Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №303/6102/22
2а/303/111/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2022 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретара судових засідань Славич М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 Пензеника Віталія Івановича до Управління патрульної поліції в Закарпатській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 Пензеник В.І. звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивований тим, що 16.02.2022 року інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Закарпатській області Бугина М.М. було винесено постанову серії ГАБ №337446, відповідно до якої позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Із даної постанови вбачається, що 16.02.2022 року о 00 год. 50 хв., в м.Мукачево, по вул.Свалявська, буд.22б, ОСОБА_1 перебував у торговому залі магазину «ОАЗИС», без засобів індивідуального захисту під час дії карантину, зокрема медичної маски чи респіратора що закривають ніс та рот, в тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п/п.1, п.2-2 п.3 постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року.
У свою чергу, представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 15.02.2022 року близько 23 години, прийшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в м.Мукачево щоб зробити покупки, однак йому не видали чек за придбаний товар. У зв`язку із цим, позивач зробив зауваження працівнику, але йому чек так і не видали. Тому, позивач викликав працівників поліції, щоб розібратись у даній ситуації.
Близько 23 год. 30 хв. приїхав наряд патрульної поліції, увесь цей час позивач перебував на вулиці, на відстані не менше 30 метрів від магазину. Стверджує, що захисна медична маска була одягнута на обличчя. Йому повідомили, що будуть розбиратися у цій ситуації про, що його буде повідомлено пізніше, за результатами розгляду. При цьому, ніякої постанови щодо вчинення адміністративного правопорушення він не отримував, в його присутності така постанова не складалася. Таким чином позивач вважає оскаржувану постанову незаконною.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року позов було залишено без руху та повідомлено представника позивача про необхідність виправити недоліки позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
На виконання вимог, зазначених в ухвалі суду від 19.09.2022 року, представником позивача було подано 12.10.2022 року заяву про усунення недоліків, виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху.
В подальшому, ухвалою суду від 08.11.2022 року поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження передбачених ст.ст. 268, 286 КАС України. Також, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
29.11.2022 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у ньому.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши надані сторонами докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до постанови ГАБ №337446 від 16.02.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеної інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Закарпатській області Бугина М.М., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
Із постанови вбачається, що 16.02.2022 року о 00 год. 50 хв., в м.Мукачево, по вул.Свалявська, буд.22б, ОСОБА_1 перебував у торговому залі магазину «ОАЗИС», без засобів індивідуального захисту під час дії карантину, зокрема медичної маски чи респіратора що закривають ніс та рот, в тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п/п.1, п.2-2 п.3 постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та КАС України, суд враховує наступне.
Диспозицією ч.2 статті 44-3 КУпАП встановлено відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою з метою запобігання поширенню на території України вказаної гострої респіраторної хвороби, у період з 01 серпня 2020 року по 31 березня 2022 року (станом на час складання оскаржуваної постанови) на території України запроваджено карантин на всій території України, згідно з постановами Уряду № 211 від 11.03.2020 року та № 392 від 20.05.2020 року, від 15.12.2021 року №1336.
Так, постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 року на момент вчинення адміністративного правопорушення була чинною, її норми, в контексті положень ст. 117 Конституції України, є обов`язковими для виконання усіма особами на території України, а окремі положення вказаного нормативно-правового акту, в тому числі п.п. 15 п. 3.5 неконституційними не визнавались.
За змістом ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» визначено що громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Тому, приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є громадською будівлею, а відповідно є «громадським місцем», перебування у якому під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту (респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот) є забороненим.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Однак, відповідно до доданої до відзиву довідки оператора комп`ютерного набору ІІ категорії УПП в Закарпатській області ДПП, відеозаписи з портативних відео реєстраторів, здійснені працівниками патрульної поліції в Закарпатській області за період 15.02.2022 року відсутні, оскільки вони не зберігались довше необхідного терміну згідно п.3 розділу VІІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року.
Обов`язок органу (посадової особи) з`ясувати усі обставини справи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чітко визначений ст.280 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б вину позивача ОСОБА_1 у порушенні правил карантину (фото, відеофіксаціїї, пояснень інших свідків порушення).
Крім того, судом не здобуто доказів того, що під час складення оскаржуваної постанови позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, заслухано по суті пояснення позивача, з`ясовано всі фактичні обставини справи.
Отже, в супереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, відповідачами не надано жодних доказів, щоб підтверджували обставини, вказані в оскаржуваній постанові та посилань на обставини, що ним були вжиті всі можливі заходи для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню, зокрема такі обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом`якшують відповідальність, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Як вже було згадано, оскаржувана постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення як і не представлено суду будь-яких доказів вчинення правопорушення.
Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи жодних належних та допустимих доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не представлено, не встановлено порушення ОСОБА_1 карантинних обмежень, а також зважаючи на те, що відповідач в силу покладеного на нього обов`язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №337446 від 16.02.2022 року, винесеної інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Закарпатскій області Бугина М.М., за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Одночасно суд також звертає увагу на те, що як відповідачами у справі зазначено Департамент патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Закарпатській області.
Частина 1 ст.2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 1 та ч. 2 ст. 222 КУпАП).
При цьому, приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган Національної поліції суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з цього питання було висловлено Верховним Судом у Постанові від 26.12.2019 року по справі № 724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Таким чином, з наведеного вбачається, що Управління патрульної поліції в Закарпатській області, яке є структурним підрозділом Національної поліції України, та не є юридичною особою, не може бути визначено в якості відповідача у цій справі.
Належним відповідачем є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Так, Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
З огляду на вказане в частині задоволенні позову до Управління патрульної поліції в Закарпатській області слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В зв`язку з тим, що позивач відповідно до Закону України«Про судовийзбір» звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, беручи до уваги, що його позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 14, 44-3, 222, 247, 251, 268, 279, 280, 287 КУпАП, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити - частково.
Постанову серії ГАБ №337446 від 16.02.2022 року, винесену інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Закарпатскій області Бугина Михайлом Михайловичем за ч.2 ст.44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень скасувати, а провадження у справі закрити.
В частині задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його ппідписання до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце прожтивання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області, місце знаходження: 88006, м.Ужгород, вул.О.Кошового, буд.2, Закарпатська область.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2022 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір
Судове рішення № 107773396, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 09.12.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 303/6102/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: