Рішення № 107781612, 08.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року Справа № 160/10803/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: 21.07.2022 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2022/000013/1 від 03.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим основним методом (за ціною договору).

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/10803/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10803/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

15 серпня 2022 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву позивача, згідно з яким відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

15 серпня 2022 року через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викладено доводи аналогічні тим, які висловлені у позовній заяві.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

УСТАНОВИВ:

25.06.2020 між Товариством з обмеженою ідповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (м. Дніпро), як Покупцем, та компанією Jinhua Glarystep Tools Manufacture Co., LTD (Китай), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт №GLARY-1-2020, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п.1.1 контракту).

Відповідно до п.2.1 контракту, поставка товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією.

Поставки здійснюються на умовах згідно з правилами Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (п.3.1 контракту).

Згідно з п. 4.1 п.4.2 контракту, ціна на товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю Сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватися після здійснення поставки. Зміна ціни оформляється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючі Специфікацію та інвойс. У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п. 5.2 контракту, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди.

До вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію №8 від 18.11.2021, якою узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість.

Крім того, згідно з вказаною Специфікацією, визначені, зокрема, строк поставки cічень-лютий 2022 року; вантажоодержувач ТОВ «ПК «ДТЗ»; умови поставки: FOB Нінгбо; оплата товару: попередня оплата в розмірі 6463,00 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання Специфікації.

ТОВ «ПК «ДТЗ» було задекларовано до митного поста Дніпровської митниці товар «Електричне устаткування для приєднання до електричних кіл (робоча напруга 400 В) частини зварювального обладнання виробництва торгівельної марки «Vitals»: пристрої для встановлення на кінцях проводів або кабелів, що здійснюють електричну комутацію способом оптискання затискачі маси пружинні серії «Vitals» та «Vitals Рrоfi» типу «крокодил» (діапазон струму 300-500А): мод.L170 300А - 1500 штук, мод.L215 300А (латунь) - 1000 штук, мод.L238 500А - 1000 штук, що надійшли в Україну згідно з вищезазначеним Контрактом на підставі Специфікації №8 від 18.11.2021, коносаменту №UTRUST21120998D від 17.12.2021. Загальна вартість поставлених товарів склала 6463 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту зазначених товарів представником позивача до Дніпровської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №UA110050/2022/001172 від 02.02.2022, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї ЕМД, зокрема:

1) для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

- декларацію митної вартості;

- зовнішньоекономічний контракт №GLARY-1-2020 від 25.06.2020;

- специфікацію №8 від 18.11.2021 до контракту;

- рахунок-фактуру №21-AMT04-2 від 30.11.2021;

- пакувальний лист;

- платіжне доручення №994 від 25.01.2022.

2) для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

- договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019;

- заявку на ТЕО №1/81 від 18.11.2021;

- коносамент №UTRUST21120998D від 17.12.2021;

- рахунок №L50270 від 24.01.2022;

- акт виконаних робіт від 24.01.2022;

- довідка про транспортні витрати від 18.01.2022.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, за доводами митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку з чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, митним органом виявлені такі розбіжності у поданих позивачем документах: 1) поставка товару, заявленого до митного оформлення, здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту з виробником від 25.06.2020 №GLARY-1-2020 з «Jinhua Glarystep Tools Manufacture Co., LTD», специфікації від 18.11.2021 №8, рахунку-фактури № 21-AMT04-2 від 30.11.2021, згідно з якими поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB SHANGHAI, Chine, згідно Інкотермс 2010, отже, враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 25.06.2020 №GLARY-1-2020, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, проте, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) позивачем не надано, а також не надана митна декларація країни відправлення; 2) відповідно до п.4.2 контракту від 25.06.2020 №GLARY-l-2020 у ціну товару включена вартість пакування та маркування, проте надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару; 3) у графі 44 ЕМД від 17.08.2021 №UA110050/2021/008172 наявне посилання на документи (з поміткою d - «не подається митному органу одночасно з МД та зберігається Декларантом»), скановані копії яких до митного оформлення не надано, а саме: від 30.12.2021 б/н (код 3012); 4) у наданому декларантом платіжному дорученні №994 від 25.01.2022 зазначено про оплату на суму 13128,30 дол.США, що зараховуються у 3 специфікації на оплату поставки товару згідно з Контрактом від 25.06.2020 № GLARY-1-2020 по Специфікаціям №6 від 27.05.2021 та №7 від 16.11.2021 та №8 від 18.11.2021. Так, поставку оцінюваного товару здійснено відповідно до Специфікації від 18.11.2020 №8 на загальну суму 6463,00 дол.США. Враховуючи загальну суму товару за Специфікацією від 18.11.2020 №8 платіжне доручення №994 від 25.01.2022 не містить інформації щодо розбивки загальної суми платежу 13128,30 дол.США на частини по кожній специфікації, тобто неможливо здійснити перевірку, яка саме сума була сплачена відповідно до рахунку оплати оцінюваної партії товару від 30.11.2021 №21-АМТ04-2; 5) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом, надано: Договір ТЕО №91510/912/2019 від 15.10.2019 з Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 24.01.2022 №L50270, Заявку на міжнародне морське перевезення №1/81 від 18.11.2021, акт виконаних робіт від 24.01.2022, Довідку про транспортні витрати від 18.01.2022. Надана до митного оформлення Заявка № 1/81 від 18.11.2021 не кореспондується по даті з рахунком- фактурою №21-АМТ04-2 від 30.11.2021, за яким здійснено поставку оцінюваної партії товару. Згідно з ДМВ декларантом заявлено обов`язкову складову митної вартості - витрати на транспортування 360,0 дол. США. У рахунку на оплату від 24.01.2022 №L50270 та Заявці №1/81 від 18.11.2021 зазначено обсяг послуг як морський фрахт порт Ningbo (Китай) - порт Південний (Україна) включаючи перевантаження - 360,0 дол. США. У рахунку оплати від 24.01.2022 №L50270 відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів. 6) Згідно з відомостями ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснена у контейнері №SUDU5804968 на морському судні MAERSK HONG KONG (гр. 21 ЕМД) за коносаментом від 17.12.2021 №UTRUST21120338D. За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com та модуля «Облік контейнерів» ЄАІС Держмитслужби, по контейнеру № DU5804968 встановлено, що оцінюваний товар на морському судні MAERSK HONG KONG№148W вибув з порту NINGBO (China), в порту East Said контейнер перевантажено на морське судно JULIUS-S №202N, та прибув в порт Південний (Україна), що свідчить про наявність перевантаження оцінюваного товару. Інформація про перевантаження контейнера №SUDU5804968 з судна MAERSK HONG KONG№148W, в коносаменті від 17.12.2021 №UTRUST21120338DE відсутня.7) У коносаментах у графі «Forde livery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано. В наданих компанією «Global Container Lsnes Latvija SIA» рахунку про оплату виконаних робіт від 24.01.2022 №L50270 зазначені наступні витрати на ТЕО: морський фрахт (перевезення) з урахуванням перевалки по контейнеру SUDU5804968 за маршрутом Нінгбо - Китай, - Південний, Україна 360,00 дол. США. В вище зазначених документах вартість експедиційних витрат понесених компанією «Global Container Lsnes Latvija SIA» окремо не зазначено. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. При цьому, Заявка від 18.11.2021 №1/81 містить вартість морського фрахту разом з перевантаженням у сумі 360,0 дол. США.Таким чином довідка про надання послуг експедитора, акт виконаних робіт, та заявка містять різні дані щодо вартості морського фрахту разом з перевантаженням, заявка не містить відомостей про вартість експедиційних витрат понесених компанією «Global Container Lsnes Latvija SIA» та ICS LTD.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, щомістять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 03.02.2022 №001-03/02 позивач додатково надав митному органу прайс-лист; комерційну пропозицію виробника; заяви на закупівлю валюти №783, №784 від 09.08.2021; Специфікації №6 та №7; каталог виробника товару (технічний опис), а також пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Повідомленням №2 митний орган поінформував позивача про те, що викладені в листі декларанта від 03.02.2022 №001-03/02 доводи та надані разом із ним додаткові документи не спростували обґрунтовані сумніви митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару та не усунули виявлені у поданих документах розбіжності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110050/2022/000013/1 від 03.02.2022, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №UA110050/2022/001257 від 03.02.2022.

Водночас, не погодившись з наведеним вище рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, згідно з якими, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Як видно з матеріалів справи, позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Проте, суд не погоджується з наведеними висновками митного органу, з огляду на таке.

Щодо доводів відповідача відносно ненадання позивачем до митного оформлення інформації про вартість послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, суд зазначає, що згідно з п.3.1.1 контракту від 25.06.2020 №GLARY-1-2020, у разі використання правил Інкотермс FОВ у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, час прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.

Згідно з базисом поставки FOB Інкотермс 2010, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Отже, ціна FOB складається з: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі.

Отже, термін FOB за Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна і ці витрати включаються в контрактну ціну товару.

Щодо вимог відповідача надати копію декларації країни відправлення суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частина 5 статті 53 Митного кодексу України забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контрактом №GLARY-1-2020 від 25.06.2020, укладеним позивачем з компанією Jinhua Glarystep Tools Manufacture Co., LTD (Китай) (п.3.5, п.3.6), сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР.

При цьому, в процесі такого контролю відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Суд зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.

Отже, не надання копії декларації країни відправлення до митного оформлення не може слугувати підставою для витребування у декларанта додаткових документів та не підтвердження через її ненадання заявленої митної вартості.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів вказано про ненадання до митного оформлення зазначеного в ЕМД від 17.08.2021 №UA110050/2021/008172 документа з літерою d (каталог виробника за кодом 3012 від 30.12.2021 б/н). Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем у відзиві, такий документ було надано позивачем як додаток до листа-відповіді на електронне повідомлення митниці декларанту від 03.02.2022 №001-03/02.

Щодо доводів відповідача про те, що враховуючи загальну суму товару за Специфікацією від 18.11.2020 №8 платіжне доручення №994 від 25.01.2022 не містить інформації щодо розбивки загальної суми платежу 13128,30 дол.США на частини по кожній специфікації, що унеможливлює здійснити перевірку того, яка саме сума була сплачена відповідно до рахунку оплати оцінюваної партії товару від 30.11.2021 №21-АМТ04-2, суд установив таке.

Як зазначено вище, відповідно до п.5.2 Контракту від 25.06.2020 №GLARY-1-2020, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту.

У наданій декларантом Специфікації від 18.11.2020 №8 визначено, що оплата товару - попередня оплата в розмірі 6463,00 доларів США здійснюється протягом 90 днів від дати підписання Специфікації.

25.01.2021 платіжним дорученням №994 від 25.01.2022 продавцю були перераховані валютні кошти на загальну суму 13128,30 дол. США за наступними специфікаціями - 407,40 дол. США, що зараховуються у 3 специфікації на оплату поставки товару згідно з Контрактом від 25.06.2020 №GLARY-1-2020 по Специфікаціям №6 від 27.05.2021, №7 від 16.11.2021 та №8 від 18.11.2021. Поставку оцінюваного товару здійснено відповідно до Специфікації від 18.11.2020 №8 на загальну суму 6463,00 дол.США.

Зазначена інформація підтверджується заявами на купівлю валюти від 09.08.2021 №783 та №784, які були надані декларантом до листа від 03.02.2022 №001-03/02.

Крім того, в процесі консультацій позивач додатково надавав митниці Специфікації №6, №7, з яких вбачається домовленість щодо оплати коштів за товар.

Таким чином, з урахуванням додатково наданих заяв встановлено, що зобов`язання по перерахуванню коштів за товар на день декларування підприємством виконані, банківський платіжний документ щодо оплати за товар митниці наданий, тим самим декларантом виконано обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України.

Водночас, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Щодо доводів відповідача про повноту включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає, що між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ», як Замовником, та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником, укладено Договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019, відповідно до якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов`язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів Замовника в порядку та на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 передбачено, що детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.2.2 Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019, протягом 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент; коносамент направляється Замовнику в електронній копії, що буде мати таку силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Відповідно до Заявки на міжнародне перевезення №1/81 від 18.11.2021, сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 узгоджена сума фрахту по маршруту Нінгбо -Південний - 360,00 дол. США за перевезення вантажу в «частина 1 контейнеру 1х40НQ)

На виконання умов п.2.2 Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» видано коносамент (Bill of Lading) №UTRUST21120998D від 17.12.2021, який підтверджує факт здійснення перевезення вказаного вантажу, а також виставлено рахунок №L50270 від 24.01.2022 на оплату морського фрахту вантажу в частині контейнеру: 1х40'НС Затискач маси на суму 360,00 дол. США.

24.01.2022 сторонами Договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 складено та підписано акт виконаних робіт за цим Договором, в якому зазначена загальна сума перевезення частини вантажу 1х40'НС у контейнері SUDU5804968 - 360 дол. США.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №88 від 18.04.2022 позивач здійснив оплату вказаного фрахту.

Всі зазначені документи були надані декларантом до митного оформлення.

Наданий до митного оформлення документ №UTRUST21120998D від 17.12.2021 по своїй суті та призначенню є «Необоротною морською накладною» («NON-NEGOTIABLE WAYBILL»), а не коносаментом.

При цьому, головною відмінністю морської накладної (Sea waybill) від морського коносамента (Bill of Lading) є те, що морська накладна не є ані товаророзпорядчим (не надає право власності на вантаж), ні оборотним документом, а підтверджує лише факт укладання договору перевезення та факт отримання вантажу Перевізником (судновласником) до перевезення у зазначеній кількості.

В зазначеній накладній №UTRUST21120998D від 17.12.2021 сторонами (Відправником та Отримувачем вантажу) зазначені агенти морської лінії та фактичного Отримувача вантажу (ТОВ «ПК «ДТЗ») у портах відправлення та призначення - компанія ТОВ «Інтернешнл Карго Севіс Ейч.Ді» («ICS LTD»), що є загальноприйнятою світовою практикою морських перевезень і не вимагає підтвердження наявності договірних відносин із зазначеними особами.

Отже, доводи митниці про наявність у ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» транспортних перевізних документів, що підтверджують перевезення товару на вказаних у коносаментах суднах, та ненадання їх декларантом для підтвердження митної вартості товарів також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як зазначено вище, відповідно до умов договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 та виданого на виконання умов цього договору коносаменту №UTRUST21120998D від 17.12.2021 перевізником міжнародного морського перевезення (фрахту) вантажів ТОВ «ПК «ДТЗ» виступає саме компанія «Global Container Lines Latvija SIA».

При цьому, умовами Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019 (п.4.3) передбачено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.

Крім того, у заявці на здійснення міжнародних перевезень №1/81 від 18.11.2021 та акті виконаних робіт від 24.01.2022 зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту.

Таким чином, перевантаження контейнеру на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту, а твердження митниці про наявність у позивача додаткового транспортного документу щодо перевантаження контейнеру з товарною партією з судна на судно ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно до наказу Мінфіну №651 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.

З урахуванням викладеного, достатнім є надання домашнього коносаменту як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової митної вартості, які і було подано декларантом митниці під час здійснення митного оформлення спірних партій товарів.

При цьому, за наведених вище обставин також помилковими та безпідставними є посилання митного органу на те, що наявність факту перевантаження контейнерів з товаром з судна на судно, свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cт.335 МК України до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, оскільки, як встановлено судом, за умовами Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019 (п.4.3.), у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт, що спростовує доводи відповідача про наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, а також виключає наявність у позивача додаткового транспортного документу, пов`язаного з таким перевантаженням.

Саме вартість морського перевезення відповідно до умов поставки є транспортною складовою митної вартості товару в цьому випадку, оскільки відповідно до ч.11 ст.58 МК України, до транспортних витрат, як складової митної вартості включаються виключно витрати до митного кордону України.

Відомості стосовно вартості фрахту (числових показників транспортної складової митної вартості) у Заявці на здійснення міжнародних перевезень №1/81 від 18.11.2021 повністю відповідають цим же відомостям, зазначеним у коносаменті №UTRUST21120998D від 17.12.2021, а також акті виконаних робіт від 24.01.2022, тобто ніяких розбіжностей між числовими показниками митної вартості в усіх зазначених документах не існує.

В оскаржуваному рішенні відповідач висловив зауваження про те, що у коносаменті №UTRUST21120998D від 17.12.2021 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Проте, посилання на компанію ICS LTD у коносаменті свідчить лише про можливість позивача звернутися до цієї юридичної особи в порту призначення з питань доставки вантажу, тобто на митній території України. Зазначені зауваження також не можна вважати розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів.

Щодо тверджень митниці про те, що надана до митного оформлення заявка №1/81 від 18.11.2021 не кореспондується по даті з рахунком - фактурою №21-АМТ04-2 від 30.11.2021, за яким здійснено поставку оцінюваної партії товару, суд зазначає таке.

Ці підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими, виходячи з огляду на таке: заявка на морське перевезення частини контейнера узгоджена до складання інвойсу на партію товару, а інформація, зазначена в заявці повністю відповідає даним викладеним у інших, наданих митниці, документах і не має розбіжностей, а саме: найменування вантажу, маршрут морського перевезення, кількість контейнерів та загальна вартість перевезення, зазначені у заявці №1/81 від 18.11.2021, кореспондується з інформацією, зазначеною і в інвойсі на оплату фрахту №L50270 від 24.01.2022, і в акті виконаних робіт від 24.01.2022, і в довідці про транспортні витрати від 18.01.2022.

Крім того, інформація щодо ваги вантажу та кількості упакувань у заявці повністю відповідає інформації по вазі та кількості упакувань, зазначеній у коносаменті. Таким чином, розглядаючи у сукупності всі надані документи можливо ідентифікувати інвойс на фрахт з задекларованою товарною партією та з іншими наданими документами.

Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 з приводу надання заявок про перевезення вантажу висловлена позиція, що серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.

Суд зазначає, що митниця в своєму рішенні не наводить ніяких обґрунтувань, яким чином не зазначення посилання на заявку №1/81 від 18.11.2021 в рахунку на оплату впливає на правильність визначеної митної вартості.

Ні нормативно-правовими актами України, ні умовами договору не передбачено обов`язкове зазначення в інвойсі заявки на перевезення.

Таким чином, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності не мають розбіжностей, підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості товару.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, які у сукупності та кожне окремо не вказують на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

З огляду на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів. Таким чином, є підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

Зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару. В документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, а також з огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у сумі 2481,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2022/000013/1 від 03.02.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (вул. Н. Алексеєнко, буд.100, прим. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661).

Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371).

Суддя Н.В. Кучугурна