Рішення № 107790295, 05.12.2022, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.12.2022

Справа № 497/1696/22

Провадження № 2/497/533/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м. Болград

Болградський районнийсудОдеськоїобластіу складі:

головуючого - судді Висоцького С.О.,

за участю секретаря Войтової С.І.,

без участі сторін,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданнівзалісудувм.Болград,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом та просять постановити рішення, яким визнати за ними право власності на частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- за позивачем ОСОБА_1 на 2/3 частин будинку як за спадкоємцем за заповітами після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- за позивачем ОСОБА_2 на 1/3 частину вищезазначеного будинку як за членом колгоспного двору.

Позовні вимоги мотивують тим, що цей будинок станом на 14.04.1991 року відносився до типу колгоспний двір та його членами були позивачка ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачі не можуть оформити право власності на будинок, оскільки відсутні правоустановчі документи на будинок, тому звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів, мотивуючи позовні вимоги положеннями ст. 120 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 328,392, 1216-1218, 1261, 1268-1270, 1297 ЦК України.

Ухвалою від 02.09.2022 року було відкрито провадження по справі.

На виконання вимог ухвали суду приватним нотаріусом Агбун М.І. 14.09.2022 року надано на адресу суду копію спадкових справ щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11 жовтня 2022 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 16.11.2022 року. 16.11.2022 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.12.2022 року.

Позивачі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог діючого законодавства. Надали заяви про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача - Городненської міської ради Одеської області до суду також не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що в справі є відповідні докази. До суду надана заява від 19.10.2022 року, якою позовні вимоги визнані відповідачему повному обсязі, та заявлено клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволенняпозовнихвимог за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір із правовідносин, що виникають із спадкових правовідносин.

Станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належав колгоспному двору, до складу якого входили: голова двору ОСОБА_3 , її син ОСОБА_4 , невістка ОСОБА_2 , позивач по справі, що підтверджується довідкою Городненської сільської ради Болградського району Одеської області від 20.07.2022 року за №507 (а.с.23).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство, зокрема спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.120 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР).

Положеннями пп.«а» п. 6 вищезазначеної постанови визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.

В силу зазначених вимог, позивач ОСОБА_2 та її родичі фактично є власниками зазначеного домоволодіння в рівних частках як члени колгоспного двору.

25 травня 2022 року їм було видано свідоцтво про право власності на це домоволодіння, яке належить їм як членам колгоспного двору, на підставі рішення виконкому Городненської сільської ради Болградського району Одеської області № 273 від 15.02.2004 року (а.с.17-18,19). Однак, їх долі в будинку ані в свідоцтві, ані в рішенні виконкому сільради, ані при реєстрації права власності на будинок не вказали.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 2 ст.370 ЦК України встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 як член колгоспного двору. Так само й ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , запис акту про смерть №508 від 16.06.2014 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області, на підставі якого видано свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої також входить:

- 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , посвідченого секретарем виконкому Городненської сільської ради Болградського району Одеської області15.05.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 55, є її онук, ОСОБА_1 ,позивач по справі (а.с.45).

Згідно довідки Городненської сільської ради Болградського району Одеської області №509 від 20.07.2022 року на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з померлою були зареєстровані та проживали її син ОСОБА_4 , невістка позивач ОСОБА_2 , та онук позивач ОСОБА_1 (а.с.24).

З матеріалів спадкової справи № 301/2019, надісланої приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.38-52) вбачається, що з заявою від 25.10.2019 року (а.с.39) до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом звернувся спадкоємець за заповітом, позивач ОСОБА_1 .

Однак, згідно постанови від 15.07.2022 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку, оскільки були виявлені розбіжності в правоустановчих документах на нерухоме майно та не визначено частка власності.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , запис акту про смерть №186 від 15.03.2016 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Болградського районного управління юстиції в Одеській області, на підставі якого видано свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.20).

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої також входить:

- 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , посвідченого секретарем виконкому Городненської сільської ради Болградського району Одеської області15.05.2013року, зареєстрованим в реєстрі за № 52, є його син, ОСОБА_1 ,позивач по справі (а.с.62 зворотна сторінка).

Згідно довідки Городненської сільської ради Болградського району Одеської області №508 від 20.07.2022 року на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з померлим були зареєстровані та проживали його дружина позивач ОСОБА_2 , та син позивач ОСОБА_1 (а.с.25).

З матеріалів спадкової справи № 302/2019, надісланої приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.52-70) вбачається, що з заявою від 25.10.2019 року до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом звернувся спадкоємець за заповітом, позивач ОСОБА_1 . Дружина померлого, ОСОБА_2 , як непрацездатна, відмовилась від права на обов`язкову частку у спадщини на користь сина (а.с.53).

Згідно постанови від 20.07.2022 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку, оскільки частка померлого не визначена (а.с.29).

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст.1221 ч.1 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України врегульовано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітами своєчасно прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті бабусі ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 . На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування за заповітом, позивач набув право на це майно, тобто на 2/3 частин житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим його право порушено, оскільки він позбавлений можливості в позасудовому порядку реалізувати у повному обсязі свої спадкові права, хоча володіє всіма необхідними законними підставами для цього, оскільки за час свого життя спадкодавець не зареєстрував належним чином набуте ним право.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 22 вересня 2021 року по справі№ 227/3750/19.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи безпосередньо дослідив докази у справі.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачами відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Судом враховується, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, жодних заперечень не надав.

Підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає позовні вимоги позивачів цілком обґрунтованими, та приходить до висновку про їх задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.328, 373, 1216-1218, 1223, 1235, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293-294, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на домоволодіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою смт. Такраклія Республіки Молдови, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 20.01.1999 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 - право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженцем с. Городнє Болградського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 31.05.1996 року Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

- право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - як за спадкоємцем за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - як за спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя С.О.Висоцький