Рішення № 10777232, 11.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.10 р.                     Справа № 6/157                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Шабановій Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Експо-М” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк

про стягнення 117 099грн. 47коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Тимченко Н.О. – представник по довіреності від 09.08.2010р.

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Експо-М” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк основного боргу за поставлений товар у сумі 103 854грн., інфляційних у розмірі 1 186грн. 90коп., 3% річних у розмірі 921грн. 88коп., пені у розмірі 5 192грн. 70коп. на підставі договору поставки №-0048 від 17.02.2010р. Крім того, просить суд стягнути з відповідача реальні збитки у розмірі 5000грн. (витрати, які зроблені для відновлення порушеного права позивача) на підставі договору про надання юридичних послуг №1ГС-06/49 від 02.06.2010р. (Усього 116 225грн. 96коп. )

У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України та просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар у сумі 103 854грн., інфляційні у розмірі 1 257грн. 38коп., 3% річних у розмірі 921грн. 88коп., пеню у розмірі 6 066грн. 21коп. та реальні збитки у розмірі 5000грн. на підставі договору поставки №-0048 від 17.02.2010р., договору про надання юридичних послуг №1ГС-06/49 від 02.06.2010р. (Усього 117 099грн. 47коп. ) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

11 серпня 2010р. відповідач у засідання суду вдруге не з”явився, відзив на позовну заяву з витягами з чинного законодавства не представив. Ухвала про порушення справи від 25.06.2010р. була направлена відповідачу 29.06.2010р. рекомендованим листом з повідомленням. Дана ухвала була направлена відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі поставки №-0048 від 17.02.2010р., витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вих.№14/4-20/3635 від 06.07.2010р. про що свідчить штамп канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленнями про вручення рекомендованого листа відповідачу був повернутий з поштового відділення за закінченням терміну зберігання. Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

17 лютого 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Експо-М” м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк був укладений договір поставки №-0048, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання передати окремими партіями у власність покупця, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам узгодженим сторонами у специфікаціях-додатках, які є після підписання їх сторонами невід’ємними частинами даного договору.

До вказаного договору сторонами підписана специфікація №1 від 18.02.2010р. в якій визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю без ПДВ та сума.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов укладеного договору 18 лютого 2010р. по видатковій №ТОВ-000001 від 18.02.2010р., товарно-транспортній накладній від лютого 2010р., акту прийому-передачі товару від 18.02.2010р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на загальну суму 103 854грн., який згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №4 від 18.02.2010р., прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткова, довіреність до неї, товарно-транспортна накладна, акт прийому-передачі, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк.

У специфікації №1 від 18.02.2010р. до договору поставки №-0048 від 17.02.2010р. сторони встановили, що покупець зобов”язаний оплатити товар, який поставляється згідно специфікації на протязі доби після одержання, відповідно п.4 і п.5 даної специфікації. Датою поставки є дата підписання акту прийому-передачі.

Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем не виконав в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк перед позивачем виник борг за поставлений товар у розмірі 103 854грн., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Пунктом 5.1 договору поставки №-0048 від 17.02.2010р. сторони передбачили, що при порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки платежу, але не більше 5% від загальної вартості поставленого товару, при відсутності вини постачальника. Проте, позивачем здійснений відповідний розрахунок пені за період з 20.02.2010р.-04.06.2010р. згідно Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови укладеного договору поставки №-0048 від 17.02.2010р. і своєчасно не розрахувався за товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 6 066грн. 21коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні за період з 20.02.2010р. по 04.06.2010р. у сумі 1 257грн. 38коп. та 3% річних за період з 20.02.2010р. по 04.06.2010р. у розмірі 921грн. 88коп.

Суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно здійснений їх розрахунок.

Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір 3% річних за період з 20.02.2010р. по 04.06.2010р. (104 дні) відносно заборгованості у сумі 103 854грн. складає 887грн. 74коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 887грн. 74коп.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по видатковій накладній №ТОВ-000001 від 18.02.2010р. (20.02.2010р.) щодо оплати поставленого товару, нарахування інфляції за лютий, червень 2010р. суд вважає безпідставним.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановлено, що розмір інфляційних за період з квітня 2010р.-травень 2010р. складав 99,7 та 99,9, отже індекс інфляції відсутній, але індекс інфляції за березень 2010р. складав 100,9, тому розмір інфляційних відносно заборгованості у сумі 103 854грн. складає 934грн. 69коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 934грн. 69коп. за березень 2010р.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений товар позивачем не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково з вищевикладених обставин.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 5000грн. (витрат, які зроблені для відновлення порушеного права позивача) відповідно договору про надання юридичних послуг №1ГС-06/49 від 02.06.2010р. суд вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків та причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зазначений склад правопорушення у відповідача відсутній, оскільки ним жодних збитків позивачу завдано не було.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.2 ст.22, ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Експо-М” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” м.Донецьк про стягнення 117 099грн. 47коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Е.Т.С.” (83055 м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Челюскінців, буд.184, кв.77, п/р26008300074105 АКБ Форум, МФО 322948, ЄДРПОУ 30998607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експо-М” (04073 м.Київ, вул.Марко Вовчок, буд.12/14, оф.505, п/р26008501325589 в ЗАТ „ОТП Банк” м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 36251535) борг за поставлений товар у сумі 103 854грн., інфляційні у розмірі 934грн. 69коп., 3% річних у розмірі 887грн. 74коп., пеню у розмірі 6 066грн. 21коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 117грн. 42коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225грн. 20коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2010р.

Суддя