Ухвала суду № 107782259, 08.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 грудня 2022 рокуСправа № 280/3482/22 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративним суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала вищевказана справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2022 позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у розгляді заяви ОСОБА_1 від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_2 від 23.02.2022 про призначення пенсії за віком, відповідно до вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 з урахуванням зроблених судом висновків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

28.11.2022 представник позивача Райзман О.Я. подав до суду заяву, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у 15-денний строк з моменту встановлення ухвали подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що після набрання рішенням по вказаній справі законної сили, позивач по гарячій лінії та листом від 18.11.2022 звернувся до відповідача з вимогою про добровільне виконання рішення суду від 28.07.2022. Оскільки, більш ніж місяць, після набрання рішенням законної сили відповідачем не виконано без поважних причин та переконання заявника, у відповідача відсутні наміри виконання рішення у прийнятний строк, наявні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням. Крім того, просив заяву розглянути у 10 денний строк у відсутності позивача та його представника.

Справа повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду після апеляційного оскарження 05.12.2022.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст.382 КАС України заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяви, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року та від 06 травня 2019 року по справі №826/9960/15.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018р. у справі № 235/7638/16-а.

Крім того, відповідно до абзацу 3 статті 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до приписів ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону).

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону).

Отже, приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 28.07.2022 у справі №280/3482/22, яке набрало законної сили 24.10.2022, суд враховує, що заявником не подавалась заяву про отримання виконавчих листів по вказаній справі, а отже не здійснено дій щодо примусового виконання вказаного рішення.

Тобто, на момент звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю уповноваженим органом не здійснювались заходи щодо виконання рішення суду в примусовому порядку.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що у разі примусового виконання цього рішення суду, воно не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

Посилання заявника в якості обґрунтування наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №280/3482/22 на те, що ним на гарячу лінію та 18.11.2022 було подано заяву до пенсійного фонду з вимогою добровільного виконання рішення, яку залишено без задоволення, не може бути сприйняте судом як здійснення заявником усіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду.

Крім того, заявником до суду не надано належних доказів звернення позивача до відповідача з вказаною вимогою, щодо добровільного виконання рішення суду та відмову відповідача.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, з урахуванням не наведення позивачем аргументів та доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а також за відсутності дій заявника щодо примусового виконання цього рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі №280/3482/22.

Керуючись ст. 241-243, 248, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №280/3482/22, - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику та учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова