Рішення № 107771186, 09.12.2022, Козельщинський районний суд Полтавської області

09.12.2022 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/599/22

Провадження № 2/533/179/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року Козельщинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Оксенюк М.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л.Г.,

представника позивача - Топчій П.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 , про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В

06.09.2022 позивач представник Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» Сперкач І.О. звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн.

Ухвалою суду від 07.09.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з неповною сплатою судового збору та не наданням представником Позивача документів, що підтверджують її повноваження.

16.09.2022 позивачем надіслано до суду повідомлення про усунення недоліків позовної заяви, долучивши платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн та копію наказу ПрАТ СК «Провідна» від 08.12.2021 за №949/тр про призначення представника позивача ОСОБА_2 заступником голови правління з юридичних питань.

19.09.2022 ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ПАТ СК «Провідна» до ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує права ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на недоторканність ділової репутації інформацію про ПрАТ «СК «Провідна», поширену в соціальній мережі Фейсбук (Facebоок) на веб-сторінках у мережі Інтернет; про зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» шляхом розміщення в соціальній мережі Фейсбук (Facebоок) на веб-сторінках у мережі Інтернет; про стягнення з відповідача на користь ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в соціальній мережі Фейсбук (Facebook), на веб-сторінках за адресами у мережі Інтернет: 1) ІНФОРМАЦІЯ_5; 2) ІНФОРМАЦІЯ_2 (id: НОМЕР_1 ), в яких наявні особисті веб-сторінки ОСОБА_1 (надалі - відповідач), за

допомогою мережі Інтернет, у доступному для публічного використання та ознайомлення вигляді, Відповідачем було поширено публікацію на українській мові (без назви) з негативною та недостовірною (неправдивою) інформацією про позивача ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» з використанням матеріалів судової справи у цивільно-правовому спорі за участю страхової компанії ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку він «…супроводжував довгих 5 років…».

В публікації відповідач надає негативну та недостовірну (неправдиву) інформацію про страхову компанію ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та у принизливій формі надає оцінку діяльності страхової компанії, зокрема: «бідна і нещасна», «горе-страхова», «збрити» страхові кошти, страхова трохи «закрисила», щоб гарантувати собі перемогу в суді.

Відповідач безпідставно стверджував, що у цивільній справі страхова компанія безпідставно затягувала розгляд справи, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки у жодному судовому рішенні суд не визнавав зловживання процесуальними правами дії страхової компанії, спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Відповідач безпідставно стверджував, що правова позиція страхової компанії у суді першої інстанції ґрунтувалася на «їх експертному висновку», «експертне дослідження повна «лажа».

Відповідач закликав не страхуватися в цій страховій компанії, ставити під сумніви експертні дослідження та «рахувати залишки автомобіля»

А також в публікації негативно та недостовірно стверджується, що страхова компанія є російською, «відросток парашистського росгосстраха» та її колись «прикриють».

На підставі поширеної негативної та недостовірної (неправдивої) інформації про страхову компанію ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», до публікації є 6 (шість) коментарів, в тому числі негативного характеру, 30 (тридцять) поширень в мережі Інтернет та 84 (вісімдесят чотири) особи, яким ця публікація подобається.

Інформація про ПрАТ «СК «Провідна», яка була поширена в соціальній мережі Фейсбук (Facebook) ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаними вище адресами у мережі Інтернет у доступному для публічного використання та ознайомлення вигляді, є негативною та недостовірною (неправдивою) за змістом публікацією, та такою, що порушує немайнові права недоторканності ділової репутації ПрАТ «СК «Провідна» на ринку страхових послуг в Україні та за її межами.

Поширення відповідачем негативної та недостовірної (неправдивої) інформації завдало страховій компанії моральну шкоду, що виражається у зниженні престижу та підриву довіри до діяльності страхової компанії у регіоні розповсюдження засобу масової інформації, створенні негативного іміджу та всіх інших негативних наслідків, викладених вище по тексту позовної заяви. Моральна (немайнова) шкода позивача виражається в порушеннях організаційної діяльності страхової компанії в цілому, порушенні найважливіших параметрів його організаційного клімату, руйнуванні його стратегічного планування, виникненні перешкод у розвитку і так в цей нелегкий час для всього ринку страхових послуг.

Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 06.09.2022 відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 в межах встановленого судом процесуального строку направив відзив згідно якого вбачається, що відповідач позов позивача не визнав, оскільки не є автором публікації та інформації, яка розміщення в мережі Інтернет за вищевказаними позивачем адресами.

Також вказав, що поширена у публікації інформація висвітлена у сатиричній та гіперболізованій формі, щоб підкреслити і засудити дії страхової компанії спрямованої на те, щоб ухилитися від взятих на себе зобов`язань, така інформація є оціночним судженням автора публікації.

Представник позивача ПрАТ СК «ПРОВІДНА» адвокат Топчій П.І. в межах встановлених судом процесуального строку, надав відповідь на відзив,у якому заперечує проти викладених у відзиві обставин. Представник позивача стверджує, що публікація з негативною та недостовірною (неправдивою) інформацією про позивача була розміщена саме на особистих веб-сторінках відповідача в соціальній мережі Фейсбук (Facebook) з розміщенням фото власника сторінки - відповідача із зазначенням контактної інформації як кваліфікованого адвоката в юридичній фірмі «Трая» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: номера телефону НОМЕР_2 , адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4 , та поширення її у доступному для публічного використання та ознайомлення вигляді. Зазначене підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 02.08.2022 №132/2022-ЗВ, поданим до суду разом з позовною заявою.

Крім того, відповідач, представляючи інтереси позивача ОСОБА_3 у цивільній справі №760/5686/17 від 27.03.2017 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», 3-я особа: ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), в суді та маючи доступ до матеріалів вказаної цивільної справи, посилається на її матеріали як на підставу на своїй веб-сторінці в соціальній мережі Фейсбук (Facebook) мережі Інтернет публікації та поширення негативної і недостовірної (неправдивої) інформація про позивача у принизливій, негативній та неправдивій формі, даючи при цьому свою негативну оцінку страховій діяльності позивача, що не було предметом цивільно-правового спору та на встановлено судовим рішенням у справі.

Також, на думку позивача, заперечення проти позову відповідач викладає у формі надуманих припущень автора публікації, які «скоріше всього» ґрунтуються на судовому рішенні, та намагається пояснити у сатиричній та гіперболізованій формі «бідна та нещасна», «горе-страхова», «недострахова», «закрисила» і що така інформація є оціночним судженням автора публікації та обґрунтовує припущеннями автора публікації тлумаченням слова «парашистський», «параша», «відросток», щоб висловити своє оціночне судження щодо здійснення страховою компанією своїх функцій передбачених законом.

09 листопада 2022 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Зазначив, що публікація відповідача зашкодила ПрАТ СК «ПРОВІДНА» та прохав стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Публікація належить саме відповідачу ОСОБА_1 , оскільки розміщена на його особистій сторінці про його адвокатську діяльність і доступ до поширеної у публікації інформації мав відповідач, оскільки був представником у цивільній справі. А також позиціонує себе як правник, який 5 років супроводжує цю справу та є директором адвокатського об`єднання.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги не визнав, заперечив авторство публікації. Вказав, що відповідну інформацію не поширював і не публікував, а сторінка, на якій розміщена вказана інформація, йому не належить. Про те, що його особистими даними в мережі Інтернет скористалися невідома особа, дізнався лише після отримання позовної заяви ПрАТ СК «ПРОВІДНА» про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди. В правоохоронні органи не звертався за браком часу та бажання відповідних правоохоронних органів здійснювати належне досудове слідство.

Також, відповідач вважає публікації щодо діяльності позивача є оціночними судженнями автора статті, яким він не є.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що саме внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (справа № 201/6995/17).

У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 по справі № 201/6995/17 зазначено, що доменне ім`я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівняю. Доменне ім`я facebook.соm не відноситься до українського сегменту Інтернет.

Адреса facebook не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Дочірним підприємством «Центр комплектації адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адресів» від ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено фіксацію і дослідження веб - сторінок ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (id: НОМЕР_1 , які на думку позивача належать відповідачу. За результатами проведеної перевірки було встановлено доступність за доменним ім`ям веб - сайту для публічного використання у мережі Інтернет, дата та час реєстрації доменного імені, дата внесення останніх змін щодо зареєстрованого доменного імені, дата та час

завершення строку реєстрації доменного імені, DNS сервер, WHOIS SERVER, інформація про реєстратора доменного імені, інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, ІТ - адреса, якій відповідає доменне ім`я, інформація про хостинг - провайдера, інформація про достовірність /точність відображення змісту досліджуваної (-их) веб - сторінки (-ок) в браузері Google Chrome. Жодної вказівки про належність зазначених веб - сторінок відповідачу ОСОБА_1 у Звіті за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб - сторінок у мережі Інтернет немає.

Таким чином, суд встановив, що сторінка у соціальній мережі «Фейсбук», яка, як зазначає позивач, належить саме відповідачу та на якій ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію про позивача не підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 02.08.2022 № 132/2022.

Позивачем на підтвердження факту поширення недостовірної інформації відповідачем надано роздруківку файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення опублікованих матеріалів досліджуваних веб - сторінок у соціальній мережі «Фейсбук».

Однак, належне вирішення заявлених позивачем вимог передбачає залучення до участі у справі автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайту, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 457/1153/20.

Згідно зі статтею 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 568/879/17 (провадження № 61-45041св18), «місцевим судом, на виконання вимог частини п`ятої статті 100 ЦПК України, обґрунтовано не було взято до уваги надані відповідачем паперові копії електронного доказу - знімків вмісту екрана монітора, у зв`язку із неподанням їх оригіналів та поставлення позивачем під сумнів відповідність таких копій оригіналу».

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18) зазначив про таке: «Посилаючись у спростування доводів апеляційних скарги на те, що факт здійснення публікації відповідного змісту підтверджується роздруківкою із веб-сайту, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з положеннями глави 5 «Докази» розділу І «Загальні положення» ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, роздруківки Інтернет-

сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі. Суди першої і апеляційної інстанцій не перевіряли наявність за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 статті із назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», тобто не встановили з належних і допустимих доказів факт поширення ОСОБА_2 оспорюваної інформації, що є обов`язковим при вирішенні справи про захист честі, гідності і ділової репутації».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, відповідно до наведених положень Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 457/1153/20).

Проте залучені до матеріалів справи роздруківки публікацій у соціальній мережі «Фейсбук» зазначених доказів не містять, як і не доведено, що саме ОСОБА_1 поширив оспорювань інформацію.

Отже, судом встановлено, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту, що саме відповідач ОСОБА_1 є автором публікації викладеної у соціальній мережі «Facebook», зі змістом яких не погоджується позивач, ним не надано.

Окрім цього, не доведено, що саме ОСОБА_1 поширював оспорювану позивачем інформацію в мережі Інтернет з огляд на те, що мережа «Facebook» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто без ідентифікації особи може створити будь-яку кількість сторінок під будь-яким ( в т.ч. вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.

Також, суд звертає увагу на те, що інтернет-мережа «Facebook» при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.

Таким чином, твердження позивача, про те, що ОСОБА_1 на сторінці соціальної мережі "Facebook", яка належить саме йому, виклав зазначену у позовній заяві інформацію про ПрАТ СК «Провідна» не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Окрім того, суду звертає увагу, що у Витязі з Єдиного реєстру адвокатів України в адвоката Курочкіна О.О. вказано інші офіційні веб - сторінки у соціальних мережах.

Отже, доказів на підтвердження того, що сторінка у соціальній мережі «Facebook», на якій була викладена зазначена в позовній заяві інформація про ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», дійсно належить відповідачу ОСОБА_1 , позивачем до суду не надано.

Також, відсутні підстави для надання правової оцінки вищезазначених публікацій в частині поширення інформації щодо господарської діяльності позивача, незважаючи на те, що в судовому засіданні відповідач вважав зазначені публікації є оціночними судженнями автора статті, яким він не є, оскільки судом не встановлено, що саме відповідач здійснив публікації та є їх автором.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, необхідно відмовити у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 , про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд не вирішує процесуальні витрати позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2022.

Суддя М.М. Оксенюк