Рішення № 10777214, 09.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.10 р.                     Справа № 38/127                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова Група “ТАС” м.Київ в особі Донецької регіональної дирекції ПАТ „Страхова Група “ТАС” м.Донецьк

про стягнення у порядку регресу суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 1460,43грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Петрова Т.Ю.- за дов.№707-1/14 від 25.03.2010р.

від відповідача: Верховець І.О. –за дов.№ГО-09/219 від 19.11.2009р.

Суть спору:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Страхова Група “ТАС” м.Київ в особі Донецької регіональної дирекції ЗАТ „Страхова Група “ТАС” м.Донецьк про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у порядку регресу у розмірі 1460,43грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір страхування №19G-0126311 від 30.01.2008р., заяву про виплату страхового відшкодування від 12.05.2008р., копію довідки ДАІ №9/34-622 від 20.05.2008р., копію страхового акту №22233 від 06.09.2008р., копію розрахунку страхового відшкодування, постанову Шахтарського міськрайонного суду від 29.05.2008р. по справі №3-4006/08, претензію №5223 від 19.08.2009р., заяву про зміну предмету позову; правовстановлюючі документи тощо.

30.06.2010р. на адресу господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи додаткові матеріали, а саме: претензію №5223 від 19.08.2009р., докази її вручення відповідачу, докази сплати страхувальником страхового платежу за договором, копії правовстановлюючих документів. Документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач у судовому засіданні повідомив суду, про той факт, що Закрите акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС” змінило назву на Приватне акціонерне товариство “Страхова Група “ТАС” в підтвердження чого надав суду відповідне свідоцтво про державну реєстрацію Приватного акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС”, довідку із ЄДРПОУ, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні надав суду копію полісу №ВВ/2986950, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

27.07.2010р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову в якій останній відповідно до вимог ст.22 ХПК України просить суд стягнути в порядку регресу суму страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 1460,43грн.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

09.08.2010р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується, посилаючись на наступне.

Згідно полісу №ВВ/2986950 від 26.02.2008р. передбачено застосування франшизи в розмірі 510,00грн., яка ні в якому випадку не відшкодовується страховиком, а підлягає стягненню зі страхувальника. Відповідач зазначив, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на 510,00грн.

Статтею 28 ЗУ “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає вичерпний перелік випадків коли відшкодовується завдана майну потерпілого шкода. Жодних з цих пунктів на страховика не покладається обов’язку з відшкодування вартості послуг ДАІ (83грн.), а відтак 83 грн. включені по позовних вимог незаконно.

Крім того, відповідач зазначив, що страхове відшкодування у розмірі 567,43грн. перераховані на користь позивача платіжним дорученням №30631 від 09.07.2010р.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2008р. о 17год.00хв. в м.Шахтарську, Донецької області на вул.Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів FORD SIERA, державний номер 35235ЕК, під керуванням Панасенко Андрія Володимировича та автомобіля “ВАЗ-21099”, державний номер АН 3413 СР, який належить Шаповал Андрію Вікторовичу, під його керуванням. Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ № 9/34-622 від 20.05.2008р.

          Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0126311 від 30.01.2008р. автомобіль “ВАЗ-21099”, державний номер АН 3413 СР був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області по справі № 3-4006/2008 від 29.05.2008р. Панасенко А.В. який керував автомобілем FORD SIERA, державний номер 35235ЕК, був визнаний винним в скоєнні ДТП та притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП України.

В результаті зіткнення, автомобілю “ВАЗ-21099” державний номер АН 3413 СР, були нанесені механічні ушкодження, чим власнику заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний Панасенко А.В.

У зв’язку з настанням страхової події –„збиток внаслідок ДТП”, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0126311 від 30.01.2008р., на підставі заяви страхувальника – Шаповал А.В. та висновку авто товарознавчої оцінки вартості відновлювального ремонту, страховиком (позивачем) був складений страховий акт №22233 від 06.09.2008р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату.

Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування та рішення про виплату сума страхового відшкодування складає 1077,43грн.

Крім того, позивачем були компенсовані витрати страхувальника, пов’язані з отриманням довідки ДАІ, в розмірі 83,00грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.09.2008р.

Також за проведення автотоварознавчого дослідження було сплачено 300,00грн., про що свідчить платіжне доручення №2530 від 04.06.2008р.

Страхове відшкодування в сумі 1077,43грн. сплачено в повному обсязі, про що свідчить видатковий касовий ордер від 10.09.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, Панасенко А.В., як власник автомобіля FORD SIERA, державний номер 35235ЕК, уклав договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2986950 від 27.02.2008р. з ЗАТ “Страхова група “ТАС”.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” змінило найменування на Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”.

Таким чином, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи винної в скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Оскільки цивільно-правова відповідальність Панасенко А.В., який визнаний винним в скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач на адресу відповідача направив претензію (вих. № 5223 від 19.08.2009р.) з вимогою в строк до 20.09.2009р. виплатити суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 1460,43грн.

Зазначена заява отримана відповідачем 28.08.2009р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення, але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням приписів зазначених статей Цивільного кодексу України та Закону України „Про страхування”, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 1460,43грн.

З тексту позовної заяви та наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень вбачається, що заявлена позивачем сума завданої матеріальної шкоди 1460,43грн. складається: з суми 1077,43грн. – сума страхового відшкодування; суми 83,00грн. – вартість довідки ДАІ та суми за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 300,00грн.

Відповідно до п. 2 Полісу №ВВ/2986950 обов’язкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачем, безумовна франшиза складає 510,00грн.

У розумінні п.12.1 ст. 12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 Полісу №ВВ/2986950 обов’язкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з відповідачем безумовна франшиза встановлена у розмірі 510,00грн. суд приходить до висновку, що франшиза у розмірі 510,00грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення суми 300,00грн. - вартість автотоварознавчого дослідження та суми 83,00грн. – вартості довідки ДАІ задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, тощо.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено втирати, які відшкодовуються страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а саме: витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, нормами Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачається відшкодування вартості експертного висновку та вартості довідки ДАІ.

Відповідач в процесі розгляду справи здійснив часткову оплату заявленої до стягнення суми в розмірі 567,43грн., що підтверджується платіжним дорученням №30631 від 09.07.2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач в процесі розгляду справи частково оплатив суму страхового відшкодування за Полісом №ВВ/2986950 у розмірі 567,43грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням зазначеного, судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР, ст.ст. 12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85, суд

В И Р І Ш И В :

Припинити провадження по справі №38/127 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог щодо стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 567,43грн.

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства „Страхова Група “ТАС” м.Київ в особі Донецької регіональної дирекції ПАТ „Страхова Група “ТАС” м.Донецьк в частині стягнення з відповідача в порядку регресу суму страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 893,00 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова Група “ТАС” м.Київ (03062, м.Київ, пр.Перемоги,65) в особі Донецької регіональної дирекції ПАТ „Страхова Група “ТАС” м.Донецьк (83001, м.Донецьк, вул.Челюскінців,69, п/р 26506244 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, ЄДРПОУ 30115243) на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, м.Київ в особі Донецької філії ВАТ Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” м.Донецьк (ЄДРПОУ 24812547, МФО 334817, п/р 2650901514494 філії ВАТ „УкрЕксімБанк” м.Донецьк) державне мито в розмірі 39,63грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 91,69грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2010р.

Суддя