позивача з боку відповідача не доведено, а судом не встановлено, а тому підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 09.06.2021 року № S-01/06 про звільнення, та поновлення позивача на роботі, суд не вбачає, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, та поновлення на роботі, оскільки, звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог закону, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 09.06.2021 року до дня поновлення на роботі, а також стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки, зазначені позовні вимоги є похідними від первісних позовних вимог, а відтак в їх задоволенні слід також відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 272,273,354 ЦПК України, ст.ст. 40, 41, 43 КЗпП України, ст.ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уорлд Кур`єр Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Н.П. Чередніченко